У нашій країні жоден політичний сезон не минає без скандалів. Останнім часом ініціатором більшості з них стабільно виступала Генеральна прокуратура України. Півтора роки тому до неї приєдналися ще і колеги з новоствореної Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП). Саме ці дві структури точнісінько під завершення поточної парламентської сесії «подарували» українцям черговий захоплюючий серіал під умовною назвою «Полювання на депутатів». І якщо в минулих серіях цього політичного «мила» парламент ще якось підігравав прокурорам, то тепер навіть скептично налаштовані народні обранці нарікають на відверту профанацію ГПУ та САП. Це особливо добре проявилося в так званій «справі Олеся Довгого», прокоментувати яку ми попросили політолога і кандидата юридичних наук Андрія Шинкаренка.

«Ще в червні САП підписала подання на зняття недоторканості з позафракційного депутата Верховної Ради Олеся Довгого. Обґрунтуванням стало кримінальне виробництво про порушення регламенту під час позачергової сесії в Києві у 2007 році, відповідальність за яке, на думку Юрія Луценка, несе Олесь Довгий. Генеральний прокурор Луценко, що давно затаїв образу на молодого політика, спрямував подання до парламенту. Але там воно забуксувало вже на етапі розгляду Комітетом з питань регламенту і організації роботи Верховної Ради України», - розповідає експерт. За його словами, у вівторок, 4 липня, депутати, що зібралися на засідання комітету, прямо вказали на те, що документ містить недоліки в частині обґрунтування вчинених зловживань. Більше того, окремі учасники зборів не без жалю відмітили відсутність базової юридичної освіти в керівника ГПУ.

«Звичайно, обвинувачі не змогли не відреагувати на подібні зауваження, адже нагадування про професійну компетенцію прокурора для них - це удар по болючому місцю. Глава САП і зовсім заявив, що засідання комітету «нагадувало театр», участь у якому беруть «актори» і з Ради і з ГПУ. Але якщо вже користуватися такою термінологією, то вся ця історія з відкриттям кримінального провадження і поданням нагадує не театр, а цирк», - вважає Андрій Шинкаренко. Він акцентує увагу на тому, що обидві прокуратури спекулюють на непоінформованості громадськості. Так, намагаючись звинуватити Олеся Довгого в нібито неправомірному рішенні про виділення землі, вони скромно умовчують про те, що рішення це було прийняте не самим нардепом.

«Те, в чому звинувачують депутата, торкається періоду майже десятирічної давності, коли Олесь Довгий був секретарем Київради. Тут необхідно розуміти, що Київрада є колегіальним органом. Відповідно, його секретар ніяк не може одноосібно приймати рішення. Його функція полягає в тому, щоб виносити в зал на голосування ті проекти нормативно-правових актів, що були затверджені та прийняті відповідними комісіями Київради. І вже в залі всі присутні депутати персональним голосуванням приймають колегіальне рішення», - пояснює політолог. При цьому він підкреслює, що навіть реалізація прийнятих Київрадою рішень не має ніякого відношення до секретаря, оскільки введення рішень в дію - це компетенція міського голови, а функція секретаря полягає лише у візуванні документу про те, що сесія відбулась і відповідні рішення були прийняті депутатами. «Виходить, що рішення про виділення землі погоджував комітет, приймав колегіально депутатський корпус, вводив у дію мер. А відповідальним прокуратура призначила Олеся Довгого. У чому логіка? Чому в цій справі тоді не фігурують ані міський глава, ані міські депутати? Чому умовним «цапом-відбувайлом» став саме секретар Київради?», - ставить риторичні питання Андрій Шинкаренко.

Він вважає, що єдиною правильною відповіддю на них може бути тільки замовний характер «справи Довгого». «Немає жодних підстав вважати, що САП і ГПУ вирішили дійсно розібратися в цьому заплутаному процесі майже десятирічної давнини. Це просто розправа з цілком конкретним народним депутатом. Юрій Луценко протягом минулого 10-річного періоду був ДВІЧІ цілим Міністром внутрішніх справ України; Олесь Довгий не мав ні недоторканності, ні мандату народного депутата. Тож будь-яких перешкод для запровадження справ та судів і доведення їх до логічного завершення ні у кого не було. Але ж, тоді Луценку не потрібні були аж такі репутаційні та інформаційні дивіденди, тому жодних питань щодо дій Олеся Довгого до сьогодні не виникало. Цей «скелет із шафи» Генпрокурор почав шукати лише тоді, коли йому знадобились політичні дивіденди і самопіар. Але навіть таку розправу вони не в силах зробити на гідному рівні. Політичний тиск, помножений на юридичну безграмотність, приводить ось до таких цікавих результатів. Адже єдине, що два таких потужних і серйозно фінансованих державних органи змогли знайти (за 10 років) у багатій політичній біографії Олеся Довгого, ось це, навіть не самим Довгим прийняте рішення. Звичайно, парламент навряд підтримає подібне подання, а навіть якщо й підтримає (оскільки Довгий сам просив про це), справа розсиплеться в суді», - упевнений політолог.

На його думку, вірогідність того, що САП і ГПУ дійсно зацікавлені в чесному і повноцінному розслідуванні історії з виділенням землі, мінімальна, адже у такому разі починати потрібно було не тоді і не з того. «Якби ми мали справу не з політичною розправою, а дійсно гучною антикорупційною справою, то і досудове слідство, й інші процеси йшли б абсолютно в іншому ключі. А так маємо черговий спектакль й імітацію бурхливої діяльності двох прокурорів. Шкода тільки, що усю цю виставу ми, як платники податків, зобов'язані фінансувати з власної кишені», - підсумовує Андрій Шинкаренко.