У Знам’янку Віктор Латенко приїхав 29 квітня 2022 року, після двох місяців перебування в окупації за 7 кілометрів від Харкова, у рідному селі Кутузівці. Дружина і син виїхали до Знам’янки раніше, а він залишався наглядати за домівкою в надії, що Україна швидко досягне перемоги. Знаходячись під частими обстрілами, рятував разом з односельцями корів з місцевого дослідного м'ясо-молочного господарства, допомагав старшим людям у побутових справах. Електрики і води у селі не було, тільки газ. Тож топили сніг і пили із сусідами гарячий чай з варенням, а коли накривало обстрілом, то швидко ховалися у підвал. Коли українські війська зайшли в населений пункт, місцеві отримали наказ покинути його. І Віктор рушив на Кіровоградщину. У Кутузівці все так же немає води, і небезпека не минула, тож, напевне, залишатиметься з родиною у Знам’янці до перемоги.

Дружина Ольга працює вчителькою, продовжує викладати онлайн в зумі, хоч 1 вересня 2022 року в її школу прилетіли ракети і повністю знищили будівлю. Віктор — вчитель фізкультури у минулому, зараз на пенсії. Сидіти, лежати після приїзду не хотілося, тож одразу пішов шукати, де можна бути корисним. 



Шляхи привели до об’єднання «Майдан», яке має декілька напрямків діяльності, розподілені за цехами. Спочатку плів сітки, з часом перейшов у цех з виготовлення окопних свічок. На початках працювали втрьох, з часом товариші повернулися до своїх рідних домівок, тож працює сам. Техніку виготовлення вивчав в інтернеті, а з досвідом сам вдосконалював окремі моменти. 

Ті, хто займаються пасікою, — забезпечують воском, також волонтери оголошують збори і купують парафін, а бляшанки та картон приносять дорослі та малі містяни. Потреба в матеріалах є завжди. 

Детальних підрахунків знам’янсько-харківський свічкар не робив, але понад 600 свічок його виробництва вже зігріли воїнів на передовій.