---
Актуально / Суспільство

Визначено переможця конкурсу «Мій рідний край!»

Визначено переможця конкурсу «Мій рідний край!»
Завершився конкурс «Мій рідний край!», оголошений редакцією газети «Вісник Кіровоградщини».
За цей час ми отримали кілька десятків робіт від наших читачів, написаних як прозою, так і у вигляді поетичних творів, з різних районів Кіровоградщини. Нам дуже приємно було читати рядки, сповнені любов’ю до рідної землі, рідного краю, його мешканців.

Ми вдячні всім учасникам конкурсу за надіслані роботи та приємні слова, які пролунали на адресу редакції нашої газети.

Як і обіцяли, ми нагороджуємо учасників конкурсу заохочувальними призами – передплатою на газету «Вісник Кіровоградщини» на 2017 рік. Для оформлення переплати ми просимо всіх учасників конкурсу вказати свої повні адреси, зателефонувавши до редакції за телефоном: (097) 888 53 53.

А головний приз конкурсу «Мій рідний край!» отримує мешканка с. Григорівка Світловодського району Лідія Іванівна Романець.

Ми щиро вітаємо переможницю і пропонуємо вашій увазі її поетичний твір, який за рішенням конкурсного журі набрав найбільшу кількість балів:

«Жити — не здаватися»

Село сховало у тумані
Свої спустошені хати.
Мабуть, настали дні останні,
Тож хоч не хоч, а треба йти.

Іти туди, де нас чекає
У іншім світі страшний суд.
Одних до раю відправляють,
А інших в пекло віднесуть.
Але до пекла чи до раю,
Мабуть, ще рано то мені.
Подумаю я й погадаю,
Як вижити в ці скрутні дні.

А на селі одна картина:
В його чарівній красоті
Напівзруйнована хатина
Стоїть і плаче в самоті.

Струмочить річка під горою,
Сміття несе іздалека.
Вона була колись рікою
І повноводна, і стрімка.

Колись вона млина крутила,
Який тут гуркітів здавна.
Куди поділась її сила?
Тепер ні річки, ні млина.
Чорніє ліс в далі холодний.
Його, мов снігом занесло.
Неначе вовк давно голодний,
Все поглядає на село.

То що робити?
Не здаватись! Кувати працею меча,
І всім нам разом згуртуватись,
А не «рубати все з плеча».

«За землю братися негайно! —
Давно звучать такі слова. —
Орати, сіяти, звичайно,
Бо хліб — усьому голова!»

А Бог перечити не стане,
Простить він нам усі гріхи.
Відстрочку дасть і допоможе,
Бо ми — славетні козаки.


Лідія Романець

"ВК" у PDF