Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту
- Олександра Бацина
- Сьогодні, 09:44
27 січня у світі вшановують пам’ять мільйонів людей, які стали жертвами Голокосту. Голокостом називають сплановану державну політику нацистської Німеччини та її союзників, спрямовану на повне знищення єврейського народу, а також переслідування й убивства інших груп населення за етнічною, соціальною або політичною ознакою.
Ця дата нагадує про одну з наймасштабніших трагедій ХХ століття і про наслідки системної ненависті, дискримінації та знецінення людського життя.
Голокост був систематичною політикою переслідування, ізоляції та фізичного винищення євреїв, яку здійснювала нацистська Німеччина та її союзники у 1933–1945 роках.
За даними Меморіалу Голокосту Яд Вашем і Меморіального музею Голокосту США, було вбито близько шести мільйонів євреїв, серед них приблизно півтора мільйона дітей. Жертвами нацистської ідеології також стали роми, люди з інвалідністю, психічно хворі, військовополонені, представники ЛГБТ спільноти та політичні опоненти режиму.
Для реалізації політики масового знищення нацисти створили розгалужену систему таборів і місць примусового утримання. За оцінками істориків, у Європі діяло понад 42 тисячі таких об’єктів.
Найвідоміші табори смерті розташовувалися на території окупованої Польщі, зокрема Аушвіц, Треблінка, Белжець і Собібор. В Аушвіці було вбито понад 1,1 мільйона людей, переважно євреїв.
На території України Голокост мав особливо трагічний характер. Масові вбивства часто відбувалися без таборів шляхом розстрілів у ярах, лісах і на околицях міст.
Найвідомішим місцем такого злочину став Бабин Яр у Києві. За даними Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр», лише 29 і 30 вересня 1941 року там було розстріляно 33 771 єврея. Загалом упродовж 1941–1943 років у Бабиному Яру загинуло понад 100 тисяч людей, серед яких євреї, роми, військовополонені та учасники підпілля.
Масові розстріли також відбувалися у Кам’янці-Подільському, Харкові, Одесі, Дніпрі та Богданівці на Миколаївщині. За оцінками дослідників Інституту історії України НАН України, на території сучасної України було знищено близько 1,5 мільйона євреїв.
Як повідомляє Організація Об’єднаних Націй, день пам’яті було обрано не випадково. Саме 27 січня 1945 року війська Першого Українського фронту визволили в’язнів нацистського табору смерті Аушвіц Біркенау, відомого також як Освенцим. Цей табір став символом індустріального масового знищення людей і одним із найстрашніших уособлень злочинів нацистського режиму.
У 2005 році Генеральна Асамблея ООН офіційно проголосила 27 січня Міжнародним днем пам’яті жертв Голокосту. У відповідній резолюції зазначається, що внаслідок Голокосту було знищено близько третини єврейського населення Європи, а також мільйони представників інших переслідуваних груп.
Попри масштаби насильства, навіть у ті роки знаходилися люди, які рятували інших, ризикуючи власним життям. У 1953 році в Ізраїлі було створено національний меморіал Яд Вашем, який започаткував почесне звання Праведник народів світу.
Станом на сьогодні Україна посідає одне з провідних місць у світі за кількістю визнаних праведників. Їх налічується 2 659.
Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту є не лише даниною минулому. Це нагадування про те, до чого призводять мова ненависті, дегуманізація та байдужість. Пам’ять про Голокост є формою відповідальності перед майбутнім, щоб подібна трагедія ніколи не повторилася.
Голокост був систематичною політикою переслідування, ізоляції та фізичного винищення євреїв, яку здійснювала нацистська Німеччина та її союзники у 1933–1945 роках.
За даними Меморіалу Голокосту Яд Вашем і Меморіального музею Голокосту США, було вбито близько шести мільйонів євреїв, серед них приблизно півтора мільйона дітей. Жертвами нацистської ідеології також стали роми, люди з інвалідністю, психічно хворі, військовополонені, представники ЛГБТ спільноти та політичні опоненти режиму.
Для реалізації політики масового знищення нацисти створили розгалужену систему таборів і місць примусового утримання. За оцінками істориків, у Європі діяло понад 42 тисячі таких об’єктів.
Найвідоміші табори смерті розташовувалися на території окупованої Польщі, зокрема Аушвіц, Треблінка, Белжець і Собібор. В Аушвіці було вбито понад 1,1 мільйона людей, переважно євреїв.
На території України Голокост мав особливо трагічний характер. Масові вбивства часто відбувалися без таборів шляхом розстрілів у ярах, лісах і на околицях міст.
Найвідомішим місцем такого злочину став Бабин Яр у Києві. За даними Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр», лише 29 і 30 вересня 1941 року там було розстріляно 33 771 єврея. Загалом упродовж 1941–1943 років у Бабиному Яру загинуло понад 100 тисяч людей, серед яких євреї, роми, військовополонені та учасники підпілля.
Масові розстріли також відбувалися у Кам’янці-Подільському, Харкові, Одесі, Дніпрі та Богданівці на Миколаївщині. За оцінками дослідників Інституту історії України НАН України, на території сучасної України було знищено близько 1,5 мільйона євреїв.
Як повідомляє Організація Об’єднаних Націй, день пам’яті було обрано не випадково. Саме 27 січня 1945 року війська Першого Українського фронту визволили в’язнів нацистського табору смерті Аушвіц Біркенау, відомого також як Освенцим. Цей табір став символом індустріального масового знищення людей і одним із найстрашніших уособлень злочинів нацистського режиму.
У 2005 році Генеральна Асамблея ООН офіційно проголосила 27 січня Міжнародним днем пам’яті жертв Голокосту. У відповідній резолюції зазначається, що внаслідок Голокосту було знищено близько третини єврейського населення Європи, а також мільйони представників інших переслідуваних груп.
Попри масштаби насильства, навіть у ті роки знаходилися люди, які рятували інших, ризикуючи власним життям. У 1953 році в Ізраїлі було створено національний меморіал Яд Вашем, який започаткував почесне звання Праведник народів світу.
Станом на сьогодні Україна посідає одне з провідних місць у світі за кількістю визнаних праведників. Їх налічується 2 659.
Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту є не лише даниною минулому. Це нагадування про те, до чого призводять мова ненависті, дегуманізація та байдужість. Пам’ять про Голокост є формою відповідальності перед майбутнім, щоб подібна трагедія ніколи не повторилася.
Фото: Запорізька міська рада
