Так, завдяки братам, біля залізничного вокзалу з’явилися «Лавка примирення», скульптура «Три горішки для Попелюшки» та «Велосипедистка», а біля міського Палацу культури красива лавка «Серце», прикрашена квітами. Зауважимо, що ці роботи – не замовлення міської влади, а щирий подарунок знам’янчан рідному місту. Усі ці металеві скульптури брати виготовляють власними силами – за власний кошт та завдяки допомозі друзів.

- Юрію, з чого все починалося і що стало поштовхом для створення металевих скульптур?

Перше, що ми зробили – це встановили меморіальну дошку на будівлі «Укртелекому» з зображенням Володимира Висоцького, що грає на гітарі. Ми виросли на його піснях, і перші пісні, які нам сподобалися, були саме цього автора. Тож, на чергову річницю його смерті, чотири роки тому, у нас з братом з’явилася ідея увіковічнити його пам’ять та зробити ось таку дошку.

Наступне, що ми зробили з братом – це встановили в минулому році коване серце біля Знам’янського Палацу культури, де відбувається реєстрація шлюбів. Ми зробили це серце для молоді і прикрасили його кованими вазонами, в яких і сьогодні цвітуть квіти.
А цьогоріч виготовили і встановили ковані фігури неподалік Залізничного вокзалу, на алеї біля Будинку-інтернату, аби подорожуючі нашим містом могли відпочити і дочекатися свого потягу, милуючись цими фігурами.

Надихнуло нас на все це бажання зробити наше місто кращим і красивішим. А ще ми хочемо, аби наш приклад надихнув інших людей робити добрі благодійні справи для рідного міста.

- А чому саме метал? Ви за освітою коваль?

Ні, у нас з братом технічна освіта. Першу освіту ми отримали у Кіровоградському технікумі механізації сільського господарства, а згодом отримали вищу освіту в Кіровоградському національному технічному університеті – колишньому КІСМі за технічним спрямуванням. Сьогодні мій брат Олег Гребенюк очолює філію «Укртелекому» у Знам’янці, а я – директор компанії «Вагонкомплектсервіс».

- А де Ви навчалися ковальській справі?

Чесно кажучи, самостійно, в тому числі і завдяки відео-урокам в Інтернеті. Сьогодні в мережі можна знайти будь-які майстер-класи.

- І все ж таки, чому віддали перевагу саме металу?

Напевне, тому що метал – більш довговічний матеріал, аніж, наприклад, дерево. Дерев’яні вироби через 20-30 років можуть згнити, вироби з бетону також руйнуються, а металеві, будемо сподіватися, збережуться на довше.

- Що надихає Вас на створення Ваших скульптурних композицій і як виникли саме такі ідеї?

Приміром, скульптура «Велосипедистка» дуже схожа на мою доньку. «Лавку примирення» я вперше побачив у Вінниці, де ми побували разом з дружиною. Мені захотілося і у рідному місті створити таке місце, де могли б помиритися ті, хто посварився. Щоправда, у Вінниці «Лавка примирення» була виготовлена з дерева, а мені хотілося зробити щось більш довговічне.

А «Три горішки для Попелюшки» ми зробили для того, аби люди, які сидітимуть на «Лавці примирення», змогли загадати бажання, потерши один із горішків. Сподіваюся, це буде одна зі знам’янських легенд! Приємно, що вже сьогодні молоді люди, домовляючись про зустріч, говорять: «Зустрінемося на «Лавці примирення» – і всі знають де це.

- Чи є плани на майбутнє?

Звісно, плани є. Так, ми плануємо встановити кований інформаційний стенд, присвячений історії і туристичним принадам нашого краю, його міфам і легендам. Якщо туризм розвинений у Західній Україні, то чому не можна його розвинути і в Центральній? Ми хочемо розповісти всім, що є таке місто в центрі країни, як Знам’янка.

Також ми плануємо з друзями організувати і провести обласний конкурс на кращу скульптуру – ковану або гіпсову фігуру. Переможці конкурсу отримають грошові винагороди від меценатів: за І місце – 2 тисячі гривень, за ІІ – 1 тисячу гривень, за ІІІ – 500 гривень.
Ми плануємо зробити цей конкурс відкритим і загальнодоступним, аби мешканці Знам’янки могли самі визначити переможців. Про час проведення конкурсу ми додатково повідомимо «Віснику Кіровоградщини».

- Ну що ж, дякую за розмову, бажаю Вам успіхів і чекаємо інформацію про конкурс!

Дякую і Вам.