Знам’янчанину Ігорю Поплавці присвоєно спортивне звання «Заслужений тренер України»
- 2 січня 2017, 11:18
Знам’янчанину, тренеру з легкої атлетики, Ігорю Леонідовичу Поплавці наказом Міністерства молоді та спорту (від 13.12.2016 № 4636) присвоєно спортивне звання «Заслужений тренер України».
Спортивне звання Ігорю Леонідовичу присвоєно як першому тренеру срібної призерки Паралімпіади-2016 Анастасії Мисник. Нині Анастасія займається легкою атлетикою у Кіровоградському обласному центрі «Інваспорт» під керівництвом Олега Соколовського. Ігор Поплавка розповів про початок своєї тренерської діяльності, її принципи та Анастасію Мисник.
- Як розпочався Ваш тренерський шлях?
У 11 років я сам забажав займатися легкою атлетикою і прийшов до секції у Знам’янці. Після першого тренування я татові сказав, що на стадіоні проведу все життя. Так воно і сталося у моєму житті. Моїм першим тренером був Анатолій Іванович Гаркавий. Після закінчення технікуму, Кіровоградського державного педагогічного університету та служби у Збройних силах я розпочав свою тренерську діяльність. Перший мій набір був одним із найуспішніших. Микола Грицай у бігу на 400 метрів у 1986 році став чемпіоном СРСР та бронзовим призером чемпіонату Європи. Оксана Фесенко в стрибках у висоту була срібною призеркою України. Ігор Крисін, Ігор Березій, Олег Степаненко та інші нині працюють вчителями фізичної культури. І це всі з першого набору учнів. І подальші набори були не погані. Наприклад, одним з моїх учнів Віталій Воровський нині працює у Володимирівській ЗШ Знам’янського району і готує легкоатлетів.
- Як зацікавилися спортивним потенціалом Анастасії Мисник?
На стадіоні помітив Анастасію Мисник. Запропонував їй кинути камінь. Вона показала гарний результат – 50 метрів. Потім були наполегливі тренування. І результати не забарилися. Перемога на першості України, успішний виступ на чемпіонаті Європи серед паралімпійців у класі F-20. У 2012 році Анастасія стала срібною призеркою Паралімпіади у Лондоні у штовхані ядра. Цей успіх вона повторила цього року у Ріо-де-Жанейро (Бразилія). 10 років роботи відділення Інваспорту у Знам’янці дали свої результати. Анастасія виросла, але наше місто не забуває. У неї тут чимало друзів. Її знають, вболівають за неї. Приємно, що Анастасія, яка зараз легкою атлетикою займається у Кіровоградському обласному центрі «Інваспорт», прогресує. Покращила свій результат на 50 сантиметрів». Жаль, що у свій час закрили наше відділення інваспорту у Знам’янці. Нині у Міністерстві розглядається питання доцільності відкриття при ДЮСШ відділень інваспорту. Нинішні показники параолімпійської збірної України у Ріо-де-Жанейро, яка фінішувала у трійці кращих Світу, яскраво демонструють, що у нашій країні є системна робота і вона дає результати. Бажаю Анастасії подальших успіхів та спортивних досягнень!
- Які принципи Вашої тренерської роботи?
Головне вірити у дітей. Я вірю. Вірю, що зможу з них зробити чемпіонів. Нині я розумію, що щасливий успіхами своїх учнів. Шлях до перемоги не легкий і тривалий. Мають бути не лише тренування, а і теоретичні заняття. Я вивчаю досвід інших тренерів, читаю книги, переглядаю відео в мережі Інтернет. Варто завжди навчатися і цього дотримуюся. Вік живи – вік вчись.
- Як розпочався Ваш тренерський шлях?
У 11 років я сам забажав займатися легкою атлетикою і прийшов до секції у Знам’янці. Після першого тренування я татові сказав, що на стадіоні проведу все життя. Так воно і сталося у моєму житті. Моїм першим тренером був Анатолій Іванович Гаркавий. Після закінчення технікуму, Кіровоградського державного педагогічного університету та служби у Збройних силах я розпочав свою тренерську діяльність. Перший мій набір був одним із найуспішніших. Микола Грицай у бігу на 400 метрів у 1986 році став чемпіоном СРСР та бронзовим призером чемпіонату Європи. Оксана Фесенко в стрибках у висоту була срібною призеркою України. Ігор Крисін, Ігор Березій, Олег Степаненко та інші нині працюють вчителями фізичної культури. І це всі з першого набору учнів. І подальші набори були не погані. Наприклад, одним з моїх учнів Віталій Воровський нині працює у Володимирівській ЗШ Знам’янського району і готує легкоатлетів.
- Як зацікавилися спортивним потенціалом Анастасії Мисник?
На стадіоні помітив Анастасію Мисник. Запропонував їй кинути камінь. Вона показала гарний результат – 50 метрів. Потім були наполегливі тренування. І результати не забарилися. Перемога на першості України, успішний виступ на чемпіонаті Європи серед паралімпійців у класі F-20. У 2012 році Анастасія стала срібною призеркою Паралімпіади у Лондоні у штовхані ядра. Цей успіх вона повторила цього року у Ріо-де-Жанейро (Бразилія). 10 років роботи відділення Інваспорту у Знам’янці дали свої результати. Анастасія виросла, але наше місто не забуває. У неї тут чимало друзів. Її знають, вболівають за неї. Приємно, що Анастасія, яка зараз легкою атлетикою займається у Кіровоградському обласному центрі «Інваспорт», прогресує. Покращила свій результат на 50 сантиметрів». Жаль, що у свій час закрили наше відділення інваспорту у Знам’янці. Нині у Міністерстві розглядається питання доцільності відкриття при ДЮСШ відділень інваспорту. Нинішні показники параолімпійської збірної України у Ріо-де-Жанейро, яка фінішувала у трійці кращих Світу, яскраво демонструють, що у нашій країні є системна робота і вона дає результати. Бажаю Анастасії подальших успіхів та спортивних досягнень!
- Які принципи Вашої тренерської роботи?
Головне вірити у дітей. Я вірю. Вірю, що зможу з них зробити чемпіонів. Нині я розумію, що щасливий успіхами своїх учнів. Шлях до перемоги не легкий і тривалий. Мають бути не лише тренування, а і теоретичні заняття. Я вивчаю досвід інших тренерів, читаю книги, переглядаю відео в мережі Інтернет. Варто завжди навчатися і цього дотримуюся. Вік живи – вік вчись.
