Пам’ять наша має бути вічною
- 1 грудня 2015, 17:14
Мало знайдеться не тільки в історії України, а й світу, таких жахливих трагедій, як Голодомор 1932-1933 років, який випав на долю народу найродючішої і найблагодатнішої землі – України. Це була безкровна війна тоталітарної системи проти українського народу. Війна – задля того, щоб підірвати коріння волелюбної нації, винищити цілий етнос.
У своєму виступі селищний голова Олександр Сириця зазначив, що сьогодні ми схиляємо голови перед однією з найстрахітливіших і найсумніших дат не тільки в нашій, а й у світовій історії. 1932-1933 рік знекровив і спустошив нашу землю, забрав мільйони життів її безневинних дітей. Спільний біль, спільна пам’ять, спільний обов’язок — ці слова стосуються не тільки нашого минулого, але й мають сенс у нашому сьогоденні. І наш обов’язок закарбувати в серцях пам’ять про невинно убієнних наших братів і сестер. Хай найвищим пам’ятником мільйонам жертв України буде світлий храм нашої душі сповненої скорботи та молитвою за їх упокоєння.
Мітинг-реквієм завершився покладанням колосків і квітів до пам’ятного знаку, запаленням лампадок та свічок в пам’ять про загиблих під час геноциду українського народу. А о 16 годині, під тривожний звук дзвонів Свято-Троїцького храму, всіх невинно убієнних жертв голодомору та політичних репресій було вшановано загальнонаціональною хвилиною мовчання.