Вдячні земляки давно піднімали питання розміщення меморіальної дошки на фасаді корпусу нинішньої Онуфріївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, збудованого на початку минулого століття на кошти графів Толстих, але фінансів на виготовлення пам’ятної таблички все не знаходилося. Минулого року необхідну суму виділив фермер Віталій Береза, а пенсіонерка з Онуфріївки Галина Курило, яка товаришувала в шкільні роки з Неонілою Крюковою, замовила поличку для покладання квітів.

Після тривалого оформлення необхідних дозвільних документів 2 квітня біля школи відбувся мітинг та відкриття меморіальної дошки на честь народної артистки України Неоніли Крюкової. На мітинг зібралися жителі Онуфріївки, зокрема учні школи, гості. Прозвучав Гімн України. Ведучі Таміла Ткачонок і Вікторія Артишук запросили до виступу селищного голову Віталія Березу та двоюрідного брата Неоніли Валеріївни Миколу Івановича Осташка. Ведучі та виступаючі розповіли про життєвий та творчий шлях артистки. Багато цікавого про дитячі та шкільні роки Неоніли розповів Микола Осташко.

Неоніла Крюкова народилася 14 листопада 1943 року в селі Попівці Онуфріївського району на Кіровоградщині. Закінчила Олександрійське училище культури. Після закінчення у 1967 році Київського державного інституту театрального мистецтва імені І.Карпенка-Карого працювала у Полтавському музично-драматичному театрі імені Миколи Гоголя, у літературному театрі «Слово», при Спілці письменників України — в один час з Олесем Гончаром, Ліною Костенко, Григором Тютюнником, Миколою Вінграновським, Василем Земляком, Євгеном Гуцалом.

З 1975 року — артистка Національної філармонії України. Всупереч заборонам підготувала 17 сольних концертних програм за творами українських письменників. Актриса з принциповою громадянською позицією.

У 1981 році разом з Галиною Менкуш Неоніла Валеріївна наважилася поставити моновиставу «Маруся Чурай» за забороненою поемою Ліни Костенко. У 1984 році створила моновиставу за романом Олеся Гончара «Собор», що був заборонений свого часу радянською цензурою.

У 1986 році однією з перших виступила в Чорнобилі перед ліквідаторами аварії на ЧАЕС. У жовтні 1990 — приєдналася до «Революції на граніті» (студентського голодування на Майдані). 2004 рік — учасниця Помаранчевої революції.

Неоніла Валеріївна намагалася донести українське слово й дітям; її виступи пам’ятають у сотнях шкіл, куди філармонія направляла актрису з плановими виступами.

З 2006, після травми хребта, — прикута до лікарняного ліжка і візка.

22 серпня 2008 року на своєму творчому вечорі вона майже впродовж двох годин (в інвалідному візку) читала твори українських літераторів.

Неоніла Валеріївна любила Україну. Більшість пам’ятає її як іскрометну гумористку, хоч насправді вона жила серйозними драматичними ролями, декламувала Тараса Шевченка, Василя Симоненка, Ліну Костенко, Василя Стуса…

Крюкова часто виступала перед трудівниками села і в Будинках культури перед земляками. Так, жителі селища Павлиша добре пам’ятають чудовий концерт, який дала бригада з Києва: Неоніла Крюкова, Віталій Білоножко, Алла Кудлай та Діана Петриненко. Привіз артистів на «Волзі» водій колгоспу Григорій Андрійченко. Артисти трохи запізнилися, чесно вибачилися і сказали, що не могли проїхати мимо Кременчуцького водосховища і не покупатися, а ще в полі ласували зеленим горохом. За чудові виступи хлопці дарували жінкам не букети, а цілі снопи квітів — вони обнесли всі клумби.

Пам’ять народної артистки України вшанували хвилиною мовчання. Право відкрити меморіальну дошку українській акторці, народній артистці України, Лауреату державної премії України імені Т. Г. Шевченка, Герою України Неонілі Крюковій ведучі надали Віталію Березі та Миколі Осташку. До меморіальної дошки вдячні земляки поклали квіти.

Захід був добре організований: оформили стенди, які розповідали про творчий шлях Неоніли Крюкової; велику роботу провів колектив школи, яким керує директорка Світлана Рощенко; присутніх запросили до музею історії Онуфріївського району оглянути експозицію про життя та творчість землячки «Я зіткана з болю і любові», в рамках якої можна було побачити нагороди, вирізки з газет, журнали та особисті речі артистки. Їх надали дочка Мирослава Барчук (м.Київ ), подруга Галина Курило (сел.Онуфріївка), племінниця Алла Берун (сел.Онуфріївка), Вікторія Рясна (м.Знам’янка).

З Києва селищному голові Віталію Березі зателефонувала донька Мирослава і подякувала за вшанування пам’яті матері.
Владислав Овчаренко