---
Суспільство

Роман Волуйко і Гайворон у 2500 ліхтарів

Роман Волуйко і Гайворон у 2500 ліхтарів
Голова Гайворонської міської ради Голованівського району Роман Волуйко готовий показувати і розказувати про Гайворон при кожній нагоді, от тільки б мати на це час за службовими справами. А подивитися у Гайвороні є на що: одне те, що вночі з оглядового майданчика над річкою Південним Бугом місто скидається на центр Будапешта, а у воді відбивається світло двох з половиною тисяч ліхтарів, які цілодобово освітлюють вулиці населеного пункту.
— Громада вже двічі висловила мені довіру, обираючи Гайворонським міським головою, — розповідає Роман Тарасович. — Але якщо під час першої каденції я опікувався безпосередньо Гайвороном, то в другій каденції моєю зоною відповідальності окрім міста стали ще 13 сіл, які разом тепер становлять Гайворонську міську територіальну громаду.

Вважаю, що в тому, як розвивається громада, багато важить особистість її очільника, тому коротко розповім про себе.

Я родом з Гайворона. Я з двійнят. У Гайворонській загальноосвітній школі №1 клас, в якому я навчався, не витримували класні керівники, такі ми були шибайголови. У моєму щоденникові було багато п’ятірок з предметів, але й немало двійок за поведінку. Я виріс біля річки Південний Буг, там стояв наш будинок. На шлюзі у студентському віці я врятував людину, чоловіка, старшого за мене. Оскільки мій тато був одним з перших підприємців у Гайвороні, мені теж не сиділося: з 12 років, щоб мати кишенькові гроші, я підпрацьовував, а в 9 класі почав працювати на олійні у сусідньому Хащуватому. Вставав о 5-й ранку, їхав у село, виконував свої обов’язки. Тоді на зароблені гроші купив футболку, джинси і туфлі, у 1991 році це було святом. Навіть нещодавно заїжджав на ту олійню, щоб нагадати собі, як це було. Після закінчення школи вступив у Вінницький політехнічний інститут на факультет радіотехніки і зв’язку, але за спеціальністю не працював, бо це було не моє. Натомість розпочав підприємницьку діяльність.

У 30 років (2006 рік) став депутатом міської ради. А через рік мого депутатства один знайомий сказав мені, що мені пора готуватися ставати мером. Я ніяк не відреагував на ці слова, бо на той момент я був таким собі депутатом: на сесіях піднімав руку, особливо не вдаючись у глибину питання. У 2010 році як депутата мене запросили на лінійку у школу, в якій навчалася моя старша донька. Там багатьом дорослим вручали грамоти за допомогу закладу. Я зловив себе на думці: «А чому мене немає серед цих людей? Адже я навчався у цій школі, мені
є за що бути їй вдячним…» Тоді й з’явилися перші амбіції. До речі, тоді я купив у школу проєктор. А через короткий час очолив батьківську раду школи. За період мого головування у школі відремонтували туалети, замінили вікна, встановили паркан, побудували танцювальний клас.

У 2015 році я вже балотувався на посаду голови Гайворонської міської ради. (Тоді, як і на виборах 2020 року, було сім кандидатів). Звісно, мав передвиборчу програму, тільки хочу сказати, що її дуже складно реалізовувати, оскільки змінюється законодавство й економічний стан у країні. Набрав 1600 голосів, з якими переміг, і почав працювати. Найголовнішим, що мені вдалося зробити у першому скликанні, я вважаю налагодження водопостачання. Гайворон мав питну воду зі свердловин, тільки свого часу чотири види водопровідних
мереж, які колись належали різним підприємствам, з’єднали в одну, але досить невдало, так, що до 2015 року вода подавалася в оселі жителів Гайворона з 6 до 9, з 12 до 14 і з 17 до 22 години. Сьогодні містяни скаржаться, що вартість води у Гайвороні вища (68 грн 42 коп. за куб разом з водовідведенням), ніж, скажімо, у Кропивницькому. Але не враховують той факт, що вона чиста, а не очищена, як в обласному центрі, і подається цілодобово. Також я займався освітленням Гайворона. За всю каденцію встановив близько двох тисяч ліхтарів (порівняйте: було чотириста п’ятдесят, а стало майже дві з половиною тисячі). Ми запустили роздільне сміттєзбирання. Для комунального підприємства придбали техніку (зараз маємо дев’ять одиниць), щоб вчасно прибирати місто, зокрема і від снігу. Тому коли складав повноваження, був спокійний за Гайворон, адже доволі багато було зроблено.

Але розумів, що є багато проблем, зокрема є великі прогалини у розвитку спорту, медицини. Відчував у собі сили працювати далі, тому й вдруге пішов на вибори, які виграв.

Тепер, відповідно до реформи місцевого самоврядування та децентралізації влади, до міста Гайворона доєдналися 13 сільських рад. Для ефективного управління ми утворили п’ять старостинських округів. У центрах округів працює староста і діловод, в інших селах тільки діловоди. Працюємо від перших днів утворення нової громади, але ще слід упорядкувати роботу шкіл, Будинків культури, медичних закладів. Доречі, цей рік для нашої громади буде роком медицини. Оскільки наша лікарня є опорною, у ній будують нове приймальне відділення. Минулого року за кошти міського бюджету ми придбали квартиру для сім’ї медиків.

Бюджет громади складає плата за оренду землі та податки, які сплачує АТ «Гайворонський спеціалізований кар’єр».
Не так давно у селі Червоному турецьке підприємство розпочало розробку каолінової жили. Можливо, на нас чекає будівництво каолінового заводу.

Я батько трьох дітей: Ользі 19, Софії 11, Михайлу 8. Кожен з них по-своєму допомагає мені бути кращим, зокрема і в роботі. Так, шість років тому, під час моєї першої передвиборчої кампанії, Софія за власною ініціативою (я не відправляв! — сміється) ходила попід дворами, роздавала блокнотики зі словами: «Проголосуйте за мого тата». Допомагала вже і на посаді (усміхається). Для того, щоб боротися з тими, хто спалює листя, ми придбали дрон, який літає понад містом і фіксує порушників, яких потім штрафує комісія при відділі ЖКГ. Коли
ж дрона не було, а донька чула від дорослих, що спалювати листя — це погано, вона підходила до порушників і казала: «Я
татові розкажу!»

Люблю рибалити, раз у місяць виїжджаю відпочити з вудкою. Граю у баскетбол. Наша чоловіча баскетбольна команда в обласних змаганнях часто виборює призові місця.

Гайворон — член Асоціації міст України. Я слідкую за організацією роботи в інших громадах Кіровоградщини: беру на озброєння краще, а з невдалого досвіду роблю висновки. Дбаю про те, щоб усі сфери життя Гайворонської громади були охоплені, тому займаюся не лише економікою чи соціальною сферою. Так, на Новий рік на площі ми наряджаємо живу ялинку (до речі, цього року вона увійшла в топ-3 ялинок Кіровоградщини), на День міста демонструємо містянам та нашим гостям наш рідкісний репараційний паровоз та запрошуємо
грати військовий оркестр з Новомосковська. Закінчиться карантин — чекаємо усіх охочих у гості!

Тетяна Юганова

"ВК" у PDF