---
Суспільство

Умілиця з Береславки Світлана Драчук

Умілиця з Береславки Світлана Драчук
Бібліотекарка Береславської сільської бібліотеки Кетрисанівської сільської ради Кропивницького (колишнього Бобринецького) району Світлана Драчук любить свою Береславку і покидати її не збирається, хоч у селі зараз проживає 28 жителів. Жінка не опускає руки і працює з охочими дорослими і дітьми, щоб її село не завмерло.
— Моя бабуся жила в цих краях, на Бобринеччині, відколи її переселили сюди з Рівненської області у 1953 році, в період наймасовішої депортації населення Західної України, — розповідає Світлана Юріївна. — Я тут виросла, бо часто хворіла і приїжджала лікуватися до бабусі з Криму.
Коли закінчила технікум і вчергове приїхала у гості, мене запросив на роботу зоотехніком тодішній голова колгоспу у Василівці. Так я переїхала на Бобринеччину. У Береславці завжди була така неймовірна краса! Але з укрупненням, а потім і з розпадом колгоспу інфраструктура занепадала: одне за одним закривалися дитсадок, школа, пошта, продуктовий і промтоварний магазини, сільський клуб перестали опалювати.

Тепер Береславка — одне з найменших сіл в новоствореній Кетрисанівській громаді, в якому живе 28 людей. Наймолодшій парі, яка живе тут, — по 30 років, після них за віком йдемо я з чоловіком Андрієм — п’ятдесятирічні, а то всі 1938-1963 років народження. Шкода село… Але я люблю його і покидати не збираюся. У нас надзвичайно дружні люди. Заросли узбіччя дороги кущами — збираємося і розчищаємо, приводимо в порядок кладовища, на дні народження усе село збирається за одним столом, хоча це не о́бразне висловлювання, а так воно і є — нас же небагато.

У сільському клубі я працюю з 1997 року, у бібліотеці — з 2001. Зараз у мене 0,25 ставки. Наші користувачі — переважно пенсіонери. Хто сам приходить за книгами і газетами, кому приношу замовлення додому. Створила народознавчий куточок, в який односельці передали старовинні предмети побуту і рушники. Я керую й співаю у складі фольклорного колективу «Мальви» та вокального колективу «Горобина». До карантину ми тісно співпрацювали з Василівським сільським Будинком культури: займалися з дітьми, організовували концерти. При Береславській бібліотеці я веду клуб «Домовичок», який відвідує до 15 хлопців і дівчат. Розповіла їм про оберіг — вирішили робити оберіг-домовичка, потім у книзі побачили Даринку-торбинку з мішковини – зробили і її. Старий глечик перетворили у вазу, з кукурудзиння ство-
рили янгола, ліпили із солоного тіста, виготовляли ляльок-мотанок, до Дня закоханих клеїли листівки, до 8 Березня організували
творчий ярмарок.

Сама я роблю картини з кісток риб, а також з мушель. Вишиваю рушники й картини, як вишивали мої покійні мама й бабуся. Зараз вечорами сидимо за шитвом зі свекрухою Катериною Іванівною. Весною часу стане значно менше, бо вдвох з чоловіком обробляємо власні паї, які засіваємо ячменем, кукурудзою, пшеницею, соняшником, тож рукоділля доведеться відкласти.

Усе добре, тільки маю велике бажання, щоб моє мальовниче село відродилося і щоб до нього повернулися люди.

Тетяна Юганова

Умілиця з Береславки Світлана Драчук
Умілиця з Береславки Світлана Драчук
Умілиця з Береславки Світлана Драчук
Умілиця з Береславки Світлана Драчук

"ВК" у PDF