Петриківський розпис з голованівським колоритом
- 24 лютого 2021, 16:58
У Голованівську діти мають змогу навчатися петриківському розпису. Знання дає їм керівниця гуртка петриківського розпису Голованівського Будинку дитячої та юнацької творчості і заступниця директора закладу Наталія Попова, яка має ще декілька захоплень і шкодує лише про те,
що так мало часу в добі, щоб втілити все, що хочеться.
— Гурток діє 18 років, і увесь час його веду я, — розпочинає розмову Наталія Юріївна. — У ньому займаються близько 30
дітей діти різного віку — від першого до одинадцятого класу, роботу з якими я розмежовую по часу.
За фахом я вчитель початкових класів, чотири роки працювала у школі, а потім прийшла до Будинку творчості. Петриківку опанувала в процесі роботи, до цього не була знайома з цим видом розпису. А моя тодішня колега Тетяна Мельник показала декілька мазків — і з цього все почалося. Постійно вдосконалюю свої уміння: переглядаю багато робіт в інтернеті, їжджу на виставки, спілкуюся з колегами з інших районів та областей. Цікаво, що петриківський розпис набуває певного колориту відповідно до місцевості, в якій ним займаються.
Як майстриня маю власні роботи і представляю їх загалу. Раніше робила це більш активно, зараз — рідше. З петриківкою мала персональні виставки у Музеї мистецтв Кіровоградської обласної ради, у Кіровоградському обласному центрі народної творчості. Отримую запрошення і зараз: тепер вже пропонують виставити мої акварелі. Цим видом живопису захопилася років п’ять тому. Навчила теж моя колега — Наталія Кімнатна, яка веде у БДЮТ гурток образотворчого мистецтва. Ще я люблю шити. Ось створила такі кавові іграшки — бичків — символ нинішнього року.
Мої вихованці — призери багатьох конкурсів і фестивалів, починаючи з районного і закінчуючи міжнародним рівнем. З останніх здобутків: юні художниці Рексане Ревва, Віта Полякова, Дарія Слободян, Поліна Розумняк стали переможницями в обласному етапі всеукраїнського конкурсу «Український сувенір», який проводить Кіровоградський обласний центр еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді. Роботи Рексане Ревви і Віти Полякової направлені на всеукраїнський етап цього конкурсу, так що чекаємо хороших новин.
Кабінет, в якому ми працюємо, — чарівний. Таку атмосферу створюємо ми самі і рослинами, і дружніми розмовами. Однією з
наших традицій є пити чай з трав, які я збираю сама. Так зворушливо, коли на гурток приходять малювати тільки тому, що хочуть бути з
нами.
Дівчатка, які зараз присутні на занятті, займаються петриківкою другий рік, але мають вже свої творчі здобутки і власні погляди на творчість. Можете пересвідчитися у цьому, поспілкувавшись з ними.
Ми запитали дівчат, що вони отримують від занять в гуртку петриківського розпису, і отримали такі відповіді.
Єва Білоус: «Хочу, щоб усі рідні мною гордилися, щоб мої роботи їм завжди подобалися. І щоб мої розписані дощечки і глечики купували в усіх куточках України».
Олександра Смаженко: «У сім’ї малюю тільки я. Коли я сказала, що хочу ходити на гурток, батьки мене підтримали і тепер радіють моїм успіхам».
Марія Загородня: «На гурток ходила моя старша сестра Дарія, я теж захотіла навчитися розпису. Дарія — одинадцятикласниця, тому зараз робить акцент на навчанні і на гурток вже не ходить. Вважаю, що в майстерності я її вже перевершила».
Софія Саверинюк: «Хочу навчитися добре малювати, щоб стати професійною художницею і продавати свої картини».
Анастасія Березюк: «Окрім петриківського розпису я займаюся волейболом. Мені подобаються обидва ці заняття, тому знаходжу час для них обох».
Упевнені, з таким свідомим підходом юних художниць та їхню керівницю чекає ще не одна перемога.
Тетяна Юганова
дітей діти різного віку — від першого до одинадцятого класу, роботу з якими я розмежовую по часу.
За фахом я вчитель початкових класів, чотири роки працювала у школі, а потім прийшла до Будинку творчості. Петриківку опанувала в процесі роботи, до цього не була знайома з цим видом розпису. А моя тодішня колега Тетяна Мельник показала декілька мазків — і з цього все почалося. Постійно вдосконалюю свої уміння: переглядаю багато робіт в інтернеті, їжджу на виставки, спілкуюся з колегами з інших районів та областей. Цікаво, що петриківський розпис набуває певного колориту відповідно до місцевості, в якій ним займаються.
Як майстриня маю власні роботи і представляю їх загалу. Раніше робила це більш активно, зараз — рідше. З петриківкою мала персональні виставки у Музеї мистецтв Кіровоградської обласної ради, у Кіровоградському обласному центрі народної творчості. Отримую запрошення і зараз: тепер вже пропонують виставити мої акварелі. Цим видом живопису захопилася років п’ять тому. Навчила теж моя колега — Наталія Кімнатна, яка веде у БДЮТ гурток образотворчого мистецтва. Ще я люблю шити. Ось створила такі кавові іграшки — бичків — символ нинішнього року.
Мої вихованці — призери багатьох конкурсів і фестивалів, починаючи з районного і закінчуючи міжнародним рівнем. З останніх здобутків: юні художниці Рексане Ревва, Віта Полякова, Дарія Слободян, Поліна Розумняк стали переможницями в обласному етапі всеукраїнського конкурсу «Український сувенір», який проводить Кіровоградський обласний центр еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді. Роботи Рексане Ревви і Віти Полякової направлені на всеукраїнський етап цього конкурсу, так що чекаємо хороших новин.
Кабінет, в якому ми працюємо, — чарівний. Таку атмосферу створюємо ми самі і рослинами, і дружніми розмовами. Однією з
наших традицій є пити чай з трав, які я збираю сама. Так зворушливо, коли на гурток приходять малювати тільки тому, що хочуть бути з
нами.
Дівчатка, які зараз присутні на занятті, займаються петриківкою другий рік, але мають вже свої творчі здобутки і власні погляди на творчість. Можете пересвідчитися у цьому, поспілкувавшись з ними.
Ми запитали дівчат, що вони отримують від занять в гуртку петриківського розпису, і отримали такі відповіді.
Єва Білоус: «Хочу, щоб усі рідні мною гордилися, щоб мої роботи їм завжди подобалися. І щоб мої розписані дощечки і глечики купували в усіх куточках України».
Олександра Смаженко: «У сім’ї малюю тільки я. Коли я сказала, що хочу ходити на гурток, батьки мене підтримали і тепер радіють моїм успіхам».
Марія Загородня: «На гурток ходила моя старша сестра Дарія, я теж захотіла навчитися розпису. Дарія — одинадцятикласниця, тому зараз робить акцент на навчанні і на гурток вже не ходить. Вважаю, що в майстерності я її вже перевершила».
Софія Саверинюк: «Хочу навчитися добре малювати, щоб стати професійною художницею і продавати свої картини».
Анастасія Березюк: «Окрім петриківського розпису я займаюся волейболом. Мені подобаються обидва ці заняття, тому знаходжу час для них обох».
Упевнені, з таким свідомим підходом юних художниць та їхню керівницю чекає ще не одна перемога.
Тетяна Юганова
