Чи буде у Заваллі ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою?
- 5 лютого 2021, 10:28
Заваллівський ліцей–мистецька школа нині Голованівського, а раніше — Гайворонського району три роки як навчає учнів початкової школи хореографії, а до цього 57 років діяв як школа-інтернат. Та зараз керівництво закладу і селищної ради працює над реформуванням закладу в ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою, що прийматиме дітей із західного регіону Кіровоградської області.
Освітній заклад заснований у 1961 році як школа-інтернат для дітей з багатодітних, малозабезпечених сімей і перебував на фінансуванні обласного бюджету. У такому статусі він працював до 2018 року, а вже третій рік (у зв’язку із загальнодержавною реорганізацією шкіл
інтернатів) функціонує як ліцей–мистецька школа. Його особливість у тому, що учні початкових класів займаються хореографією за програмою мистецької школи. Спочатку ліцей фінансувався за рахунок районного бюджету, а зараз перейшов на утримання новоутвореної Заваллівської громади. Тут навчаються 130 учнів із Завалля, шкільний автобус підвозить учнів із сусідніх сіл Салькового та Жакчика.
У закладі діє кабінетна система, кожний клас обладнаний комп’ютерною технікою, в окремих кабінетах встановлені відеопроєктори. Є великий спортивний зал, новий хореографічний клас. Опалюється споруда вугіллям, проведена питна вода. Будівля доглянута, і видно, що до неї ставляться з любов’ю: навіть фарба для стін на кожному поверсі підібрана різна.
Структурним підрозділом ліцею є гуртожиток, адже, нагадаємо, заклад 57 років діяв як школа-інтернат, в якому учні перебували цілодобово. З навчального у житловий корпус є теплий перехід. У гуртожитку, який може розмістити майже 300 здобувачів освіти, 27 кімнат, спальні, медпункт, ігрова кімната тощо.
Віталій Самар очолює заклад п’ятнадцятий рік, а загалом працює тут 35 років, розпочавши трудовий шлях з посади вихователя. Цікаво, що директор у юності сам займався бальними танцями, про що свідчить його правильна постава, тож новина про зміну профілю закладу із школи-інтернату на ліцей–мистецьку школу у нього ніякого сум’яття не викликала. Утім керівник ставить для себе новий виклик.
— Хочемо із селищним головою Людмилою Прач змінити мистецький профіль на військово-спортивний, щоб готувати майбутніх захисників вітчизни, — говорить Віталій Борисович. — Для цього є й освітня база, і місце для проживання.
— У селищі функціонувала загально-освітня школа і школа-інтернат. Після того, як ми прийняли інтернат на своє утримання, тепер маємо в одному населеному пункті два однотипні заклади, які заповнені не на повну потужність, — продовжує розмову Людмила Прач. — Депутати селищної ради справедливо піднімають питання, чи вигідно нам утримувати обидва заклади. Але ж будівлі ліцею й гуртожитку знаходяться
у хорошому стані, тож не по-господарськи їх закрити і залишити пусткою. Найефективніше — змінити профіль закладу і запропонувати нові освітні послуги учням із західного регіону Кіровоградської області. Бо найближчий від нас подібний заклад з посиленою військово-фізичною підготовкою знаходиться у місті Тульчині Вінницької області.
Ми вже розпочали збирати інформацію про необхідні кроки для перепрофілювання, вивчаємо досвід Тульчина і працюватимемо з відповідними міністерствами, бо маємо амбітну мету: перше вересня цього року нам треба зустріти в новому статусі. Не знаємо, чи встигнемо, але те, що ліцей буде працювати і не закриється, — це точно.
Восени вчителі за допомогою колишніх випускників зняли про свій заклад фільм, лейтмотивом якого є фраза «Мені небайдужа доля моєї школи», котру промовляють педагоги та учні. З таким завзяттям і хазяйським підходом у Заваллі, мабуть-таки, буде ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою.
Тетяна Юганова
інтернатів) функціонує як ліцей–мистецька школа. Його особливість у тому, що учні початкових класів займаються хореографією за програмою мистецької школи. Спочатку ліцей фінансувався за рахунок районного бюджету, а зараз перейшов на утримання новоутвореної Заваллівської громади. Тут навчаються 130 учнів із Завалля, шкільний автобус підвозить учнів із сусідніх сіл Салькового та Жакчика.
У закладі діє кабінетна система, кожний клас обладнаний комп’ютерною технікою, в окремих кабінетах встановлені відеопроєктори. Є великий спортивний зал, новий хореографічний клас. Опалюється споруда вугіллям, проведена питна вода. Будівля доглянута, і видно, що до неї ставляться з любов’ю: навіть фарба для стін на кожному поверсі підібрана різна.
Структурним підрозділом ліцею є гуртожиток, адже, нагадаємо, заклад 57 років діяв як школа-інтернат, в якому учні перебували цілодобово. З навчального у житловий корпус є теплий перехід. У гуртожитку, який може розмістити майже 300 здобувачів освіти, 27 кімнат, спальні, медпункт, ігрова кімната тощо.
Віталій Самар очолює заклад п’ятнадцятий рік, а загалом працює тут 35 років, розпочавши трудовий шлях з посади вихователя. Цікаво, що директор у юності сам займався бальними танцями, про що свідчить його правильна постава, тож новина про зміну профілю закладу із школи-інтернату на ліцей–мистецьку школу у нього ніякого сум’яття не викликала. Утім керівник ставить для себе новий виклик.
— Хочемо із селищним головою Людмилою Прач змінити мистецький профіль на військово-спортивний, щоб готувати майбутніх захисників вітчизни, — говорить Віталій Борисович. — Для цього є й освітня база, і місце для проживання.
— У селищі функціонувала загально-освітня школа і школа-інтернат. Після того, як ми прийняли інтернат на своє утримання, тепер маємо в одному населеному пункті два однотипні заклади, які заповнені не на повну потужність, — продовжує розмову Людмила Прач. — Депутати селищної ради справедливо піднімають питання, чи вигідно нам утримувати обидва заклади. Але ж будівлі ліцею й гуртожитку знаходяться
у хорошому стані, тож не по-господарськи їх закрити і залишити пусткою. Найефективніше — змінити профіль закладу і запропонувати нові освітні послуги учням із західного регіону Кіровоградської області. Бо найближчий від нас подібний заклад з посиленою військово-фізичною підготовкою знаходиться у місті Тульчині Вінницької області.
Ми вже розпочали збирати інформацію про необхідні кроки для перепрофілювання, вивчаємо досвід Тульчина і працюватимемо з відповідними міністерствами, бо маємо амбітну мету: перше вересня цього року нам треба зустріти в новому статусі. Не знаємо, чи встигнемо, але те, що ліцей буде працювати і не закриється, — це точно.
Восени вчителі за допомогою колишніх випускників зняли про свій заклад фільм, лейтмотивом якого є фраза «Мені небайдужа доля моєї школи», котру промовляють педагоги та учні. З таким завзяттям і хазяйським підходом у Заваллі, мабуть-таки, буде ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою.
Тетяна Юганова
