— Оскільки я з дитинства була творча, то батьки дали пораду, що мені треба займатися малюванням професійно, — розповідає Анна Петрівна. — Я закінчила факультет початкової освіти та образотворчого мистецтва Криворізького педагогічного університету. Спілкуючись з творчими людьми, з’явилося бажання розвивати свої таланти не лише у живописі — було цікаво працювати у різних техніках. Зокрема, ґрунтовно опанувала батік (розпис по шовку). З чоловіком Олегом ми займалися керамікою. Хоч він був керівником відділення одного з банків і начебто далекий від творчості — це була його ідея. Я ліпила і розфарбовувала, він обдував і випалював вироби у високотемпературній печі, яку зробив сам. Зі своїм товаром ми їздили по ярмарках, що відбувалися на Олександрівщині та в Кропивницькому, і мали успіх. На жаль, більше року Олега вже немає на цьому світі. Мій біль втрати дуже важкий, тому я припинила роботу з глиною, яка нагадує мені про чоловіка. Можливо, пізніше повернуся.

Зараз зупинилася на виготовленні пастили, приготуванням якої займаюся близько року. Таке захоплення виникло тоді, коли я зрозуміла, що через сумнівну якість слід відмовлятися від магазинних ласощів. Своїм дітям: дев’ятнадцятирічному Даніілуі п’ятирічній Маргарітівирішила готувати екосолодощі, а саме пастилу. Вивчила рецепти і почала експериментувати з поєднаннями фруктів. В результаті експериментів обрала декілька міксів: алича, яблуко, банан, вишня, мед і груша; яблуко, банан, мед і смородина; алича, яблука, мед і цедра.

Частину фруктів я купую, частина — з власного саду. Перебиваю плоди у блендері до стану пюре, яке потім понад пів доби висушую у дегідраторі у спеціальних формах. Коли дістаю — обсипаю горішками. Приготування пастили — це досить трудомісткий процес, але як і кожен інший: до усього, чим би ми не займалися, слід докладати зусиль.

Свої смаколики вирішила продавати, тому виходжу з ними на вулиці Олександрівки у дні свят. З цікавістю помічаю, що переважно купують пастилу дітям, але дорослі теж охоче смакують нею. Мої учні (працюю я в Олександрівському НВО №2) не були здивовані, побачивши мене вперше з пастилою, бо знають мою вдачу: я завжди щось придумую. От, наприклад, я люблю імбирні пряники, то минулого року я їх спекла, а розмальовувала вже разом зі школярами. Їм цей процес дуже-дуже сподобався. Я викладаю образотворче мистецтво та трудове навчання і, звісно, дотримуюся шкільної програми. А от у позашкільний час в арт-студії «Творчий я» ми працюємо за планом, який склала я сама. Ми клеїмо, шиємо, опановуємо пап’ємаше тощо. Цього навчального року моя 11-річна вихованка Антоніна Безпечна посіла ІІІ місце в обласному етапі всеукраїнського конкурсу «Український сувенір» з панно «Лялька-мотанка Яринка», виконаному у новій техніці.

Через карантин цей рік не такий продуктивний, як би мені хотілося, але впевнена, що надолужу наступного року — вже маю нові ідеї.

Тетяна Юганова