Ведучі заходу — Людмила Гунько та Віктор Шевченко!
- 5 листопада 2020, 09:33
Ця фраза ось вже майже тридцять років лунає на більшості масових заходів і концертних програм Олександрівського районного Будинку культури. Про історію виникнення творчого тандему та поради тим, хто хоче себе спробувати у ролі ведучого, — у нашому матеріалі.
Вдало підібрані ведучі — це половина успіху масового заходу. Адже їхнє надзавдання — не лише оголосити виступаючих, виконавців та художні номери, а й створити відповідну атмосферу та настрій аудиторії, донести до глядача основну концепцію заходу.
Тандем Гунько–Шевченко зародився ще на початку 90-х років минулого століття, коли студентка Олександрійського училища культури Люда Філатова проходила практику в Олександрівському районному Будинку культури, а керівником практики був... Віктор Шевченко. Згодом доля звела ведучих знову — спільна творча робота на дискотеці районного Будинку культури: Віктор — керівник дискотеки, Людмила — ведуча програм. Беручи участь в обласних конкурсах культорганізаторів, ведучих дископрограм на обласному фестивалі дискотек «Сьомий континент» — завжди виборювали лише призові місця....
Йшли роки, змінювалися посади, Віктор закінчив інститут культури, Людмила цього року успішно закінчила навчання у МАУП, та місце роботи і тандем були непорушними. Зараз Людмила Іванівна — директорка Олександрівського районного Будинку культури, Віктор Данилович — керівник народного аматорського театру, та на масових заходах вони — ведучі Людмила Гунько та Віктор Шевченко.
Як бачать свою багаторічну творчу співпрацю самі учасники тандему?
Людмила Гунько: — За багато років спільного перебування на сцені партнера відчуваєш на рівні виробленої інтуїції, на рівні підсвідомості відчуваєш не те що порух чи інтонацію, а таке відчуття, ніби читаєш думки партнера. Особливо, коли перебуваєш на сцені під час заходу і виникають позаштатні ситуації: можеш «випасти» з тексту, порушується хід сценарію, погодний фактор (коли дія відбувається не у приміщенні), буває навіть запаморочення від хвилювання чи втоми... Партнери все це відчувають і будь-якої миті готові підтримати одне одного і не порушувати темпоритм та емоційну атмосферу заходу. Досить часто доводиться приховувати від глядача власні почуття, власний настрій — усі ми люди зі своїми проблемами та радощами — і створювати відповідний настрій аудиторії. А ще доводиться звертатися до робіт Дейла Карнегі: «Майстерність публічного виступу» та «Як завоювати увагу аудиторії». І хоч рекомендації у цих творах — не догма, все ж багато у чому допомагають.
Віктор Шевченко: — На сцені відчуваєш не лише дихання партнера, за яким визначаєш його почуття: невдоволення, тривогу, розгубленість, фізичний стан, подив, прихований сміх (і таке буває!), а й чуєш (так-так, саме чуєш!) як рухаються м ̓язи на обличчі партнера, чуєш кліпання повік. Абсолютно непомітний для глядача порух може багато що означати для партнера. Це прихо-дить з роками співпраці. І якщо дикція, тембр голосу, темперамент — властивості суто індивідуальні, то логічний наголос, емоційний настрій, синхронність рухів на сцені досягається практикою та ретельною підготовкою. Адже невдало витримана пауза, помилка у логічному наголосі чи тексті з вуст ведучих може кардинально змінити не лише зміст тексту, а й задум організаторів у цілому.
У практиці ведучих трапляються випадки, коли немає змоги заздалегідь ознайомитися з текстом чи списком осіб, яких мають нагороджувати на урочистостях. Для прикладу: приїздить концертна бригада районного Будинку культури у сільський клубний заклад, де мають відбутись урочистості та концертна програма. Підходить керівник клубного закладу і просить, щоб урочистості вели ведучі районного Будинку культури. І тут стає у нагоді його величність досвід та словниковий запас штампових словосполучень, коли під час заходу біля мікрофону подумки починаєш підредаговувати — «підганяти» невідпрацьований текст чи гарячково перебираєш варіанти звучання прізвища, посади, географічної назви. Тому й намагаються ведучі заздалегідь уточнити прізвища (особливо — нерозповсюджені чи неслов ̓янські), назву установи чи підприємства, розшифрувати абревіатуру.
Людмила і Віктор ретельно підбирають тональність, темпоритм заходу, музичний фон. А щоб з вибором втрапити у «десятку», необхідно, знову ж таки, мати певний запас знань музичних творів, композиторів. А самого досвіду тут замало: необхідно мати добре розвинуту творчу фантазію, інтуїцію, а ще — бажання. Бажання бути завжди цікавими для аудиторії, не менш цікавими, ніж сам захід чи художній номер.
Віктор Шевченко
Редакція «Вісника Кіровоградини» бажає творчому тандему ще багато-багато років плідної співпраці, а також вітає усіх працівників культури та аматорів народного мистецтва з професійним святом. Нових цікавих робіт, творчих злетів та бурхливих оплесків вам від вдячних глядачів!
Тандем Гунько–Шевченко зародився ще на початку 90-х років минулого століття, коли студентка Олександрійського училища культури Люда Філатова проходила практику в Олександрівському районному Будинку культури, а керівником практики був... Віктор Шевченко. Згодом доля звела ведучих знову — спільна творча робота на дискотеці районного Будинку культури: Віктор — керівник дискотеки, Людмила — ведуча програм. Беручи участь в обласних конкурсах культорганізаторів, ведучих дископрограм на обласному фестивалі дискотек «Сьомий континент» — завжди виборювали лише призові місця....
Йшли роки, змінювалися посади, Віктор закінчив інститут культури, Людмила цього року успішно закінчила навчання у МАУП, та місце роботи і тандем були непорушними. Зараз Людмила Іванівна — директорка Олександрівського районного Будинку культури, Віктор Данилович — керівник народного аматорського театру, та на масових заходах вони — ведучі Людмила Гунько та Віктор Шевченко.
Як бачать свою багаторічну творчу співпрацю самі учасники тандему?
Людмила Гунько: — За багато років спільного перебування на сцені партнера відчуваєш на рівні виробленої інтуїції, на рівні підсвідомості відчуваєш не те що порух чи інтонацію, а таке відчуття, ніби читаєш думки партнера. Особливо, коли перебуваєш на сцені під час заходу і виникають позаштатні ситуації: можеш «випасти» з тексту, порушується хід сценарію, погодний фактор (коли дія відбувається не у приміщенні), буває навіть запаморочення від хвилювання чи втоми... Партнери все це відчувають і будь-якої миті готові підтримати одне одного і не порушувати темпоритм та емоційну атмосферу заходу. Досить часто доводиться приховувати від глядача власні почуття, власний настрій — усі ми люди зі своїми проблемами та радощами — і створювати відповідний настрій аудиторії. А ще доводиться звертатися до робіт Дейла Карнегі: «Майстерність публічного виступу» та «Як завоювати увагу аудиторії». І хоч рекомендації у цих творах — не догма, все ж багато у чому допомагають.
Віктор Шевченко: — На сцені відчуваєш не лише дихання партнера, за яким визначаєш його почуття: невдоволення, тривогу, розгубленість, фізичний стан, подив, прихований сміх (і таке буває!), а й чуєш (так-так, саме чуєш!) як рухаються м ̓язи на обличчі партнера, чуєш кліпання повік. Абсолютно непомітний для глядача порух може багато що означати для партнера. Це прихо-дить з роками співпраці. І якщо дикція, тембр голосу, темперамент — властивості суто індивідуальні, то логічний наголос, емоційний настрій, синхронність рухів на сцені досягається практикою та ретельною підготовкою. Адже невдало витримана пауза, помилка у логічному наголосі чи тексті з вуст ведучих може кардинально змінити не лише зміст тексту, а й задум організаторів у цілому.
У практиці ведучих трапляються випадки, коли немає змоги заздалегідь ознайомитися з текстом чи списком осіб, яких мають нагороджувати на урочистостях. Для прикладу: приїздить концертна бригада районного Будинку культури у сільський клубний заклад, де мають відбутись урочистості та концертна програма. Підходить керівник клубного закладу і просить, щоб урочистості вели ведучі районного Будинку культури. І тут стає у нагоді його величність досвід та словниковий запас штампових словосполучень, коли під час заходу біля мікрофону подумки починаєш підредаговувати — «підганяти» невідпрацьований текст чи гарячково перебираєш варіанти звучання прізвища, посади, географічної назви. Тому й намагаються ведучі заздалегідь уточнити прізвища (особливо — нерозповсюджені чи неслов ̓янські), назву установи чи підприємства, розшифрувати абревіатуру.
Людмила і Віктор ретельно підбирають тональність, темпоритм заходу, музичний фон. А щоб з вибором втрапити у «десятку», необхідно, знову ж таки, мати певний запас знань музичних творів, композиторів. А самого досвіду тут замало: необхідно мати добре розвинуту творчу фантазію, інтуїцію, а ще — бажання. Бажання бути завжди цікавими для аудиторії, не менш цікавими, ніж сам захід чи художній номер.
Віктор Шевченко
Редакція «Вісника Кіровоградини» бажає творчому тандему ще багато-багато років плідної співпраці, а також вітає усіх працівників культури та аматорів народного мистецтва з професійним святом. Нових цікавих робіт, творчих злетів та бурхливих оплесків вам від вдячних глядачів!
