До цього Марина та Ліля виконували різноманітні сольні номери (у їхньому репертуарі твори сучасних українських композиторів та класика). Попри молодий вік дівчата мають значний творчий багаж: Лілія Сирота — випускниця Кіровоградського музичного училища та музично-педагогічного факуль-
тету Центральноукраїнського державного педагогічного університету ім. В. Винниченка, учениця народного артиста України Сергія Дьоміна. Марина Чересленко — випускниця Київського національного університету культури та мистецтв, викладачами у неї були відомі артисти: народна артистка України Жанна Боднарук, народний артист України Віктор Шпортько, відома композиторка Ірина Кириліна, досить часто Марина у роки студентства спілкувалася зі «співаючим ректором» — нашим земляком Михайлом Поплавським.

Марина кілька років тому спалахнула на Олександрівщині новим яскравим сценічним образом, новою манерою виконання, новим досить складним у виконанні репертуаром, не зовсім звичним олександрівському глядачеві. Спокійна, розважлива у побуті на сцені вона — вибух, пристрасть, клубок усіх
людських почуттів. І твори, які вона виконує, відповідають її сценічній вдачі: пісні з репертуару української співачки Ілларії, Уїтні Хьюстон, Патрісії Каас — цікаві і водночас досить складні у вокальному плані. У роки студентства Марина брала участь у різноманітних вокальних конкурсах — всеукраїнських та міжнародних, лауреат Всеукраїнського дитячо-юнацького конкурсу української музики «Бурштинові нотки».

Зовсім юній Лілії — випускниці Кіровоградського музичного училища — в Олександрівці виявили необмежену довіру — призначили керівницею народного аматорського хору. А прийти керувати колективом після такого метра, яким був заслужений працівник культури України Вячеслав Савустяненко, — справа досить складна та відповідальна. Та юна диригентка з честю виправдала довіру: хор, що складався здебільшого з ветеранів праці, повірив у неї і зазвучав по-новому, ревно зберігаючи пісенні традиції та поповнюючись новим репертуаром. Досить швидко Ліля набула популярності у селищі і як солістка — виконавиця академічних творів та сучасних пісень. Варто зазначити, що досконале володіння вокальною технікою дає змогу Лілії співати і в академічній манері, і в естрадній, і в народній, що значно спрощує підбір репертуару. Зовсім недавно Лілія пізнала радість материнства, тому у тембрі її голосу з’явилося нове незвідане досі забарвлення: жіночність, турбота, гордість, і це зробило її спів ще привабливішим.

Виникнення цього вокального дуету було цілком природним: дві молоді талановиті вокалістки об’єднали свої таланти для більш яскравого звучання творів, власного їх бачення та подальшої пропаганди української сучасної пісні. Їхні виступи — для справжніх гурманів сучасного бачення української
пісні. Можливо не усі й розуміють, проте й у нерозумінні є власна привабливість: час не стоїть на місці, і прогрес має бути у всьому, зокрема і в музиці. Уперше досить сміливо дует Лілія Сирота–Марина Чересленко заявив про себе на Міжнародному мистецькому фестивалі-конкурсі «Твоя мрія», виконав-
ши твір з репертуару Ілларії — автентичну весільну закарпатську пісню «Кам’яна гора», перекладення для вокального дуету та фортепіанний супровід якої здійснив Юрій Скорець. Згодом — участь у Всеукраїнському фестивалі-конкурсі «Калиновий спів»: диплом І ступеня у номінації «Вокальні дуети». Цього року їхнім співом насолоджувались учасники та гості 50-го ювілейного «КропВересФесту». А ще — безліч виступів на рідній олександрівській сцені та інших майданчиках на території району.

Репертуар дуету постійно поповнюється новими творами, чималий внесок у творче зростання дуету робить методист районного Будинку культури Юрій Скорець: перекладення пісень з репертуару українських виконавців та гуртів «Дримба да дзиґа», «The Doxx», «The Hardkiss», фортепіанний супровід наживо.

У чому запорука успішного функціонування творчого дуету? Дівчата не бояться експериментувати з власними голосовими даними попри невдоволені зауваження деяких глядачів. Обидві співачки досконало володіють вокальною технікою, тому їм не складно комбінувати те, що у традиційному піснеспіві зазвичай непоєднанне: естрадну манеру з академічною, народну — з естрадною, у деяких творах з’являється навіть ро́ковий драйв.

Успіху вам, Ліліє та Марино! Творчого неспокою та наснаги, адже успіху в експерименті досягає той, хто вірить у позитивний результат, і, звісно ж, наполегливий.

Віктор Шевченко