Бібліотекарка Тетяна Комар у сільській бібліотеці працює чотири роки. Надає послуги 440 читачам.

— Це і діти, і дорослі, — розповідає Тетяна Андріївна. — Але діти більше беруть інформацію в інтернеті, а от старше покоління надає перевагу паперовим книгам. Приходять за літературою регулярно, а в карантин навіть телефонували мені і просили видати їм книги. Я радію такій активності, але, на
жаль, наші фонди не можуть задовольнити їхню швидкість читання. Священник місцевої церкви приніс релігійну літературу — і для неї знайшлися читачі. Тарасівці дарують до книгозбірні вже прочитані журнали і книги: любовні романи, детективи, саме ці жанри користуються попитом. Буду рада, якщо хтось
виявить бажання подарувати нам детективи, адже мої завсідники уже всі перечитали.

Селу є чим похвалитися: наші земляки не тільки люблять читати, а й самі пишуть книги. Дмитро Іванов отримав Шевченківську премію за поетичну збірку «Село в терновому вінку». Не важко здогадатися, що це село — Тарасівка, у віршах автор згадує про багатьох односельців. Один з примірників з автографом автор подарував у бібліотеку. Василь Доценко подарував власну книгу «Вихід. Дума про голод», в якій розповідає про наше село і про сусідню Козирівку. Я сама люблю читати з дитинства, це для мене найкраще заняття. Читаю й зараз, тим більше, що до мене звертаються з проханням порадити книгу, тож маю знати, про що твір. Люблю й вишивати бісером, створила багато ікон і картин. Одну зі стін бібліотеки я прикрасила рушниками наших жительок, які їхні діти приносили у бібліотеку як пам’ять про село.

Ірина Попова у культурі працює 10 років, закінчила Олександрійське училище культури, згодом Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка за спеціальністю культурологія: «Разом з колегами проводимо усі загальнодержавні свята, а також День села. На жаль, сама будівля Будинку культури знаходиться в аварійному стані, тож заходи проводимо усільському парку. Нашим учасникам художньої самодіяльності від 4 до 70 років. Діють
вокальні колективи: дорослий «Водограй» і дитячий «Мелодика», для яких сільська рада придбала красиві сценічні костюми. Співпрацюємо з Губівським сільським Будинком культури (це сусіднє село Компаніївського району): наші артисти ходять у Губівку, їхні жителі приходять до нас.

Зараз у зв’язку з карантином ми утримуємося від проведення масових заходів, але ми й наші аматори завжди готові виступати для своїх глядачів».

Світлана Плахтій на посаді 9 років: «Ми з Іриною з дитинства виступали у цьому Будинку культури. І зараз організовуємо свята і самі виходимо на сцену: і декламуємо, і танцюємо, найбільше ж любимо співати. На заходах у нас завжди тепла атмосфера. А жителі села знають, що окрім творчих односельців на сцені завжди присутній ще один аматор — собака Тузик, який не пропускає жодної репетиції і концерту, чим щоразу дивує тарасівців та гостей села.
Шкода, що карантин перешкоджає нашим творчим планам. Уявляю, з якою радістю і ми, і глядачі поспішатимемо на перший концерт».

Тетяна Юганова