Олександрівська «Сценоманія»
- 24 вересня 2020, 09:27
На відзначення 50-річчя заснування Всеукраїнського свята театрального мистецтва «Вересневі самоцвіти» на сцені Олександрівського районного Будинку культури відбулася концертна програма «Сценоманія» за участю народного аматорського театру (керівник Віктор Шевченко), народного аматорського театру малих форм «Голос часу» (керівниця Ірина
Гриневич), вокального квартету, читців та солістів районного Будинку культури.
У вступному слові директорка закладу Людмила Гунько відзначила, що аматорські колективи та окремі учасники гідно примножують театральну славу Олександрівщини — батьківщини видатного українського актора та режисера Гната Юри, є постійними учасниками «Театральної весни Кіровоградщини», мають відповідні відзнаки. Багато учасників за підсумками «Театральних весен» мають дипломи за краще виконання ролей, є аматори, які цю відзнаку отримували неодно разово.
«Віють вітри, віють буйні, аж дерева гнуться…» — міцне академічне сопрано Лілії Сироти, яка виконала роль Наталки Полтавки у фрагменті з однойменної вистави Миколи Лисенка, полетіло у вись, передаючи тугу за коханим. Роль Возного віртуозно зіграв і проспівав Юрій Скорець.
Як підсумок 50-річного існування театрального свята, увазі глядачів були запропоновані ретро-номери. Так, після багаторічної перерви повернувся на сцену популярний у кінці 90-х виконавець українського гумору Володимир Токаренко (Володимир Вікторович — колишній директор міського, а з часом районного Будинку культури. У силу обставин залишив роботу у культурі і відійшов від сцени, та, вийшовши на заслужений відпочинок, знову повернувся на терени аматорства, а нині працює освітлювачем сцени районного Будинку культури). Фрагмент вистави Володимира Хілька «Один день села, якого немає на карті», прем’єра якої відбулася далекого 2000 року у постановці заслуженого працівника культури України Катерини Білошапки (яка на той час була керівницею колективу і саме при ній театр отримав звання «народний аматорський колектив») сприймався з гумором та… з певною часткою ностальгії, адже ролі у фрагменті виконували, як і 20 років тому, Людмила Гунько і Віктор Шевченко, у той же час приємно, що цього року у виставі дебютувала Валентина Чорнобай.
І ось ретро поступається сценою сучасній тематиці, сучасним ритмам та мелодіям: виступу народного аматорського театру малих форм «Голос часу» з іронічною програмою «Чому жінки не люблять жінок?», зворушливому співу Богдана Шевченка, драйвовому суперсучасному репертуару у майстерному виконанні Марини Чересленко та Лілії Сироти.
А на завершення дійства — не просто крапка, а величезний знак оклику: виступ вокального квартету у складі Марини Чересленко, Лілії Сироти, Олексія Зайця та Юрія Скорця.
Присутній у залі голова Олександрівської районної ради Григорій Гончаренко, який довгий час теж був причетний до сцени у якості ведучого та учасника народного театру, щиро подякував від імені глядачів учасникам програми за майстерність та незрадливу любов до сцени, до мистецтва, вручив квіти учасниці, яка того вечора дійсно була неперевершеною і зачарувала глядачів своїми співом та грою, — Лілії Сироті.
Віктор Шевченко, Тетяна Юганова
«Віють вітри, віють буйні, аж дерева гнуться…» — міцне академічне сопрано Лілії Сироти, яка виконала роль Наталки Полтавки у фрагменті з однойменної вистави Миколи Лисенка, полетіло у вись, передаючи тугу за коханим. Роль Возного віртуозно зіграв і проспівав Юрій Скорець.
Як підсумок 50-річного існування театрального свята, увазі глядачів були запропоновані ретро-номери. Так, після багаторічної перерви повернувся на сцену популярний у кінці 90-х виконавець українського гумору Володимир Токаренко (Володимир Вікторович — колишній директор міського, а з часом районного Будинку культури. У силу обставин залишив роботу у культурі і відійшов від сцени, та, вийшовши на заслужений відпочинок, знову повернувся на терени аматорства, а нині працює освітлювачем сцени районного Будинку культури). Фрагмент вистави Володимира Хілька «Один день села, якого немає на карті», прем’єра якої відбулася далекого 2000 року у постановці заслуженого працівника культури України Катерини Білошапки (яка на той час була керівницею колективу і саме при ній театр отримав звання «народний аматорський колектив») сприймався з гумором та… з певною часткою ностальгії, адже ролі у фрагменті виконували, як і 20 років тому, Людмила Гунько і Віктор Шевченко, у той же час приємно, що цього року у виставі дебютувала Валентина Чорнобай.
І ось ретро поступається сценою сучасній тематиці, сучасним ритмам та мелодіям: виступу народного аматорського театру малих форм «Голос часу» з іронічною програмою «Чому жінки не люблять жінок?», зворушливому співу Богдана Шевченка, драйвовому суперсучасному репертуару у майстерному виконанні Марини Чересленко та Лілії Сироти.
А на завершення дійства — не просто крапка, а величезний знак оклику: виступ вокального квартету у складі Марини Чересленко, Лілії Сироти, Олексія Зайця та Юрія Скорця.
Присутній у залі голова Олександрівської районної ради Григорій Гончаренко, який довгий час теж був причетний до сцени у якості ведучого та учасника народного театру, щиро подякував від імені глядачів учасникам програми за майстерність та незрадливу любов до сцени, до мистецтва, вручив квіти учасниці, яка того вечора дійсно була неперевершеною і зачарувала глядачів своїми співом та грою, — Лілії Сироті.
Віктор Шевченко, Тетяна Юганова
