Андрій Карнаух — художник чоловічих зачісок, вусів і борід
- 20 липня 2020, 15:37
Майстер з наведення ладу на чоловічих головах та обличчях Андрій Карнаух із селища Павлиша Онуфріївського району уперше став до роботи в одному із закладів міста Кременчука Полтавської області 1 березня минулого року, одразу після закінчення курсів барберів. Зараз вже має постійних клієнтів, чому надзвичайно радий, бо має змогу і створювати їм настрій, і реалізовувати свої уміння.
Андрієві 2 3 р оки, в ін р одом з П авлиша, де живе і зараз. Після закінчення школи в училищі отримав професії контролера зварювальних робіт та контролера слюсарних і верстатних робіт, після цього в коледжі здобув освіту техніка-технолога зварювального виробництва. У 2017-2018 роках перебував на строковій службі в армії, потім підписав контакт і пів року воював у зоні ООС.
— Коли повернувся у листопаді 2018 року, сконцентрувався на пошуку роботи. Хоча у мене технічна освіта, але за фахом я не хотів працювати взагалі, — розповідає Андрій. — Про барберство ніколи не думав і ніколи нікого не стриг. У грудні я поїхав на весілля до друга на Західну Україну, там у розмові щодо оновлення зачісок я порадив хлопцям сходити в барбершоп, чим викликав їхній сміх, я ж не знав, що барбершопа там на той час не було.
Саме тоді з’явилася думка самому стати барбером, хоча на той час я в цій справі анічогісінько не розумів, хіба що був клієнтом. А вже у лютому 2019 року я опанував теорію й отримав практику на профільних курсах, рекламу яких побачив в одній із соцмереж. Я був у захваті від навчання: ця сфера і її наповнення були для мене новими, і це нове мені сподобалося, бо робота передбачала невідомі мені до цього навики і багато спілкування з різними людьми. Важливо, що й близькі підтримали мене у виборі професії. Місяця навчання мені було достатньо, щоб зрозуміти й освоїти базу. Та у нашій сфері навчання інколи не закінчується, бо постійно з’являється щось нове, змінюється мода, щороку формується новий тренд, бо ж це не таблиця множення, яку вчиш раз і на все життя. Тому я переглядаю відео, сайти, читаю
сторінки у соцмережах інших барберів, перед карантином навчався на очних курсах у Харкові.
Добре пам’ятаю, як відчував певний страх і паніку, коли виконував першу стрижку під час стажування, бо розумів, що не так тримаю машинку, що можу не розрахувати довжину волосся. Також було дещо складно запам’ятати техніку стрижок, послідовність процесів, а потім це увійшло у систему, звісно, виключно завдяки практиці, і тепер виконую усе без проблем. Я працюю власним інструментом, який мене задовольняє повністю, бо я обирав найкращі зразки. Приємно, що вже маю своїх клієнтів: і в закладі (їжджу на роботу із Павлиша до Кременчука за графіком), і вдома (стрижу брата, знайомих, для чого беру інструмент із собою).
У цій професії санітарія і гігієна для мене — це щось непохитне, адже я сам люблю чистоту, тому завжди тримаю робоче місце в порядку. У салоні, де я працюю, ми користуємося дезінфікуючими засобами, антисептиками, працюємо у масках, рукавичках і окулярах, бо це наша безпека і безпека наших клієнтів.
Основна категорія завсідників закладу — здебільшого чоловіки віком 18-20 і 30-35 років, але є і зовсім маленькі, і поважного віку. Зараз у нас певне сезонне затишшя: відносно спокійно порівняно з напливом людей напередодні Нового року чи першого вересня, а навесні на паузу роботу поставив карантин.
Хоч барбершопи у світі з’явилися ще у 30-х роках минулого століття, у нашій країні вони ще тільки продовжують здобувати популярність. У чому ж їх відмінність від салонів і перукарень? У барбершопі (назва походить від англійських слів «barb» — борода і «shop» — магазин) послуги надають виключно чоловікам. Від цього залежить й інтер’єр: тут панує переважно стиль лофт — дерево, метал, переважають темні кольори, часто відвідувачам пропонують віскі чи інші міцні напої. Але якщо раніше і майстрами були виключно чоловіки, то зараз такі підходи міняються: тепер барбер — це не обов’язково чоловік, у нашому закладі разом зі мною працюють дві дівчини, і відвідувач вирішує, до кого йому звертатися за послугою. Відрізняється барбершоп й спектром послуг, бо окрім створення зачісок ми робимо стрижку бороди і вусів, тонуємо їх, голимо тощо. Також важливим є й емоційний бік справи, атмосфера, яка утворюється в процесі роботи. Зазвичай ми починаємо легку бесіду з клієнтом, але слідкуємо, чи він на неї налаштований, бо якщо ні, тоді ми працюємо без спілкування. Так що барбери — це своєрідні психологи. Тому, на мою думку, салон як приміщення здебільшого значення не має: інтер’єр важливий, коли клієнт тільки шукає свого майстра, а коли знайшов, то вже йде за майстром, а не за місцем. Звісно, обирають того, хто подобається більше, але
дещо неприємно, коли бачиш свого клієнта у кріслі іншого барбера. Та війни між майстрами немає, адже це природній процес — робити вибір на користь того, хто тобі до душі.
Здавалося б: що може бути простіше ніж поголити чи постригти бороду? Але щоб замовник мав хороший результат, ще й отримав задоволення від процесу, майстру слід дотримуватися технологій процесів. Так, голінню передує розпарювання, яке буває двох типів: королівське (передбачає дві розпарки — перед бриттям і після) і традиційне, гоління виконують на піні або на гелі, використовують шаветку (тип бритви зі змінними лезами). Якщо клієнт прийшов вперше, щоб привести свої бороду, вуса, зачіску в порядок, ми дивимося на форму голови та обличчя, вивчаємо структуру волосся і напрям його росту, ще важливо враховувати, як падає світло, тільки після цього обираємо форму.
Я завжди цікавлюся, як чоловік хоче виглядати після стрижки, як хоче відчувати себе. Майстри радять, як буде краще, але перш за все ми враховуємо думку клієнта. Деякі відвідувачі приходять з фотографією: хочу ось так; є такі, що пояснюють самі; а є такі, що просять просто щось зробити, щоб було гарно. Буває, кажуть: «Хочемо, як у вас». Зручно, що на своєму прикладі я можу показати, як буде виглядати перехід з нуля чи трійки чи щось подібне.
Здебільшого клієнти довіряються майстрам, бо не розуміють, як втілити своє бажання на практиці. Фото бажаного образу на перший погляд нібито полегшує задачу, та часто це фото зірок, наприклад, Кріштіану Роналду, але ж у нього інша форма голови, ніж у клієнта, і ми попереджаємо, що так, як у кумира, у нього виглядати не буде. Хоч ми і проговорюємо усі етапи та пояснюємо, що і як будемо робити, та все ж трапляється таке, що не вгодили. Тоді переробляємо, щоб знайти компроміс між бажаним, але недосяжним образом, і об’єктивними даними людини.
Я не маю успіхів в образотворчому мистецтві — малювати не вмію, та свою роботу можу порівняти з роботою художника, а кожного клієнта — з новою картиною. І прагну того, щоб мою творчу майстерню ті, хто мені довіряє, залишали тільки з позитивними емоціями.
Тетяна Юганова
— Коли повернувся у листопаді 2018 року, сконцентрувався на пошуку роботи. Хоча у мене технічна освіта, але за фахом я не хотів працювати взагалі, — розповідає Андрій. — Про барберство ніколи не думав і ніколи нікого не стриг. У грудні я поїхав на весілля до друга на Західну Україну, там у розмові щодо оновлення зачісок я порадив хлопцям сходити в барбершоп, чим викликав їхній сміх, я ж не знав, що барбершопа там на той час не було.
Саме тоді з’явилася думка самому стати барбером, хоча на той час я в цій справі анічогісінько не розумів, хіба що був клієнтом. А вже у лютому 2019 року я опанував теорію й отримав практику на профільних курсах, рекламу яких побачив в одній із соцмереж. Я був у захваті від навчання: ця сфера і її наповнення були для мене новими, і це нове мені сподобалося, бо робота передбачала невідомі мені до цього навики і багато спілкування з різними людьми. Важливо, що й близькі підтримали мене у виборі професії. Місяця навчання мені було достатньо, щоб зрозуміти й освоїти базу. Та у нашій сфері навчання інколи не закінчується, бо постійно з’являється щось нове, змінюється мода, щороку формується новий тренд, бо ж це не таблиця множення, яку вчиш раз і на все життя. Тому я переглядаю відео, сайти, читаю
сторінки у соцмережах інших барберів, перед карантином навчався на очних курсах у Харкові.
Добре пам’ятаю, як відчував певний страх і паніку, коли виконував першу стрижку під час стажування, бо розумів, що не так тримаю машинку, що можу не розрахувати довжину волосся. Також було дещо складно запам’ятати техніку стрижок, послідовність процесів, а потім це увійшло у систему, звісно, виключно завдяки практиці, і тепер виконую усе без проблем. Я працюю власним інструментом, який мене задовольняє повністю, бо я обирав найкращі зразки. Приємно, що вже маю своїх клієнтів: і в закладі (їжджу на роботу із Павлиша до Кременчука за графіком), і вдома (стрижу брата, знайомих, для чого беру інструмент із собою).
У цій професії санітарія і гігієна для мене — це щось непохитне, адже я сам люблю чистоту, тому завжди тримаю робоче місце в порядку. У салоні, де я працюю, ми користуємося дезінфікуючими засобами, антисептиками, працюємо у масках, рукавичках і окулярах, бо це наша безпека і безпека наших клієнтів.
Основна категорія завсідників закладу — здебільшого чоловіки віком 18-20 і 30-35 років, але є і зовсім маленькі, і поважного віку. Зараз у нас певне сезонне затишшя: відносно спокійно порівняно з напливом людей напередодні Нового року чи першого вересня, а навесні на паузу роботу поставив карантин.
Хоч барбершопи у світі з’явилися ще у 30-х роках минулого століття, у нашій країні вони ще тільки продовжують здобувати популярність. У чому ж їх відмінність від салонів і перукарень? У барбершопі (назва походить від англійських слів «barb» — борода і «shop» — магазин) послуги надають виключно чоловікам. Від цього залежить й інтер’єр: тут панує переважно стиль лофт — дерево, метал, переважають темні кольори, часто відвідувачам пропонують віскі чи інші міцні напої. Але якщо раніше і майстрами були виключно чоловіки, то зараз такі підходи міняються: тепер барбер — це не обов’язково чоловік, у нашому закладі разом зі мною працюють дві дівчини, і відвідувач вирішує, до кого йому звертатися за послугою. Відрізняється барбершоп й спектром послуг, бо окрім створення зачісок ми робимо стрижку бороди і вусів, тонуємо їх, голимо тощо. Також важливим є й емоційний бік справи, атмосфера, яка утворюється в процесі роботи. Зазвичай ми починаємо легку бесіду з клієнтом, але слідкуємо, чи він на неї налаштований, бо якщо ні, тоді ми працюємо без спілкування. Так що барбери — це своєрідні психологи. Тому, на мою думку, салон як приміщення здебільшого значення не має: інтер’єр важливий, коли клієнт тільки шукає свого майстра, а коли знайшов, то вже йде за майстром, а не за місцем. Звісно, обирають того, хто подобається більше, але
дещо неприємно, коли бачиш свого клієнта у кріслі іншого барбера. Та війни між майстрами немає, адже це природній процес — робити вибір на користь того, хто тобі до душі.
Здавалося б: що може бути простіше ніж поголити чи постригти бороду? Але щоб замовник мав хороший результат, ще й отримав задоволення від процесу, майстру слід дотримуватися технологій процесів. Так, голінню передує розпарювання, яке буває двох типів: королівське (передбачає дві розпарки — перед бриттям і після) і традиційне, гоління виконують на піні або на гелі, використовують шаветку (тип бритви зі змінними лезами). Якщо клієнт прийшов вперше, щоб привести свої бороду, вуса, зачіску в порядок, ми дивимося на форму голови та обличчя, вивчаємо структуру волосся і напрям його росту, ще важливо враховувати, як падає світло, тільки після цього обираємо форму.
Я завжди цікавлюся, як чоловік хоче виглядати після стрижки, як хоче відчувати себе. Майстри радять, як буде краще, але перш за все ми враховуємо думку клієнта. Деякі відвідувачі приходять з фотографією: хочу ось так; є такі, що пояснюють самі; а є такі, що просять просто щось зробити, щоб було гарно. Буває, кажуть: «Хочемо, як у вас». Зручно, що на своєму прикладі я можу показати, як буде виглядати перехід з нуля чи трійки чи щось подібне.
Здебільшого клієнти довіряються майстрам, бо не розуміють, як втілити своє бажання на практиці. Фото бажаного образу на перший погляд нібито полегшує задачу, та часто це фото зірок, наприклад, Кріштіану Роналду, але ж у нього інша форма голови, ніж у клієнта, і ми попереджаємо, що так, як у кумира, у нього виглядати не буде. Хоч ми і проговорюємо усі етапи та пояснюємо, що і як будемо робити, та все ж трапляється таке, що не вгодили. Тоді переробляємо, щоб знайти компроміс між бажаним, але недосяжним образом, і об’єктивними даними людини.
Я не маю успіхів в образотворчому мистецтві — малювати не вмію, та свою роботу можу порівняти з роботою художника, а кожного клієнта — з новою картиною. І прагну того, щоб мою творчу майстерню ті, хто мені довіряє, залишали тільки з позитивними емоціями.
Тетяна Юганова
