Олександрівський район
Суспільство

Іван Богаченко: «У Красносілці живуть боги і красносілківці»

Іван Богаченко: «У Красносілці живуть боги і красносілківці»
Сільський голова Іван Богаченко очолює рідну Красносілку Олександрівського району четверте скликання. Багато зроблено, чимало залишилося у задумах, та завжди на першому плані були люди і турбота про них.
— Після закінчення школи я поїхав у тодішній Ленінград. А мене так тягнуло додому! Повернувся, одружився, тут і живу, — розповідає Іван Олександрович. — На моє переконання, місто відрізняється від села тим, що у місті є гаряча вода. Зараз це питання вирішується просто: установкою бойлера. Тому вже давно я прийшов до висновку, що я найщасливіша людина, адже живу не у багатоповерховому будинку-шпаківні, а серед прекрасної природи: з мого вікна видно тихий став, крислатий дуб і запашні квіти. Так живуть тільки боги і я (сміється).

Я завжди був допитливим, захоплювався усім новим. Коли обирав професію, виглядало це приблизно так: як я хотів їсти, я хотів стати кухарем; коли втамував голод, то пішов би працювати геологом; оскільки я брав участь у художній самодіяльності, то вирішив стати клоуном. До речі, щоб дізнатися подробиці вступу, я навіть написав лист до однієї з центральних газет з питанням: де отримати
професію клоуна, й мені прийшла відповідь з Московського естрадно-циркового училища, в якій мені пояснили, що клоуном стати не
так-то і просто: треба отримати освіту, а клоунів беруть всього 2-3 на потік. З-поміж безлічі професій і навчальних закладів я обрав
і закінчив сільськогосподарський технікум.

Працював трактористом, з часом інструктором по спорту при сільській раді, тоді ми придбали три байдарки, відпочивали, перепливаючи на них наші стави, організовували поїздки у санаторії, відправляли у туристичні тури. І сам я багато де побував: мені сподобалися красоти Чехословаччини, Словакії. Ця діяльність змінилася на посаду керуючого у колгоспі, а вже четверте скликання я сільський голова.

Наша сільська рада складається з двох сіл: центральної садиби — Красносілки, в якій проживає 802 жителі, і села Бандурового, де
проживає 251 житель.

Бюджет сільської ради складається в основному з плати за землю нашими крупними та дрібними землекористувачами. Цього року ми освітлили по одній вулиці в обох селах, так що тепер населені пункти повністю освітлені, відсипали щебенем дороги. Є школа, дитячий садок, дітей тут годуємо як у десантних військах (сміється) — для них усе найкраще. В обох селах є дитячі майданчики, які встановили за сприяння нардепа Олеся Довгого. Фінансово сприяємо роботі Олександрівської спортшколи, в якій займаються діти нашої сільської ради. Ще б покращити ситуацію з медичним обслуговуванням, бо у нас немає свого медика.

З повагою ставимося і доглядаємо за пам’ятниками часів Другої світової. Було б добре зробити великий меморіал, бо хто згадає людей тилу, вдів, які не дочекалися своїх чоловіків з війни.

У пам’ять про тих жителів села, хто пішов з життя, я запропонував односельцям започаткувати таку традицію: приносити у
бібліотеку книгу із зазначенням імені своєї рідної людини. Читач візьме до рук книгу і згадає добрим словом свого односельця. Традиція прижилася, тепер у бібліотеці є декілька полиць з новими пам’ятними книгами.

На часі впровадження адміністративно-територіальної реформи. Під час стажування за кордоном я вивчав досвід місцевого самоврядування в європейських країнах і знаю, що до утворення громад там відбувалася багаторічна підготовка. Хотілося б, щоб і у нас усе відбулося виважено і помірковано. Як житель Красносілки я вболіваю за своє село. Часто думаю: чому б загальнодержавні спортивні бази не зробити у нас? Треба прокласти хорошу дорогу, а природа у нас така сама прекрасна, як і в Конча-Заспі. Тоді б створювалися нові робочі місця, територія б розвивалася. У новій громаді працюватимуть молоді ініціативні люди. Якщо мій досвід буде для них корисним, буду радий допомогти.

Тетяна Юганова

"ВК" у PDF