У Куцеволівці перепоховали останки загиблих у Другій світовій війні
- 25 червня 2020, 15:28
22 червня в селі Куцеволівці Онуфріївського району на території меморіального комплексу знайшли спокій душі 14 воїнів, які загинули в роки Другої світової війни на підступах до Куцеволівки. Рідні Йордана Бічінашвілі з Грузії, якого вдалося ідентифікувати за документом, що зберігся, поховають свого предка в рідній землі після отримання відповідного дозволу.
Саме з Куцеволівського плацдарму у вересні 1943 року розпочалося визволення Кіровоградщини. І хоч є дані про кількість загиблих тут, навряд чи колись вони стануть точними. Бо це вже третє перепоховання у Куцеволівці. У 2017 році на території сільської ради знайшли останки восьми воїнів, у 2018 — семи і зараз — п’ятнадцяти.
Поховати загиблих за християнським обрядом прийшли жителі Куцеволівки, сільські і селищні голови сусідніх населених пунктів району, представники обласної і районної влади, духовенство району, учасники АТО/ООС. Вони висловили свої думки, поклали квіти до меморіалу і вшанували пам’ять загиблих хвилиною мовчання. Священники відслужили заупокійну літію за чотирнадцятьма віднайденими невідомими солдатами і супроводили дві домовини до місця поховання. Під залпи військового салюту і звуки духового оркестру Онуфріївщина віддала шану і попрощалася зі своїми визволителями.
Після церемонії поховання ми поспілкувалися з головою правління громадської організації «Вічно живим» Віталієм Іванюком (місто Кременчук Полтавської області), котрий очолював пошукові роботи на території Куцеволівської сільської ради.
— Минулого року ми працювали у полі біля Куцеволівки, там, де зараз стоїть пам’ятник розвіднику Павлу Кузубу, — розповідає пошуковець.
— Відпрацьовували заплановану ділянку, за цілий день нічого не знайшли і вже йшли до машини, коли металошукач видав слабкий сигнал. Кажуть, див не буває, але в ногах двох солдатів лежала жменя гільз, немов хтось спеціально їх туди кинув, наче знав, що колись винайдуть металошукач і за його допомогою знайдуть цих бійців. З того місця, де почули сигнал, розпочали роботи наступного дня (14 липня 2019 року) і знайшли перші останки. Останки інших загиблих знаходилися в радіусі 50 метрів. Ми законсервували шурф, отримали дозвіл на ексгумацію та перепоховання і розпочали піднімати знайдене на поверхню.
Знайдені фрагменти документів ми поміщаємо в бокс і відправляємо в Київ криміналістам. Через тиждень-два отримуємо результати. Цього разу нам пощастило ідентифікувати одну людину. З досвіду скажу, що це дуже хороший результат. Йордана Олексійовича Бічінашвілі ідентифікували за фрагментами комсомольського квитка, які мов запечатало землею у кишені гімнастерки. (Серед знахідок була ще дрібка паперу, але, на жаль, інформації вона не зберегла, так що чотирнадцять інших навічно залишаться неідентифікованими). Через тбіліську газету ми вже зв’язалися з рідними загиблого — це правнуки його брата. Вони заберуть останки свого предка на батьківщину як тільки це буде дозволено в умовах карантину.
Вічна пам’ять тим, хто загинув за наше з вами мирне небо.
Тетяна Юганова
Поховати загиблих за християнським обрядом прийшли жителі Куцеволівки, сільські і селищні голови сусідніх населених пунктів району, представники обласної і районної влади, духовенство району, учасники АТО/ООС. Вони висловили свої думки, поклали квіти до меморіалу і вшанували пам’ять загиблих хвилиною мовчання. Священники відслужили заупокійну літію за чотирнадцятьма віднайденими невідомими солдатами і супроводили дві домовини до місця поховання. Під залпи військового салюту і звуки духового оркестру Онуфріївщина віддала шану і попрощалася зі своїми визволителями.
Після церемонії поховання ми поспілкувалися з головою правління громадської організації «Вічно живим» Віталієм Іванюком (місто Кременчук Полтавської області), котрий очолював пошукові роботи на території Куцеволівської сільської ради.
— Минулого року ми працювали у полі біля Куцеволівки, там, де зараз стоїть пам’ятник розвіднику Павлу Кузубу, — розповідає пошуковець.
— Відпрацьовували заплановану ділянку, за цілий день нічого не знайшли і вже йшли до машини, коли металошукач видав слабкий сигнал. Кажуть, див не буває, але в ногах двох солдатів лежала жменя гільз, немов хтось спеціально їх туди кинув, наче знав, що колись винайдуть металошукач і за його допомогою знайдуть цих бійців. З того місця, де почули сигнал, розпочали роботи наступного дня (14 липня 2019 року) і знайшли перші останки. Останки інших загиблих знаходилися в радіусі 50 метрів. Ми законсервували шурф, отримали дозвіл на ексгумацію та перепоховання і розпочали піднімати знайдене на поверхню.
Знайдені фрагменти документів ми поміщаємо в бокс і відправляємо в Київ криміналістам. Через тиждень-два отримуємо результати. Цього разу нам пощастило ідентифікувати одну людину. З досвіду скажу, що це дуже хороший результат. Йордана Олексійовича Бічінашвілі ідентифікували за фрагментами комсомольського квитка, які мов запечатало землею у кишені гімнастерки. (Серед знахідок була ще дрібка паперу, але, на жаль, інформації вона не зберегла, так що чотирнадцять інших навічно залишаться неідентифікованими). Через тбіліську газету ми вже зв’язалися з рідними загиблого — це правнуки його брата. Вони заберуть останки свого предка на батьківщину як тільки це буде дозволено в умовах карантину.
Вічна пам’ять тим, хто загинув за наше з вами мирне небо.
Тетяна Юганова
