Василь Гурій: «Працюємо на благо Митрофанівки»
- 13 лютого 2020, 07:28
З Митрофанівським сільським головою Василем Гурієм (Новгородківський район) ми говорили про розвиток і перспективи як Митрофанівки, так і всієї України як аграрної держави на прикладах. На жаль, не все так райдужно, але варто продовжувати робити те, що в силах, а не покірно здаватися на милість долі.
— Митрофанівка — село з історією, на ці землі Катерина ІІ виселяла неслухняних кріпосних, — розповідає Василь Васильович. — Тут дуже красиво і незвичайний рельєф: річка Кам’янка, яка бере початок саме з Митрофанівки, розділяє населений пункт на дві частини.
— Наша сільська рада складається з однойменного села, у якому на сьогодні живуть 524 жителі. Звісно, демографічна ситуація бажає бути кращою, бо, до прикладу, за 2019 рік у нас померло 14 односельців, а народився лише один. Але що поробиш, коли немає нових робочих місць, основна зайнятість — це робота у наших сільгоспвиробників та у соціальній сфері.
Бюджет сільської ради складається з плати за оренду за землю та із земельного податку, також єдиного та фіксованого податку. Основний сільгоспвиробник на території сільської ради — ПП «Агрофірма Митрофанівська», діють 9 невеликих фермерських господарств та 153 одно-
осібники. Усі вони беруть посильну участь у житті села: допомагають у ремонті дороги між Митрофанівкою та селом Медеровим Кропивницького району, взимку своєю технікою прогортають дороги від снігу. Окрім землі в оренді перебувають чотири ставки, а один, той, що в центрі села, — громадський, на його берегах любителі риболовлі можуть посидіти з вудкою. У селі діє спілка рибалок, яку очолює Віктор Григоренко.
Село 100% освітлене (хіба що за цю ніч десь згоріла лампочка). 143 ліхтарі працюють від стаціонарних ліній елек-
тропередач, 8 ліхтарів встановлені за рахунок сільської ради та під’єднані через лічильники приватних помешкань за згодою їхніх власників. Комунального господарства у нас нема, та й взагалі немає електриків, тому я придбав драбину на три секції і вкручую лампочки особисто. На жаль, така ситуація у багатьох селах.
За чотири роки сільська рада виділила на ремонт сільських доріг 2 мільйони 453 тисячі грн. Деякі ділянки відремонтовані, дороги без асфальтного покриття покриті щебеневими сумішами, так що доріг з калюжами і багнюкою на сьогодні у Митрофанівці нема.
У селі функціонує фельдшерський пункт, в якому працюють завідувачка і санітарка. Минулого року сільська рада виділяла субвенцію на закупівлю вугілля для опалення приміщення ФП. Сесією сільської ради було виділено кошти для придбання ліків швидкої допомоги та для закупівлі інсуліну для хворих на цукровий діабет. Онкохворим жителям села надається матеріальна допомога на лікування.
Митрофанівська сільська рада співпрацює з дирекцією школи. Харчування учнів 1-4 класів школи проводимо за рахунок бюджету сільської ради. Також за кошти сільської ради відремонтували їдальню, уклали підлогу, встановили нові вікна та двері, замінили систему опалення придбали нові меблі.
Діє Будинок культури, де проводимо усі місцеві та державні свята. За чотири роки на його ремонт витратили трохи більше 167 тисяч грн: замінили вікна, які до цього були затягнуті мішками з-під селітри, влаштували зовнішнє освітлення, пофарбували стіни і підлогу, придбали ноутбук, підсилювальну колонку з мікшерним пультом, більярдний і тенісний столи, так що і малі, і дорослі приходять сюди відпочити.
Не забуваємо ми і про братську могилу, пам’ятник невідомому солдату та стелу загиблим односельцям, що розташовані в центрі села — щороку навесні сільська рада виділяє кошти на ремонт та упорядковує їх.
Як і більшість митрофанівців, я тримаю господарство, люблю рибалити, займаюся пасікою. Бджолярство — це моє захоплення, яким займаюся більше 25 років.
Багато чого ще треба зробити для рідного села, адже я сам родом з Митрофанівки. Після закінчення школи вступив до Кіровоградського технікуму керівних кадрів, працював агротехніком, інженером з техніки безпеки, заступником голови колгоспу із постачання. У 1996 році мене уперше обрали сільським головою. На цій посаді працював два скликання, до 2006 року. Потім була перерва, а в 2015 році люди знову висловили мені довіру. Зараз триває робота з утворення територіальної громади, люди висловлюють свої бачення. Хотілося б, щоб усе відбулося на краще.
Тетяна Юганова
— Наша сільська рада складається з однойменного села, у якому на сьогодні живуть 524 жителі. Звісно, демографічна ситуація бажає бути кращою, бо, до прикладу, за 2019 рік у нас померло 14 односельців, а народився лише один. Але що поробиш, коли немає нових робочих місць, основна зайнятість — це робота у наших сільгоспвиробників та у соціальній сфері.
Бюджет сільської ради складається з плати за оренду за землю та із земельного податку, також єдиного та фіксованого податку. Основний сільгоспвиробник на території сільської ради — ПП «Агрофірма Митрофанівська», діють 9 невеликих фермерських господарств та 153 одно-
осібники. Усі вони беруть посильну участь у житті села: допомагають у ремонті дороги між Митрофанівкою та селом Медеровим Кропивницького району, взимку своєю технікою прогортають дороги від снігу. Окрім землі в оренді перебувають чотири ставки, а один, той, що в центрі села, — громадський, на його берегах любителі риболовлі можуть посидіти з вудкою. У селі діє спілка рибалок, яку очолює Віктор Григоренко.
Село 100% освітлене (хіба що за цю ніч десь згоріла лампочка). 143 ліхтарі працюють від стаціонарних ліній елек-
тропередач, 8 ліхтарів встановлені за рахунок сільської ради та під’єднані через лічильники приватних помешкань за згодою їхніх власників. Комунального господарства у нас нема, та й взагалі немає електриків, тому я придбав драбину на три секції і вкручую лампочки особисто. На жаль, така ситуація у багатьох селах.
За чотири роки сільська рада виділила на ремонт сільських доріг 2 мільйони 453 тисячі грн. Деякі ділянки відремонтовані, дороги без асфальтного покриття покриті щебеневими сумішами, так що доріг з калюжами і багнюкою на сьогодні у Митрофанівці нема.
У селі функціонує фельдшерський пункт, в якому працюють завідувачка і санітарка. Минулого року сільська рада виділяла субвенцію на закупівлю вугілля для опалення приміщення ФП. Сесією сільської ради було виділено кошти для придбання ліків швидкої допомоги та для закупівлі інсуліну для хворих на цукровий діабет. Онкохворим жителям села надається матеріальна допомога на лікування.
Митрофанівська сільська рада співпрацює з дирекцією школи. Харчування учнів 1-4 класів школи проводимо за рахунок бюджету сільської ради. Також за кошти сільської ради відремонтували їдальню, уклали підлогу, встановили нові вікна та двері, замінили систему опалення придбали нові меблі.
Діє Будинок культури, де проводимо усі місцеві та державні свята. За чотири роки на його ремонт витратили трохи більше 167 тисяч грн: замінили вікна, які до цього були затягнуті мішками з-під селітри, влаштували зовнішнє освітлення, пофарбували стіни і підлогу, придбали ноутбук, підсилювальну колонку з мікшерним пультом, більярдний і тенісний столи, так що і малі, і дорослі приходять сюди відпочити.
Не забуваємо ми і про братську могилу, пам’ятник невідомому солдату та стелу загиблим односельцям, що розташовані в центрі села — щороку навесні сільська рада виділяє кошти на ремонт та упорядковує їх.
Як і більшість митрофанівців, я тримаю господарство, люблю рибалити, займаюся пасікою. Бджолярство — це моє захоплення, яким займаюся більше 25 років.
Багато чого ще треба зробити для рідного села, адже я сам родом з Митрофанівки. Після закінчення школи вступив до Кіровоградського технікуму керівних кадрів, працював агротехніком, інженером з техніки безпеки, заступником голови колгоспу із постачання. У 1996 році мене уперше обрали сільським головою. На цій посаді працював два скликання, до 2006 року. Потім була перерва, а в 2015 році люди знову висловили мені довіру. Зараз триває робота з утворення територіальної громади, люди висловлюють свої бачення. Хотілося б, щоб усе відбулося на краще.
Тетяна Юганова
