— Родом я з Онуфріївки, у Попівку приїхалау 1984 році після закінчення педучилища працювати у дитсадок «Ромашка», — знайомиться з нами Тамара Продан. — З тих пір тут так і живу і так само працюю вихователькою у дитсадку. Рік тому захопилася декупажем, в основному прикрашаю візерунками пляшки. Підштовхнула мене до цього заняття моя кума і подруга, яка займається рукоділлям вже давно, Наталя Приходько, під керівництвом якої я працюю у дитсадку. Приємно, що коли я принесла свої вироби на роботу, мої колежанки зацікавилися
цією справою, почали розпитувати про техніку виконання.

Ідеї черпаю з інтернету. Окрім прикрашання пляшок я працювала з гіпсом, робила панно на платівках, троянди з фоамірану, поробки з паперових трубочок. Усі роботи прикрашають власну оселю, ще нікому не дарувала, бо їх досить мало і ще сама не натішилася.
Чоловік моє захоплення підтримує і навіть вбачає у ньому прибуток до сімейного бюджету, бо радить продавати і «займатися бізнесом».
Тепер у планах створювати квіти з холодної порцеляни. Саму суміш можна виготовляти самій. Уже пробувала, але спроба виявилася невдалою, тепер чекаю на зиму, щоб не відволікали надвірні роботи, і цілком порину у творчість.

— Я попівчанка з діда-прадіда, — з гордістю говорить Тамара Фундовна. — За освітою вихователь дошкільних закладів. Уже десятий рік працюю на посаді секретаря сільської ради. Творчість у моєму житті досить давно. Першою прийшла гладь, коли наприкінці 80-х у дитсадку я та інші виховательки самостійно навчалися техніці вишивки, щоб прикрашати візерунками українську кімнату: скатертину, фіранки, край простирадел на дитячі ліжка. Після дитсадка працювала вчителькою трудового навчання у школі, де навчала учнів вишивати. Потім з’явилася ідея вишити двом донькам рушники до шлюбу.

На зміну гладі прийшов хрестик. Ним вишиваю картини. З часом почала створювати картини і з бісеру, а рік тому з’явилися роботи зі стрічок. Усі оформлюю в рамки, щоб виріб виглядав закінченим і щоб було красиво. Тепер, коли умію працювати у трьох техніках, улюбленими роботами стають ті, в яких ці три техніки поєднані. Надаю перевагу зображенню квітів, а от людей ще не доводилося зображувати. Робіт не рахувала, бо дарую їх, коли йду на свята у гості, а вишиваю довгими зимовими вечорами, бо влітку нема коли, але думаю, що позначку «100» ще не перетнула. Свої роботи виставляла у місцевій бібліотеці та в рамках виставок до Дня села у фоє Будинку культури, а за межі Попівки вони ще не виходили. Доньки поки не вишивають, бо зайняті на роботі, але, думаю, вишиватимуть з часом. Тому зараз у планах вишити сукні донькам і онукам.

Тетяна Юганова