Юлія Новікова: «До вишивки мене привели життєві обставини»
- 26 жовтня 2019, 08:00
Юлією Новіковою редакція газети «Вісник Кіровоградщини» познайомилася під час свого візиту у село Вільне Світловодського району, де саме святкували сторіччя з Дня заснування села. Тоді Юлія вперше презентувала свої вишиті картини на розсуд односельців і погодилася розповісти про свій шлях до вишивального ремесла.
Юлії 25 років, з 2018 року знаходиться у декретній відпустці по догляду за сином Єгором, якому майже півтора року. Навчалася у Вільнянській школі, тоді у Павлівській, закінчила Світловодське ПТУ №5 на оператора комп’ютерного набору і влаштувалася працювати у банк старшим контролером-касиром служби касових апаратів.
Хобі вишивати хрестиком розпочалося з уроків трудового навчання у Павлівській школі, де азам мистецтва навчала Світлана Шевченко. Юлія зізнається, що не одразу сподобалося вишивати, бо надавала пріоритет фізичній культурі, але згодом захопилася настільки, що до ночі засиджувалася за роботою.
— 13 років тому у мене хворів тато Олександр Берестовський. Щоб приділити йому більше уваги, часто доводилося
засиджуватися поряд до пізньої години, так би мовити, розважала для підняття настрою. На думку спала ідея поряд з ним вишивати. Тож моя перша картина з янголами, серцем і трояндами зроблена була поруч з ним. Тато встиг її побачити, інші — ні. Помер. З тих пір для мене є важливим продовжувати те, що розпочала з батьком. Усі картини знайшли своє місце у будинку, серед них картини дитячої тематики,
натюрморти, ікони — Матір Божа Діва Марія та Діва Марія з Ісусом (ікони подарувала своїй бабусі Анастасії Василівні Берестовській), вишила метрику свого сина (з зазначеним ім’ям, датою народження, часом, вагою та зростом) і сорочку, яку вдягнула малюкові на День села.
Картини вишиваю в холодну пору року, коли нема роботи вдома по господарству. Легких шляхів у мистецтві також не шукаю: набори для вишивання та схеми на канві не використовую, а нитки до роздрукованих схем на папері підбираю самостійно. Раніше я лише вишивала і складала роботи на зберігання у шухлядку, та головний критик моїх робіт — мама Ганна Олександрівна — наполягла на їх оформленні, і перші мої рамки були виготовлені односельцем Богданом Гальченком.
Важливим для мене лишається той факт, що моє захоплення розділяє чоловік Олександр Новіков. Серед усіх моїх картин вподобав леопарда. Ніколи не заперечує щодо додаткових витрат на канву, нитки та рамки. Розуміє, що ця справа для мене є важливою. А ще може й тому, що сам творча людина — водій-дальнобійник, який під час відряджень пише вірші.
Про захоплення Юлії Новікової у рідному селі знали лише рідні, а вже коли завідувачка сільського клубу Вікторія Якобчук запропонувала зробити виставку картин на День села, то здивувалися навіть сусіди. Свої картини майстриня не продає, а на пропозиції вишити на замовлення відмовляє, бо вже відчуває, що робота за комп’ютером та вишивання погіршили її зір.
У своєму оточенні людей зі схожим захопленням Юлія не знає, але якщо виникають питання щодо вдосконалення своїх здібностей, то на допомогу приходить інтернет.
Наразі працює над найбільшою картиною з назвою «Сила та кохання», на якій буде зображено три леопарди під деревом, а в задумах — картина новорічної тематики.
Альона Зозуля
Хобі вишивати хрестиком розпочалося з уроків трудового навчання у Павлівській школі, де азам мистецтва навчала Світлана Шевченко. Юлія зізнається, що не одразу сподобалося вишивати, бо надавала пріоритет фізичній культурі, але згодом захопилася настільки, що до ночі засиджувалася за роботою.
— 13 років тому у мене хворів тато Олександр Берестовський. Щоб приділити йому більше уваги, часто доводилося
засиджуватися поряд до пізньої години, так би мовити, розважала для підняття настрою. На думку спала ідея поряд з ним вишивати. Тож моя перша картина з янголами, серцем і трояндами зроблена була поруч з ним. Тато встиг її побачити, інші — ні. Помер. З тих пір для мене є важливим продовжувати те, що розпочала з батьком. Усі картини знайшли своє місце у будинку, серед них картини дитячої тематики,
натюрморти, ікони — Матір Божа Діва Марія та Діва Марія з Ісусом (ікони подарувала своїй бабусі Анастасії Василівні Берестовській), вишила метрику свого сина (з зазначеним ім’ям, датою народження, часом, вагою та зростом) і сорочку, яку вдягнула малюкові на День села.
Картини вишиваю в холодну пору року, коли нема роботи вдома по господарству. Легких шляхів у мистецтві також не шукаю: набори для вишивання та схеми на канві не використовую, а нитки до роздрукованих схем на папері підбираю самостійно. Раніше я лише вишивала і складала роботи на зберігання у шухлядку, та головний критик моїх робіт — мама Ганна Олександрівна — наполягла на їх оформленні, і перші мої рамки були виготовлені односельцем Богданом Гальченком.
Важливим для мене лишається той факт, що моє захоплення розділяє чоловік Олександр Новіков. Серед усіх моїх картин вподобав леопарда. Ніколи не заперечує щодо додаткових витрат на канву, нитки та рамки. Розуміє, що ця справа для мене є важливою. А ще може й тому, що сам творча людина — водій-дальнобійник, який під час відряджень пише вірші.
Про захоплення Юлії Новікової у рідному селі знали лише рідні, а вже коли завідувачка сільського клубу Вікторія Якобчук запропонувала зробити виставку картин на День села, то здивувалися навіть сусіди. Свої картини майстриня не продає, а на пропозиції вишити на замовлення відмовляє, бо вже відчуває, що робота за комп’ютером та вишивання погіршили її зір.
У своєму оточенні людей зі схожим захопленням Юлія не знає, але якщо виникають питання щодо вдосконалення своїх здібностей, то на допомогу приходить інтернет.
Наразі працює над найбільшою картиною з назвою «Сила та кохання», на якій буде зображено три леопарди під деревом, а в задумах — картина новорічної тематики.
Альона Зозуля
