Бібліотекар-програміст Іван Сисоєв
- 16 серпня 2019, 10:57
Другого вересня виповниться 4 роки, як програміст Іван Сисоєв працює бібліотекарем Івангородської сільської бібліотеки (Олександрівський район). Такий симбіоз техніки та літератури виявився дуже вдалим, свідчення чому — призові місця на районних тематичних конкурсах, а також тісна співпраця з колегами з інших бібліотек району, які допомагають порадами у бібліотечній справі, а фахівець консультує з питань інформаційних технологій, зокрема провів для них окремий семінар.
Іван — корінний житель Івангорода. Закінчивши місцеву школу, вступив здобувати професію програміста до кібернетико-технічного коледжу у тодішньому Кіровограді, а потім здобував рівень бакалавра у Черкаському державному технологічному університеті.
Після закінчення навчання повернувся в село, але роботи за професією не було, утім отримав пропозицію працювати у бібліотеці.
— Спочатку було важко, а тепер набув досвіду і вже отримую задоволення від своєї роботи, — говорить бібліотекар. — Час швидко спливає, наче нещодавно прийшов, а озираюся назад — то вже багато чого зробив у закладі. Зокрема змінив інтер’єр приміщення:
переставив стелажі, розвісив картини та й чого приховувати: дивлюся на грамоти, дипломи, які отримав за час роботи, і приємно, що моя робота помічена й оцінена. Минулого року брали участь у районному FEST-конкурсі інноваційних проектів «Творчий злет», який підтримував народний депутат України Олесь Довгий, за підсумками конкурсу Івангородська сільська бібліотека посіла третє місце й отримала ноутбук.
Найбільше бібліотеку відвідують діти. Я у такому віці, що легко знаходжу з ними спільну мову, тому вони вільно приходять у заклад. Три з половиною роки веду гурток «Я з комп’ютером на ти» (я подумав, що найкраще працювати з тим, на чому добре розуміюся), який здебільшого відвідують діти, у яких немає комп’ютерів. Ми вивчаємо Microsoft Office та як працювати в інтернеті. Оскільки бібліотечний фонд не надто великий, то допомагаю шукати в мережі інформацію для рефератів чи інших шкільних завдань. Заняття відбуваються два рази на тиждень цілий рік, тільки час занять під час навчального року і під час літніх канікул дещо різний. Гурток відвідує 12 школярів, влітку ходить 8, це різновікова група. Оскільки усі одразу не можуть займатися, бо техніки не так багато, то працюю годину з однією групою, а потім після перерви — з іншою. Навесні цього року біля адмінбудівлі, де зокрема розміщується і бібліотека, за сприяння нардепа Олеся Довгого встановили дитячий ігровий майданчик, тож тепер у теплу пору року дітям є де активно перепочити. Коли закінчуємо вивчати тему — Word, Excel, то дозволяю 20 хвилин пограти в комп’ютерні ігри. Коли гуртківці приходять на заняття, я знаходжу час розповісти їм про якийсь із художніх творів, вони зацікавлюються і йдуть з бібліотеки з книгою. Окрім текстів за програмою вони люблять читати дитячі енциклопедії на різну тематику, де інформація подається в ігровій формі, а, наприклад, учням 1-2 класів полюбилися журнали «У гостях у казки», в яких є яскраві наклейки та нестандартні завдання.
Уважаю, що нестандартні підходи до роботи популяризують читання. Наведу такий приклад: минулого року у рамках районного конкурсу було таке завдання: підготувати буктрейлер — зняти відео про книгу, яке має зацікавити глядача і спонукати його прочитати книгу, про яку йдеться у відеоролику. Івангородська бібліотека популяризувала драму Марка Кропивницького «Доки сонце зійде, роса очі виїсть»: відвідувачі бібліотеки допомагали у написанні сценарію сюжету, стали акторами, я зняв та змонтував відео, за підсумками конкурсу ми посіли друге місце. Я показував цей ролик відвідувачам бібліотеки, розповідав, що він є у соцмережах, і люди одразу реагували і брали читати твір нашого великого земляка. До речі, цей буктрейлер і зараз можна переглянути на каналі My Webpage. Добре працюють для популяризації читання і книжкові виставки, бо коли книга просто стоїть на полиці, її можуть не помітити, а коли вона виставлена в рамках презентації з цікавою назвою, вона одразу привертає увагу і отримує багато читачів. Як і в кожній бібліотеці, у нас теж є найактивніші читачі. Серед них наш сільський голова Людмила Бойченко, яка багато років пропрацювала в цій бібліотеці і завжди допомагає мені порадою, за що їй дуже вдячний, це і колишні учительки Людмила Мельник, Світлана Пономар, а також школярки Діана Правосудько, Олександра Громадська, Анна Гурковська.
Одна із складових роботи бібліотекаря — працювати з книжковим фондом: списати старі примірники, взяти на облік нові. До речі, за гроші, що виручили за здавання макулатури, придбали нові видання, адже люди цікавляться новими надходженнями, тому хоч і отримуємо поповнення від Олександрівської районної бібліотеки, самі теж працюємо над цим питанням. Приносять книги й односельці, так днями у нас з’явилося десять романів і детективів, які подарували закладу читачі, відгукнувшись на акцію «Подаруй бібліотеці книгу». Коли сам був школярем, не дуже захоплювався читанням, читав в основному за шкільною програмою. Але відколи почав працювати у бібліотеці — усе змінилося, зараз книга — краще заняття. Люблю історичні книги, найбільше — про Україну, нещодавно завершив читати збірку творів про Івана Мазепу. Хоч я і фахівець з комп’ютерних технологій, та перевагу надаю паперовим книгам, бо їх навіть якось цікавіше читати. Пропонував своїм читачам скористуватися електронними книгами, але вони теж обирали паперові, бо їм «подобається сам процес перегортання сторінок».
Окрім роботи з комп’ютером та читання люблю риболовлю, а ще проводжу час зі своїм трирічним сином Богданом, який з двох років вчить вірші і співає пісні. Звісно, я йому приношу книги, які ми читаємо удвох. Зараз Івангородська бібліотека готується до двох конкурсів: «Успішні бібліотечні програми для молоді» в номінації «Інтернет від А до Я» — у рамках бібліотечного проекту «Світ без кордонів» з мобільним додатком Viber, а також до конкурсу клубів за інтересами. Сподіваюся, що наша спільна з читачами робота принесе нам перемогу.
Тетяна Юганова
Після закінчення навчання повернувся в село, але роботи за професією не було, утім отримав пропозицію працювати у бібліотеці.
— Спочатку було важко, а тепер набув досвіду і вже отримую задоволення від своєї роботи, — говорить бібліотекар. — Час швидко спливає, наче нещодавно прийшов, а озираюся назад — то вже багато чого зробив у закладі. Зокрема змінив інтер’єр приміщення:
переставив стелажі, розвісив картини та й чого приховувати: дивлюся на грамоти, дипломи, які отримав за час роботи, і приємно, що моя робота помічена й оцінена. Минулого року брали участь у районному FEST-конкурсі інноваційних проектів «Творчий злет», який підтримував народний депутат України Олесь Довгий, за підсумками конкурсу Івангородська сільська бібліотека посіла третє місце й отримала ноутбук.
Найбільше бібліотеку відвідують діти. Я у такому віці, що легко знаходжу з ними спільну мову, тому вони вільно приходять у заклад. Три з половиною роки веду гурток «Я з комп’ютером на ти» (я подумав, що найкраще працювати з тим, на чому добре розуміюся), який здебільшого відвідують діти, у яких немає комп’ютерів. Ми вивчаємо Microsoft Office та як працювати в інтернеті. Оскільки бібліотечний фонд не надто великий, то допомагаю шукати в мережі інформацію для рефератів чи інших шкільних завдань. Заняття відбуваються два рази на тиждень цілий рік, тільки час занять під час навчального року і під час літніх канікул дещо різний. Гурток відвідує 12 школярів, влітку ходить 8, це різновікова група. Оскільки усі одразу не можуть займатися, бо техніки не так багато, то працюю годину з однією групою, а потім після перерви — з іншою. Навесні цього року біля адмінбудівлі, де зокрема розміщується і бібліотека, за сприяння нардепа Олеся Довгого встановили дитячий ігровий майданчик, тож тепер у теплу пору року дітям є де активно перепочити. Коли закінчуємо вивчати тему — Word, Excel, то дозволяю 20 хвилин пограти в комп’ютерні ігри. Коли гуртківці приходять на заняття, я знаходжу час розповісти їм про якийсь із художніх творів, вони зацікавлюються і йдуть з бібліотеки з книгою. Окрім текстів за програмою вони люблять читати дитячі енциклопедії на різну тематику, де інформація подається в ігровій формі, а, наприклад, учням 1-2 класів полюбилися журнали «У гостях у казки», в яких є яскраві наклейки та нестандартні завдання.
Уважаю, що нестандартні підходи до роботи популяризують читання. Наведу такий приклад: минулого року у рамках районного конкурсу було таке завдання: підготувати буктрейлер — зняти відео про книгу, яке має зацікавити глядача і спонукати його прочитати книгу, про яку йдеться у відеоролику. Івангородська бібліотека популяризувала драму Марка Кропивницького «Доки сонце зійде, роса очі виїсть»: відвідувачі бібліотеки допомагали у написанні сценарію сюжету, стали акторами, я зняв та змонтував відео, за підсумками конкурсу ми посіли друге місце. Я показував цей ролик відвідувачам бібліотеки, розповідав, що він є у соцмережах, і люди одразу реагували і брали читати твір нашого великого земляка. До речі, цей буктрейлер і зараз можна переглянути на каналі My Webpage. Добре працюють для популяризації читання і книжкові виставки, бо коли книга просто стоїть на полиці, її можуть не помітити, а коли вона виставлена в рамках презентації з цікавою назвою, вона одразу привертає увагу і отримує багато читачів. Як і в кожній бібліотеці, у нас теж є найактивніші читачі. Серед них наш сільський голова Людмила Бойченко, яка багато років пропрацювала в цій бібліотеці і завжди допомагає мені порадою, за що їй дуже вдячний, це і колишні учительки Людмила Мельник, Світлана Пономар, а також школярки Діана Правосудько, Олександра Громадська, Анна Гурковська.
Одна із складових роботи бібліотекаря — працювати з книжковим фондом: списати старі примірники, взяти на облік нові. До речі, за гроші, що виручили за здавання макулатури, придбали нові видання, адже люди цікавляться новими надходженнями, тому хоч і отримуємо поповнення від Олександрівської районної бібліотеки, самі теж працюємо над цим питанням. Приносять книги й односельці, так днями у нас з’явилося десять романів і детективів, які подарували закладу читачі, відгукнувшись на акцію «Подаруй бібліотеці книгу». Коли сам був школярем, не дуже захоплювався читанням, читав в основному за шкільною програмою. Але відколи почав працювати у бібліотеці — усе змінилося, зараз книга — краще заняття. Люблю історичні книги, найбільше — про Україну, нещодавно завершив читати збірку творів про Івана Мазепу. Хоч я і фахівець з комп’ютерних технологій, та перевагу надаю паперовим книгам, бо їх навіть якось цікавіше читати. Пропонував своїм читачам скористуватися електронними книгами, але вони теж обирали паперові, бо їм «подобається сам процес перегортання сторінок».
Окрім роботи з комп’ютером та читання люблю риболовлю, а ще проводжу час зі своїм трирічним сином Богданом, який з двох років вчить вірші і співає пісні. Звісно, я йому приношу книги, які ми читаємо удвох. Зараз Івангородська бібліотека готується до двох конкурсів: «Успішні бібліотечні програми для молоді» в номінації «Інтернет від А до Я» — у рамках бібліотечного проекту «Світ без кордонів» з мобільним додатком Viber, а також до конкурсу клубів за інтересами. Сподіваюся, що наша спільна з читачами робота принесе нам перемогу.
Тетяна Юганова