Прибули до священного місця як постійні прихожани — мешканці села та прилеглих територій, так і гості з Харкова, Полтави, Дніпра, Кременчука. Участь у святковій літургії брали настоятель храму Святого Духа ієрей Олександр Храпко, протоієрей Іван Кіш з Павлиша Онуфрївського району, протоієрей Дмитро Лізниченко з Харківщини, ієромонах Дмитро Овчаренко із села Володимирівки Знам’янського району, а також священнослужителі зі Світловодська, Світловодського району та Кременчука Полтавської області. У співочому колективі були Олена Храпко, Світлана Кучеренко, Валентина Панасенко, Ольга Кабат та Пелагея Серватюк з Павлівки Світловодського району. Настоятель храму ієрей Олександр Храпко розповів, що подібні служби у храмі раніше відбувалися два рази на рік — на престольне свято (другий день Святої Трійці) та на свято Браїлівської ікони Божої матері (у жовтні), але вже другий рік поспіль проходять літургії частіше — є і денні служби, і нічні. Під час причащання мирян цього дня відбулося диво-знамення: в небі над храмом із хмар утворився восьмикутний хрест, який побачили і прихожани, і співочий колектив. На думку Олександра Храпка, це говорить про невимовну милість Господа та про те, що віряни йдуть правильним шляхом, повертаючись з року в рік на це святе місце. Після святкової літургії відбувся хресний хід, а згодом — святковий обід, який приготували, об’єднавши зусилля, мешканці Павлівки та Браїлівки. За бажанням деякі паломники відправилися до Христової криниці, так називають джерело з чистою водою, яке знаходиться між Браїлівкою та Павлівкою. Люди набирають воду, а дехто обливається нею, віруючи у її цілющі властивості. «У нас сюди вже майже пів села їздить, вона добре підходить для шлунково-кишкового тракту і має силу-силенну корисних властивостей», — говорить мешканець Павлиша Сергій Дорченець.

Що стосується процесу реконструкції храму Святого Духа, то минулого року розпочали ведення колон, встановлення дубових вікон, залізних дверей. Цього року вдалося покласти на колони бетонні балки, поштукатурити стіни, а за декілька днів до святкування
престольного свята здійснили важливий крок в будівництві — на храмовому даху закріпили купол, тож тепер старовинна святиня відблискує православним віруючим здалеку. «Я їжджу сюди вже 12 років і щороку кажу людям, що браїлівський храм — це мій біль і моя радість, і завжди плачу, бо предки, які тут служили в минулому, — це мої діди і прадіди. Тут вінчалися мої батьки у 1949 році. І те, що мені вдається зробити для відродження храму — це Божа милість. Сьогодні храм вже лише в радість, бо я бачу, що відродження розпочалося, святинею цікавляться люди з усієї України, і знаходяться меценати, які разом з нами вірять у її духовну та культурну цінність», — поділилася думками прихожанка церкви й уродженка села Антоніна Саніна.

Альона Зозуля