---
Суспільство

До 100-річчя з дня народження Івана Гуровича Ткаченка

До 100-річчя з дня народження Івана Гуровича Ткаченка
Педагогічна система, створена видатним педагогом сучасності, Героєм Соціалістичної Праці, колишнім директором Богданівської середньої школи №1 (Знам’янський район), яка тепер носить його ім’я, Іваном Гуровичем Ткаченком і сьогодні привертає увагу освітян не тільки Кіровоградщини, а й усієї країни. Актуальність його педагогічних ідей не перекреслив час. В умовах Нової української школи його безцінні поради й настанови допомагають учителям знаходити шляхи удосконалення своєї педагогічної майстерності. Його книги «Богданівська середня школа №1», «Трудове виховання старшокласників», «Ростимо молодих хліборобів» є настільними книгами багатьох його послідовників.
Іван Ткаченко народився 6 лютого 1919 року в селі Цибулевому, нині Знам’янського району Кіровоградської області. З 1944 по 1982 рік працював учителем математики та фізики, згодом директором Богданівської середньої школи, з 1982 року до останніх днів життя працював доцентом кафедри педагогіки Кіровоградського державного педуніверситету імені Володимира Винниченка, похований на сільському кладовищі у Богданівці. Загадаємо про видатного земляка та його педагогічну спадщину.

Це про нього член-кореспондент АПН України, колишній ректор Уманського педуніверситету Володимир Кузь сказав: «Думаю, що взірцем учителя ХХІ століття, ідеалом вчителя нової школи ми б могли назвати Івана Гуровича Ткаченка…»
Василь Олександрович Сухомлинський глибоко поважав і високо оцінював Івана Гуровича. Він називав його «справжнім майстром педагогічного процесу, зразком для вчителів і класних керівників, справді народним учителем…»
Іван Ткаченко зробив вагомий внесок у становлення і розвиток сухомлиністики на Кіровоградщині. Велика увага до педагогічної спадщини Василя Олександровича з боку директора Богданівської школи була абсолютно закономірною, оскільки їх понад 20 років об’єднувала тісна дружба і плідна співпраця.

Виголошуючи промову від учителів Кіровоградщини на відкритті пам’ятника видатному педагогу 28 квітня 1972 року, він зазначив: «Василь Сухомлинський відкрив нову, якісно вищу сторінку в науці… Він не помер, бо мав у своєму серці те, що не вмирає, він живе вічно, як народ який його народив, давши йому світлий розум, серце Данко й вогонь Прометея».

Важливим напрямком своєї роботи Іван Гурович вважав пропаганду педагогічної спадщини видатного земляка. Він писав: «В.О. Сухомлинський — наш сучасник, з нами його безсмертні педагогічні твори, в них — золоті зерна… педагогічної … і творчої практики. Учителю! Візьми їх на озброєння… і сміливо увійдеш повноправним господарем … у школу ХХІ століття».
Робота з архівними матеріалами, які зберігаються в педагогічно-меморіальному музеї В.О.Сухомлинського, допомагає нам глибше досліджувати епістолярну спадщину цих двох велетнів педагогічної думки. Вона налічує сотні листів, які Іван Гурович називав «дорогими його серцю реліквіями».

Директор Богданівської середньої школи вважав Сухомлинського не тільки своїм «Учителем, духовним наставником, а й найдорожчим другом». Багато листів розпочиналися словами: «Дорогий друже, побратиме…» У листах і вітальних листівках він завжди виділяв основну думку і підкреслював її, а в листівках робив це навіть чорнилом іншого кольору.

У рецензії на книгу «Серце віддаю дітям» Іван Гурович писав: «Читаючи цю книгу, я чую там відгомін і своїх роздумів і суджень. У нашій школі книга Василя Олександровича, його педагогічна спадщина стала дороговказом для кожного вчителя, для всього колективу…»
У своєму листі 7 червня 1968 року після виходу з друку книги «Серце віддаю дітям» Іван Гурович зазначив: «Сердечно, духовно вітаю Вас. Горджуся і щасливий, що я Ваш сучасник. Дякую Вам за подвиг Праці для народу і Батьківщини». У рецензії на книгу «Павлиська середня школа» він зазначав: «Книга читається «на одному диханні», в ній — золоті розсипи думок… рекомендацій».

Особливий інтерес викликають його спогади про участь у роботі ІІ з’їзду вчителів України. Він писав: «Жовтень 1959 року. До Києва з’їжджаються делегати з’їзду. Вечір першого дня приїзду я провів з В.О. Сухомлинським. Спочатку ми ходили Хрещатиком. Ранок зустріли біля пам’ятника Т.Г. Шевченку. Першим мовив Василь Олександрович: «Світає, край неба палає…» Постояли в задумі біля пам’ятника і ніби почули від Тараса напуття: «Учітеся, брати мої, думайте, читайте…»

Світлина з автографом Василя Олександровича «Дорогому Івану Гуровичу Ткаченку в знак дружби і поваги, на пам’ять про Київ. В.Сухомлинський», яка засвідчує цю зустріч, вже багато років зберігається в педагогічно-меморіальному музеї В.О. Сухомлинського у Павлиші.

Директор Богданівської школи брав активну участь у міжнародних науково-практичних конференціях, які проходили в місті Кіровограді з нагоди 70-річчя та 75-річчя з дня народження В.О. Сухомлинського.

У 1978 році він написав цікаву статтю «В.О.Сухомлинський у моєму житті», яка викликала неабиякий інтерес у широкого педагогічного загалу. Виступаючи на ювілейних урочистостях з нагоди 75-річчя від дня народження видатного педагога у вересні 1993 року, звертаючись до молодих колег, Іван Гурович зазначив: «Візьміть в руки один з томів Василя Сухомлинського, почитайте, подумайте, і Ви знайдете відповіді на болючі і гострі питання розбудови сучасної школи в демократичній Україні».

Багато педагогічних ідей павлиського Добротворця Іван Гурович апробовував у своїй школі. Він постійно говорив про «значення внеску В.О. Сухомлинського в розробку теорії і практики трудового виховання в середній загальній школі». Він розвинув і перевірив на практиці сільської школи започатковану своїм наставником методику трудового навчання і виховання. Кожен з 13 принципів трудового навчання, які сформулював новатор і дослідник Сухомлинський, Ткаченко піддав глибокому аналізу. Великий інтерес в цьому плані має його книга «Творче впровадження ідей В.О.Сухомлинського з питань трудового виховання в сільській школі».
Учителі Павлиської школи досконало знайомі з книгами І.Г. Ткаченка, творчо впроваджують його педагогічну спадщину в практику своєї роботи.

Щороку на початку лютого чергове засідання клубу молодих учителів «Ми — сухомлиністи» Павлиської школи-ліцею присвячується річниці з дня народження І.Г. Ткаченка. З нагоди 100-річчя з дня народження великого педагога молоді колеги активно долучилися до участі в конференції, девізом якої стали крилаті слова Івана Гуровича, з якими він завжди звертався до своїх колег: «За мандатом обов’язку вам належить йти не тільки в ногу з часом, а на крок попереду, збагачуючи свою творчу лабораторію і виробляючи свій методичний почерк». Приємно, що молоді вчителі школи Аліна Шевченко та Леся Гондзя є лауреатами обласної премії імені І.Г. Ткаченка.
Протягом 1970-1994 років ми декілька разів побували в Богданівській школі, зустрічалися з Іваном Гуровичем. Переконалися в тому, що це справжня лабораторія педагогічної думки, в якій творчо реалізувалися ідеї двох видатних педагогів сучасності, наших незабутніх земляків.

Валентина Деркач,
директорка НВК «Павлиська
загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів —
ліцей імені В.О.Сухомлинського
До 100-річчя з дня народження Івана Гуровича Ткаченка
До 100-річчя з дня народження Івана Гуровича Ткаченка
До 100-річчя з дня народження Івана Гуровича Ткаченка

ТОП новини

Вісточка на фронт

22 березня 2024, 11:34

"ВК" у PDF