---
Суспільство

Слово про ювілярку

Слово про ювілярку
Ювілей у людському житті — це, зазвичай, серйозний привід для своєрідних підсумків зробленого й досягнутого впродовж прожитих десятиліть. В усіх вони різні, проте є такі люди, які озираються на свої пройдешні роки з великою гордістю і втіхою для своєї душі, адже звикли жити для добра й душевного стремління до улюбленої справи. Саме до таких людей належить Ганна Степанівна Півненко з Інгуло-Камянки Новгородківського району. За вікном зима, а в хаті Ганни Степанівни тепло і затишно, гостино і радісно.
Народилася ювілярка 1929 року в селі Інгуло-Кам’янці і живе в ньому все життя. Працювала на фермі дояркою. За великі трудові заслуги Ганна Півненко нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора. Немала доля випробувань лягла на її плечі: скрута, голод, війна. Зі своїм (нині покійним) чоловіком Леонідом Максимовичем прожили не один десяток літ, виховали і дали освіту двом дітям, а тепер Ганна Степанівна радіє і гордиться своїми внуками і правнуками. Першу росу збивали її ноги, коли йшла на ферму, все встигала, її садиба була окрасою всієї вулиці — вся у квітах. Випікала хліб, торти, короваї і вивчила не одне покоління господинь цій справі. Дуже гарно співала.

У її хаті завжди людно і гостинно. От і в її 90 років жінку вітали сільський голова Віта Липкан, голова ради ветеранів села Неля Калюжна, голова районної ветеранської організації Іван Орел, учасники художньої самодіяльності районної ветеранської організації — тріо (Таміла Костенко, Ярослав Дуднік, Василь Гринько) та учасники художньої самодіяльності сільського Будинку культури (Катерина Вотусь, Вікторія Кумпан, Світлана Чигрин).

Від привітань і гарної пісні заблищала в Ганни Степанівни сльоза радості, сльоза гордості за прожиті роки. Попри прожиті роки, сувору школу життя жінка аж проміниться сердечністю і добротою. З радістю приймає усіх, хто переступає поріг її оселі.

Катерина Вотусь

ТОП новини

Вісточка на фронт

22 березня 2024, 11:34

"ВК" у PDF