Квіти зі стрічок від Тетяни Смирної
- 23 квітня 2018, 13:55
«Ой там за лісом, у горах річка, А в тебе в косах, та й в’ється стрічка…» — співають в одній українській пісні. У ХХІ столітті завдяки інтернетові кожен охочий може опанувати не лише традиційне рукоділля, а й будь-яке інше, як от японську техніку виготовлення жіночих прикрас для волосся канзаші, у якій стрічка не в’ється у косах, а, навпаки, складається особливим чином, найчастіше — у квітку або метелика. Серед інших цією технікою володіє Тетяна Смирна з Олександрівки.
Тетяна Смирна народилася та живе у селищі Олександрівці. Працює секретарем-друкаркою у районному Будинкові культури. — У нашому закладі діє районний осередок обласного творчого об’єднання майстрів декоративно-ужиткового мистецтва «Дивосвіт» районного Будинку культури, що очолює Лілія Вихрист — методистка з декоративно-ужиткового мистецтва, яка працює з народними умільцями Олександрівщини, — розповідає Тетяна. — Займатися канзаші я почала тоді, коли народилася моя донечка Крістіна (якій тепер 10 років), і хотілося чогось оригінального, щоб прикраси у дівчинки були не такі, як у всіх. Спочатку я робила прикраси для доньки. А більше чотирьох років тому я прийшла працювати в районний Будинок культури, де методисткою з декоративно-ужиткового мистецтва працювала Людмила Іванівна Зінчук, яка вперше і запропонувала мені взяти участь у виставці робіт умільців. Першою для мене стала виставка на Масницю у селі Михайлівці Олександрівського району у 2014 році. Цей перший досвід мені видався надзвичайно позитивним — це було одночасно і свято, і робота, і нові враження від виставок — до цього я ніколи не бачила, що може одночасно з’їжджатися скільки майстрів з виробами ручної роботи. До речі, тоді у мене купили три моїх вироби, що одночасно і підняло мою самооцінку, і стало можливістю додаткового заробітку. З тих пір мене запрошують на подібні виставки. У процесі спілкування з умільцями знайшла однодумицю — Оксану Уменчук, яка працює в пологовому відділенні — зустрічає новонароджених олександрівців, котра також захоплюється канзаші, а також бісероплетінням. Тепер, якщо у котроїсь з нас не вистачає часу, підміняємо одна одну, наприклад, коли я беру участь у невеликих виставах нашої концертно-театралізованої бригади і мені треба відлучитися на виступ. Наш Будинок культури надзвичайно талановитий та активний, тож їздити доводиться часто. Коли артисти подають заявку на участь у фестивалі, ми з Оксаною обов’язково цікавимося, чи запрошують туди умільців з декоративно-ужиткового мистецтва, і теж заявляємо свою участь. Зокрема, нещодавно ми представляли Олександрівщину на великодньому ярмаркові у Кропивницькому.
Окрім канзаші я опробувала і вишивку стрічками — для себе вишила сукню із соняшниками. Бо коли в Олександрівці започатковували парад вишиванок, ми колективом домовилися, що усі мають бути у вбранні з національною символікою. Тоді в Олександрівці чогось подібного не продавалося, тож костюм для себе я створила власноруч. Після цього навіть отримую замовлення і вишиваю сорочки та блузи: декількох жінок та дівчат Олександрівки прикрашають мої вироби. А ще мої роботи вже і в Парижі, і в Росії, в Америці, у Фінляндії, Польщі, Німеччині, адже до Олександрівки приїжджають з усіх куточків світу друзі, родичі, знайомі. Гостинні олександрівці у свою чергу хочуть залишити по собі гарні спогади, тож купують оригінальні подарунки. Такі, як мої канзаші зокрема. Мені приємно, що мене вже знають і звертаються у пошукові подарунків. З Оксаною Уменчук ми нещодавно виконали та відправили посилкою на Польщу велике замовлення, яке надійшло нам через одну з соціальних мереж.
Тепер мені моя донька вже допомагає, їй цікавий такий вид роботи. Та більше їй подобається повітряний пластилін, з якого вона створює мультиплікаційних героїв. Зокрема у неї гарно виходять жителі Понівіля — маленькі поні, яких вона демонструє на шкільних виставках. Для того, щоб у мене було якомога більше часу для улюбленої справи, по господарству мені допомагають і донька, і чоловік (тим більше, що вони люблять готувати), і моя мама. Але часто працюю тоді, коли всіх вклала спати. Матеріали, як і майстер-класи, зараз можна без проблем знайти в інтернеті, тож влаштувати собі різноманітне життя не становить жодних проблем. У цьому я всіх запевняю.
(096) 991 65 61 (Тетяна Смирна).
Розмову записала та вела Тетяна Юганова
Окрім канзаші я опробувала і вишивку стрічками — для себе вишила сукню із соняшниками. Бо коли в Олександрівці започатковували парад вишиванок, ми колективом домовилися, що усі мають бути у вбранні з національною символікою. Тоді в Олександрівці чогось подібного не продавалося, тож костюм для себе я створила власноруч. Після цього навіть отримую замовлення і вишиваю сорочки та блузи: декількох жінок та дівчат Олександрівки прикрашають мої вироби. А ще мої роботи вже і в Парижі, і в Росії, в Америці, у Фінляндії, Польщі, Німеччині, адже до Олександрівки приїжджають з усіх куточків світу друзі, родичі, знайомі. Гостинні олександрівці у свою чергу хочуть залишити по собі гарні спогади, тож купують оригінальні подарунки. Такі, як мої канзаші зокрема. Мені приємно, що мене вже знають і звертаються у пошукові подарунків. З Оксаною Уменчук ми нещодавно виконали та відправили посилкою на Польщу велике замовлення, яке надійшло нам через одну з соціальних мереж.
Тепер мені моя донька вже допомагає, їй цікавий такий вид роботи. Та більше їй подобається повітряний пластилін, з якого вона створює мультиплікаційних героїв. Зокрема у неї гарно виходять жителі Понівіля — маленькі поні, яких вона демонструє на шкільних виставках. Для того, щоб у мене було якомога більше часу для улюбленої справи, по господарству мені допомагають і донька, і чоловік (тим більше, що вони люблять готувати), і моя мама. Але часто працюю тоді, коли всіх вклала спати. Матеріали, як і майстер-класи, зараз можна без проблем знайти в інтернеті, тож влаштувати собі різноманітне життя не становить жодних проблем. У цьому я всіх запевняю.
(096) 991 65 61 (Тетяна Смирна).
Розмову записала та вела Тетяна Юганова
