— Я близько двох років працювала там на швейній фабриці, адже за освітою я швачка — закінчила Кременчуцьке училище, — розповідає Юлія. — 2013 року в Петербурзі я з братом гуляла великим торговельним центром і випадково побачила, що розпочинається триденний безкоштовний курс ліплення з мастики. 8 годин щодня нас навчали теоретичним і практичним секретам роботи з мастикою, виготовлення цукрових квітів та фігурок, випічки. Але тоді я ці знання так і не використала, оскільки вже знала, що незабаром мені виходити на роботу швачкою. Я творча людина, і цікаво, що моя творчість реалізовується у кулінарії, а от з дизайном одягу не склалося. Хоча, можливо, все ще попереду. Бо, наприклад, вдома я сама оновила меблі: зробила декупаж, змінила фурнітуру — і тепер у мене нові шафи та ліжка.

У 2015 році я повернулася у Світловодськ. Випікання тортів зі мною теж трапилося випадково: спочатку я спекла торт мамі, потім подрузі, потім приятельці, а точкою відліку став день народження доньки подруги, якій я теж подарувала торт. Там зібралося багато гостей, які в один голос вмовляли мене запропонувати свої роботи на широкий загал. Для мене це було несподівано і відповідально, але я спробувала, мої роботи оцінили, тепер вони вже користуються попитом. Знайомі дивуються: це ж скільки стояти на кухні! Але це моє хобі, і якщо я довго не виготовляю, то починаю нудитися. Мені пощастило: солодкого я не люблю, до того ж свідомо приділяю увагу фігурі, зокрема, ходжу пішки. Загалом я належу до тих жінок, які люблять кухню: мені подобається і готувати, і пекти. Багато хто усіляко уникає цієї справи, а я люблю експериментувати, це моє. Навіть моя мама запитує: «А чому ти цим не займалася раніше, а витрачала час на пошуки іншої роботи?». Я відповідаю, що усе склалося само собою. І продовжує складатися. Минулого тижня, у самий розпал пори замовлень на великодню випічку телефонує моя подруга з проханням виручити і скласти оригінальний букет-подарунок своєму чоловікові. Я довго пручалася. А потім сіла й оформила у вигляді букета набір зі смаколиків, які так люблять чоловіки. Тож минулого тижня у мене був дебют — такий букет я зробила вперше. І мені так сподобалося, що планую розвивати і цей напрям своєї кулінарної творчості. Моя донька Тетяна вчиться в інституті на другому курсі, тому допомагати мені їй не випадає, а от шестирічний син Михайло, наприклад, любить збивати білки з цукром. Заохочую його допомогу: знаю, що йому подобається конструктор «LEGO», тож подарувала йому такий. Думаю, що в подальшому ми домовимося про серйозну співпрацю, яку я буду окремо стимулювати.

Печу пряники, паски, торти, останні прикрашаю глазур’ю, мастикою, пряниками, зефіром — усі оздоби роблю вручну, тобто придбаних заготовок не використовую. Для їх виготовлення маю все необхідне: харчовий принтер, молди, інші гаджети. Рецепти медовика, наполеона — сімейні, які перейшли у спадок ще від бабусі, як і пасок, а от рецепти бісквітів, меренг, кремів шарлот, дипломат, шоколадного, заварного запозичені все з тих перших курсів. З чим не працюю, так це з короваями та білково-заварними і масляними кремами, а ще не робила торти з дзеркальною глазур’ю, бо там технологія, для якої потрібен свій набір гаджетів. Але хто знає, може й спробую, адже на торти теж існує мода, наприклад, ось вже два роки в моді так звані голі торти, коли боки виробу абсолютно нічим не покриті і кожен корж та шар крему на виду.

На початку 2017 року я поїхала на кулінарні курси до Черкас, спостерігаю в інтернеті за майстрами екстракласу, які працюють з високоякісними продуктами та з висококласним обладнанням. Розумію, що мені до них ще далеко, але я постійно практикую, вдосконалюю свою майстерність, тож за мої вироби мені не соромно. І мама, і чоловік мене підтримують, а чоловік якраз і привозить мені усілякі приспособи. У мене є правило, якого неухильно дотримуюся: не братися до роботи з поганим настроєм, адже виріб ніколи не вийде.

(096) 395 56 44 (Юлія Осика)

Розмову записала та вела Тетяна Юганова