Народився Іван Олександрович в 1944 році в Онуфріївці, на Новоселівці в сім’ї Олександра Дмитровича та Олександри Артемівни Верб. Батьки працювали механізаторами на машинно-тракторній станції. Під час польових робіт вони вдома бували дуже рідко, за маленьким Іваном приглядала старша сестра Раїса. Жили Верби досить бідно: щоб якось прогодувати велику сім’ю, доводилося тримати велике господарство; одяг дорослі та діти носили пошитий власноруч. До морозів гуляли і навіть до школи ходили босоніж. Іван Олександрович згадує, як взимку, коли вони, діти, сиділи на теплій печі, мама шила їм одяг при світлі гасової лампи, одночасно розповідаючи казки або співаючи пісні. До школи маленький Іван Верба ходив із задоволенням, і в цьому велика заслуга педагогів. Крім того, при школі була своя земельна ділянка і навіть техніка для її обробітку. Тому крім знань з основних предметів діти одночасно отримували професійні знання під керівництвом вчителя виробничого навчання. За гарну працю Ваню нагородили поїздкою на Всесоюзну виставку досягнень народного господарства (ВДНГ). Окрім занять на уроках та роботи на шкільному полі Іван Верба займався спортом, грав в духовому оркестрі, брав участь у художній самодіяльності.

12 квітня 1961 року запам’яталося Івану на все життя. У цей день він з іншими учнями працював на шкільному полі і їх відрядили в село по воду для поливу, саме тоді учні з повідомлення по радіо дізналися, що в космосі побувала перша людина. Після закінчення школи постало питання: де продовжити освіту? У ті часи до вишу можна було легко вступити, особливо маючи на руках направлення. Івану Олександровичу давали відразу декілька таких направлень: місцевий колгосп пропонував навчатися в сільськогосподарському інституті, а вчитися на актора пропонував Онуфріївський Будинок культури. Але розуміючи, що в багатодітній сім’ї, де працює один батько, вчити студента п’ять років буде важко, Іван обрав технічне училище при Кременчуцькому автозаводі.

Після закінчення училища деякий час працював на заводі наладчиком обладнання. Потім призов на строкову службу в армію. Служити Іван мріяв на флоті, він був навіть згоден служити додатковий рік, — і його мрія здійснилася: потрапив у школу водолазів міста Севастополя. Розпочалося важке, але цікаве навчання. Під час одного морського походу з бази до місця проведення водолазних робіт захворів корабельний кок, тож довелося Івану готувати їжу на всю команду. Вийшло досить непогано, адже раніше вже доводилося стояти біля плити. Після походу Іван Верба отримав подяку від командування і відпустку додому строком на 10 днів, що було досить рідко на першому році строкової служби.

У 1963 році в Ленінграді відкрили школу по підготовці спеціалістів водолазної справи. Іван і 25 його товаришів написали рапорти про направлення їх до школи. Після тривалої підготовки в Нахімовському училищі успішно склав три екзамени, залишалася лише фізика, тут прийшла телеграма, що захворіла мама. Старшина знайшов невеликий чемоданчик, товариші по колу пустили безкозирку і таким чином змогли назбирати грошей на дорогу. Тож довелося екзамен з фізики складати вже в Ленінградській школі.

З 26 абітурієнтів до школи вступили лише 10, серед них був Іван Верба. Розпочалося навчання. Після вивчення теорії перейшли до практичних завдань, серед іншого доводилося виконувати бойові завдання з підйому боєприпасів із затонулої баржи. Під час одного занурення Іван втратив свідомість і міг загинути, — врятував напарник. 26 червня 1967 року Іван Верба закінчив навчання і був направлений для проходження подальшої служби в місто Калінінград. Перед самим випуском на весіллі товариша познайомився з дівчиною Нелею. Закохалися, через деякий час вирішили одружитися, тож на нове місце служби Іван їхав з молодою дружиною.

У штабі флоту отримав направлення на службу в Приморськ-Новий. Народилася донька, яку назвали Оксаною, в 1971 році народився син Дмитро. За виконання бойових завдань Іван Верба був нагороджений медалями «За бойові заслуги», «За військову доблесть». Три роки Іван Олександрович служив командиром роти, а потім прийняв запрошення перейти в дивізіон аварійно-рятувальної служби. У жовтні 1976 року був призначений начальником штабу морського спецназу. Одного разу Іван Верба зустрівся з льотчиком-космонавтом Валерієм Рождественським, який запропонував йому перейти служити до Центру підготовки космонавтів ім.Ю.О.Гагаріна. У жовтні 1978 року Івана Вербу викликали до Центру. Спочатку були надзвичайно важкі екзамени, потім співбесіда з керівником політвідділу і з начальником управління. Тільки потім, отримавши дозвіл, Іван відправився до Зоряного містечка.

При підготовці космонавтів раніше невагомість імітували за допомогою літака, який підіймався в повітря, робив «гірку» і доволі швидко знижувався. Це давало можливість імітувати невагомість на термін до 25 секунд, але цього було замало, тому керівництво прийняло рішення про створення гідролабораторії, де невагомість можна було імітувати набагато довше, а це було важливо особливо при підготовці до виходу у відкритий космос. Сама гідролабораторія являла собою циліндричний резервуар з нержавіючої сталі діаметром 23 метри, глибиною 12 метрів та об’ємом 5 тисяч кубометрів води. При підготовці космонавт вдягається в скафандр «Орлан» (з ним космонавт має нульову плавучість), до скафандру під’єднуються системи зв’язку та життєзабезпечення. У гідролабораторії розміщенні сегменти діючих космічних станцій, тож якщо на орбіті замінюється станція, то відразу замінюється її сегмент в лабораторії. При зануренні створюються умови, які максимально схожі на невагомість, але при роботі під водою є свої тонкощі, саме тому і був запрошений до Зоряного містечка Іван Верба.

Справа для Зоряного була новою, тому на перших порах довелося Івану Олександровичу читати своїм колегам лекції та проводити з ними практичні заняття. Першими учнями Івана Верби стали космонавти Володимир Ляхов і Валерій Рюмін, яким підготовка в лабораторії допомогла при роботі у відкритому космосі. Під час підготовки другої у світі жінки-космонавтки Світлани Савицької виникла проблема. Справа в тому, що за діючими нормами жінку забороняється навантажувати більше двадцяти кілограмів, а костюм важив тридцять. Звернулися до генерала авіації Георгія Берегового. Георгій Тимофійович відповів, що на час підготовки Савицька не жінка, а космонавт, тому вимоги до неї мають бути такі, як і до чоловіків.

Дуже часто до Зоряного приїздили поважні гості, зокрема і керівники іноземних держав. Виникла ідея підпливати через шлюз до делегації і вручати квіти. Під час візиту до Зоряного містечка прем’єр-міністра Індії Індіри Ганді букет поважній гості дарував Іван Олександрович.

Іван Верба був звільнений в запас у 1990 році. Але відпочивати на пенсії не захотів і по сьогоднішній день працює консультантом в гідролабораторії. А новим керівником гідролабораторії став син — Дмитро Іванович Верба.

Іван Олександрович щороку приїжджає в рідну Онуфріївку, де спілкується з рідними, близькими та знайомими.