Традиція відзначати Старий Новий рік виникла після 1918 року, коли в Російській імперії було введено нове літочислення. Різниця між юліанським календарем («старим стилем») і григоріанським календарем («новим стилем») становить 13 днів, завдяки чому і з’явилося це якоюсь мірою дивне свято.

Незважаючи на те, що своїм виникненням Старий Новий рік зобов’язаний лише розбіжності дат, багато ставляться до нього як до повноправного свята.

Вечір напередодні Старого Нового року у народі називається Щедрим. Святкування його походить від стародавнього дохристиянського звичаю. За християнським календарем — це день преподобної Меланії.

У цей день, вранці, починають готувати другу обрядову кутю — щедру. На відміну від багатої, яка готується на Різдво, вона не пісна. Крім того, господині печуть млинці, готують пироги та вареники з сиром, щоб віддячити гостей, який прийдуть ввечері щедрувати і засівати. Звечора і до півночі щедрувальники обходять оселі. За давньою традицією, новорічні обходи посівальників, як і різдвяних колядників, відбуваються після заходу сонця, тобто тоді, коли володарює усяка нечиста сила. Дівчатка-підлітки поодинці чи гуртом оббігають сусідів, щоб защедрувати. На Меланки ходять і групи хлопців. Це називається «водити Меланку». Хлопці в масках висловлюють добрі побажання, веселять піснями, танцями, жартівливими сценками. Один з них, зазвичай, перевдягнений в жіноче вбрання, і його називають Меланкою. А наступного дня, на світанку, йдуть посівати зерном. Зерно беруть у рукавицю або в торбину. Спочатку йдуть до хрещених батьків та інших родичів і близьких. Зайшовши до хати, посівальник сіє зерном і вітає всіх з Новим роком. Перший посівальник на Новий рік приносить до хати щастя. За народним віруванням, дівчата щастя не приносять — тільки хлопці, тому дівчата не посівають. Але увечері цього дня дівчата ворожать.