У залі зібралися рідні, друзі поета, всі хто знав його, з ким працював Павло Іванович, всі хто любить його пісні та вірші.
Здавна вважалося, якщо Бог дав тобі хист та вміння творити — ти належиш людям. Ти є взірцем мудрості, гідності, чесного служіння справедливості, прикладом для наслідування. Саме таким митцем, поетом, патріотом і просто щирою людиною був Павло Іванович Зубенко. Крізь роки проніс поет любов до світу, до людей, а головне любов до рідної країни і відобразив це у своїх творах.

Зі словами-спогадами до присутніх звернулися завідувач сектору культури, туризму та культурної спадщини райдержадміністрації Лілія Бойко, вчитель Тарасівської школи (де працював поет) - Лідія Туга, сусідка - Олександра Остаповець, дочка поета - Оксана Зубенко.

Під час заходу у виконанні народного аматорського хорового колективу «Ветеран» Новгородківського районного будинку культури звучали пісні, написані на вірші Павла Івановича Зубенка.

Павло Іванович Зубенко народився у селі Козирівка в родині колгоспників у кінці грудня 1938 року, але батьки записали датою народження 1 січня 1939 року. Після закінчення школи Павло Іванович працював у Козирівському сільському будинку культури. Грав на багатьох музичних інструментах: акордеоні, гітарі, але найбільше любив гру на баяні. У 1958-1959 роках Павло Іванович навчався у школі механізації у м. Бобринець. Після закінчення навчання був на цілині у Казахстані.

Повернувшись додому заочно навчався в Кіровоградському педагогічному інституті та працював у Козирівській 8-річній школі. 1961-1964 роках - служив в армії. Після повернення з армії у 1964 році продовжив навчання в педагогічному інституті та почав працювати у Тарасівській 8-річній школі з якої і пішов на пенсію за вислугою років у 1984 році. В травні 1965 року Павло Іванович одружився. З дружиною Валентиною Василівною прожили разом 49 років, виростили і виховали двох дочок, дали їм вищу освіту, дочекалися народження внука та внучки.

Будучи різнобічно обдарованим, Павло Іванович викладав фізичну культуру, музику та образотворче мистецтво. Не цурався він хліборобської праці. Кожної учительської відпустки працював помічником комбайнера на жнивах у колгоспі ім. Димитрова.
З 70-х років минулого століття Павло Іванович був активним дописувачем районної газети. Писав нариси про своїх друзів, колег, поетичні поздоровлення землякам та колегам до свят 8 березня, Нового Року, днів народжень.

В 2001 році переїхав жити до Новгородки. У 2002 році познайомився з Миколою Кузьменком, керівником народного аматорського хорового колективу «Ветеран» районного будинку культури. З цього часу почалася дружня авторська співпраця. Чимало віршів Павла Івановича стали піснями.

По завершенні заходу присутні переглянути відео звернення, останнє інтерв’ю Павла Івановича та фото, які висвітлювали життя поета та його діяльність.

Вже три роки його немає разом з нами, але віршовані рядки, написані Павлом Івановичем Зубенком, будуть завжди зігрівати душі людей.