Наталія Чабан про учнівське лісництво, прозорі двері та переміщення ДНК
- 9 грудня 2017, 08:14
Героїні рубрики «Кіровоградщина та її мистецтво хюґе» (хюґе — скандинавська філософія відчуття комфорту та тепла, задоволення життям) цього тижня — жінки, які серед інших визначають своїм захопленням і колись обрану професію, у межах якої розвиваються і знаходять щоразу все нові й нові можливості для саморозвитку.
Наталія Чабан — директор Підлісненської філії КЗ «Олександрівське НВО №2» Олександрівського району, викладачка хімії й біології. Нещодавно виповнилося 20 років, як вона посаді директора, а загалом її педстаж — 29 років, і усі ці роки вона працює у рідному Підлісному.
— У школі навчається 120 учнів шкільного віку та діє підготовча дошкільна група для 20 дітей 4-5 років, — розповідає Наталія Володимирівна. — Ми отримуємо достатнє забезпечення з держбюджету та бюджету сільської ради, але завдяки суттєвій матеріальній допомозі місцевих сільгосптоваровиробників Віктора Гусака, Руслана Згривця, Василя Довженка, Валентина Возника — придбали ноутбуки, за ці кошти проводимо ремонти та здійснюємо повноцінне харчування дітей. Для школи свого часу важливою стала обласна програма «Стоп радон», адже у нашій місцевості залягають радіоактивні руди. Тоді у приміщенні школи встановили уловлювачі, які показали достатньо високий фон радону. Втім сама боротьба з цим газом є не такою складною: слід регулярно провітрювати приміщення і ущільнити підлогу, тому основною нашою задачею було постелити лінолеум, у чому теж допомогли підприємці.
Школа повністю укомплектована кадрами, їх професійна робота дає учням знання, які говорять за себе багатьма перемогами різного рівня. З минулого навчального року в Олександрівському районі запровадили грошові премії переможцям Малої академії наук України та переможцям обласних і всеукраїнських конкурсів, так ось 18 наших учнів та 5 учителів отримали нагороди у різних номінаціях. Здебільшого з екологічного напрямку (нагадаємо, що Наталія Володимирівна викладає хімію та біологію — авт.). 19 років при нашій школі працює Червоно-Нерубаївське учнівське лісництво, яке завоювало більше 150 нагород обласного і всеукраїнського рівнів. Його створила я і Олександр Синявський, директор Олександрівського лісгоспу на той час. Тоді як раз розпочали формувати галузь освіти як освіту незалежної держави Україна, підтримували новації та ідеї. Це загальноукраїнський рух, у якому ми беремо участь. Позаминулого року взяли участь у міжнародному конкурсі «Молодь у лісах Європи», який відбувався у Румунії, де тодішній наш одинадцятикласник Андрій Галушка посів перше місце. Для цього йому серед іншого довелося виконати тестові завдання, знайти у лісі рослини та визначити їхні назви латиною.
Постійна робота учнівського лісництва проходить у лісі. За нами закріплена певна ділянка, але робота може знайтися у будь-якому куточку лісництва: разом з лісниками висаджуємо дерева, збираємо насіння, проводимо розвиваючі заходи, а також науково-дослідницьку діяльність — є активними учасниками Малої академії наук: позаминулого року наші учні посіли перше та друге місця у захисті наукових робіт, а минулого — друге. Теми найрізноманітніші, головне, цікаві учням: орнітологія (наука про птахів), фітопаталогія (захворювання рослин). Це індивідуальна позакласна робота, яку ми проводимо після уроків, на вихідних чи під час канікул. Наші діти таким чином отримують змістовне дозвілля. Гуртки відвідують 15 учнів початкової школи і 20 учнів старшої школи, але якщо проводимо великі заходи, наприклад, висаджуємо чорнобривці, то у них бере участь уся школа.
В основному науково-дослідницькою діяльністю з дітьми я займаюся особисто. Керівники учнівського лісництва — Тетяна Воробей, учителька початкових класів, яка проводить гурткову роботу з молодшою ланкою, та Олена Губенко, викладачка української мови та зарубіжної літератури, яка працює з 7-9 класами. Тобто у шкільному лісництві не обов’язково має працювати вчитель біології, це не пов’язано з предметом чи фахом, це пов’язано із внутрішнім станом викладача. Мене тішить, що розвиток і успіхи нашого учнівського лісництва будуються на засадах здорового суперництва (як серед учнів, так і серед учителів): один почав, а я «теж хочу і спробую». Діти отримують від таких занять мільйон переваг: від екологічної культури (навіть якщо вони не стануть видатними екологами, біологами чи лісоводами, то знатимуть, коли прийдуть у ліс чи до ставка, що пакет від бутербродів слід забрати з собою і викинути потім у смітник) до комунікабельності. З боку лісництва сьогодні отримуємо надзвичайну підтримку від директора ДП «Олександрівський лісгосп» Івана Гапича, а безпосередньо працюємо з лісничим Червоно-Нерубаївського лісництва Олександром Чернобаєм.
Школа має музей історії, лісову та мистецьку галереї. В останній представлені роботи майстринь нашого села, з портретів у галереї дивляться на нас наші видатні земляки: Гнат і Терентій Юри, Анатолій Авдієвський. Років 10 тому Анатолій Тимофійович, керівник академічного народного хору ім. Григорія Верьовки, приїздив до Підлісного, а у нашій школі дав імпровізований концерт. Наша гарна акустика та неймовірні голоси дали таку хвилю відчуттів, що у присутніх бігли шкірою мурахи. І досі усі згадують той концерт.
На навчанні за кордоном я була тричі. 2009 року за американською програмою USAID 1 місяць провела у Сіетлі, де ми займалися питаннями екологічного виховання молоді. 2011 року за сприяння Програми розвитку ООН побувала у Данії за напрямком «Представлення інтересів і захист прав вразливих верств населення». До речі, саме там я побачила у школах скляні двері. Поставивши у 2009 році прозорі двері у нашій школі, ми вирішили питання відкритості, комунікативності. Хоча у школах району скляні двері лише у нас. Усі отримані у цих поїздках знання впроваджую у своїй школі. Зокрема щодо першої теми, то постійно на уроках наголошую на екологічній культурі, а щодо другої — по приїзді разом з педагогами нашої школи створила у школі психологічний центр взаємодопомоги: психолог працює зі старшокласниками, яким довіряють діти (за результатами тестування), а ті у свою чергу працюють з молодшими товаришами. Складно говорити про кількісні показники таких нововведень у роботі… Певний період був такий час, що ми напевне знали, що наші учні не курять, зараз знаємо, що факти паління знов з’явилися, хоча наша робота не припинялася. Багато чинників. Ми не єдині, хто впливає на ситуацію та від цього не працюємо менше. Ніхто не знає, коли проросте посіяне одного разу зерня.
І ось нещодавній мій досвід — наукова школа для педагогічних працівників на базі експериментальної лабораторії «ХLAB», яка тривала 29 жовтня – 5 листопада у Німеччині, місто Геттінген (Нижня Саксонія). Це інший напрям моєї діяльності, який стосується сучасних наукових досліджень. Слід пояснити, що Геттінгенський університет імені Георга Августа, який заснований 1734 року, — вищий навчальний заклад, що вважається одним із найпрестижніших у країні та світі. Сорок п’ять лауреатів Нобелівської премії, які навчалися або викладали тут, визначні особи з колишніх студентів заслужено здобули для університету місце в історії: письменники брати Грімм, канцлер Німеччини Отто фон Бісмарк, соціолог Макс Вебер, біолог і патолог українець Ілля Мечников та інші. При зазначеному університеті діє Геттінгенська академія наук, яка є науково-дослідним і експертним центром. Саме тут я і провела 5 насичених днів у складі української групи з 12 осіб. З учителів загальноосвітніх шкіл була я одна, інші мої колеги — викладачі Малої академії наук України, президентом якої є Станіслав Довгий. Його син, народний депутат України Олесь Довгий, який теж чимало опікується у своїй діяльності питаннями освітньої галузі, перебуваючи на окрузі, відвідав нашу школу та побачив наші нагороди і стиль роботи, якими був вражений і захоплений. Цього року я брала участь у районному конкурсі робіт вчителів біології, і моя робота виявилася найкращою. Тож попередні досягнення та цьогорічна чергова перемога стали перепусткою до участі у роботі наукової школи. Якщо коротко, то ми займалися виділенням й переміщенням ДНК та вивчали органи зору, у тому числі й таку оптичну ілюзію як обман зору. Окрім того, що тепер моє викладання біології стане значно іншим і дозволить старшокласникам отримати серйозні знання, що підвищить їх конкурентоспроможність при вступі до вишів, у моїх планах запросити моїх нових товаришів — хіміків-аналітиків провести заняття для дітей у нашій школі.
А «Вісник Кіровоградщини» може додати, що методист навчального центру «МАНУ», науковий співробітник Інституту хімії високомолекулярних сполук НАН України Ірина Бей висловила сподівання, що вона та її колеги-науковці разом з Наталією Чабан спробують розробити спільний курс для дітей, який поєднуватиме як хімію, так і біологію.
Вдалого старту задумам!
— У школі навчається 120 учнів шкільного віку та діє підготовча дошкільна група для 20 дітей 4-5 років, — розповідає Наталія Володимирівна. — Ми отримуємо достатнє забезпечення з держбюджету та бюджету сільської ради, але завдяки суттєвій матеріальній допомозі місцевих сільгосптоваровиробників Віктора Гусака, Руслана Згривця, Василя Довженка, Валентина Возника — придбали ноутбуки, за ці кошти проводимо ремонти та здійснюємо повноцінне харчування дітей. Для школи свого часу важливою стала обласна програма «Стоп радон», адже у нашій місцевості залягають радіоактивні руди. Тоді у приміщенні школи встановили уловлювачі, які показали достатньо високий фон радону. Втім сама боротьба з цим газом є не такою складною: слід регулярно провітрювати приміщення і ущільнити підлогу, тому основною нашою задачею було постелити лінолеум, у чому теж допомогли підприємці.
Школа повністю укомплектована кадрами, їх професійна робота дає учням знання, які говорять за себе багатьма перемогами різного рівня. З минулого навчального року в Олександрівському районі запровадили грошові премії переможцям Малої академії наук України та переможцям обласних і всеукраїнських конкурсів, так ось 18 наших учнів та 5 учителів отримали нагороди у різних номінаціях. Здебільшого з екологічного напрямку (нагадаємо, що Наталія Володимирівна викладає хімію та біологію — авт.). 19 років при нашій школі працює Червоно-Нерубаївське учнівське лісництво, яке завоювало більше 150 нагород обласного і всеукраїнського рівнів. Його створила я і Олександр Синявський, директор Олександрівського лісгоспу на той час. Тоді як раз розпочали формувати галузь освіти як освіту незалежної держави Україна, підтримували новації та ідеї. Це загальноукраїнський рух, у якому ми беремо участь. Позаминулого року взяли участь у міжнародному конкурсі «Молодь у лісах Європи», який відбувався у Румунії, де тодішній наш одинадцятикласник Андрій Галушка посів перше місце. Для цього йому серед іншого довелося виконати тестові завдання, знайти у лісі рослини та визначити їхні назви латиною.
Постійна робота учнівського лісництва проходить у лісі. За нами закріплена певна ділянка, але робота може знайтися у будь-якому куточку лісництва: разом з лісниками висаджуємо дерева, збираємо насіння, проводимо розвиваючі заходи, а також науково-дослідницьку діяльність — є активними учасниками Малої академії наук: позаминулого року наші учні посіли перше та друге місця у захисті наукових робіт, а минулого — друге. Теми найрізноманітніші, головне, цікаві учням: орнітологія (наука про птахів), фітопаталогія (захворювання рослин). Це індивідуальна позакласна робота, яку ми проводимо після уроків, на вихідних чи під час канікул. Наші діти таким чином отримують змістовне дозвілля. Гуртки відвідують 15 учнів початкової школи і 20 учнів старшої школи, але якщо проводимо великі заходи, наприклад, висаджуємо чорнобривці, то у них бере участь уся школа.
В основному науково-дослідницькою діяльністю з дітьми я займаюся особисто. Керівники учнівського лісництва — Тетяна Воробей, учителька початкових класів, яка проводить гурткову роботу з молодшою ланкою, та Олена Губенко, викладачка української мови та зарубіжної літератури, яка працює з 7-9 класами. Тобто у шкільному лісництві не обов’язково має працювати вчитель біології, це не пов’язано з предметом чи фахом, це пов’язано із внутрішнім станом викладача. Мене тішить, що розвиток і успіхи нашого учнівського лісництва будуються на засадах здорового суперництва (як серед учнів, так і серед учителів): один почав, а я «теж хочу і спробую». Діти отримують від таких занять мільйон переваг: від екологічної культури (навіть якщо вони не стануть видатними екологами, біологами чи лісоводами, то знатимуть, коли прийдуть у ліс чи до ставка, що пакет від бутербродів слід забрати з собою і викинути потім у смітник) до комунікабельності. З боку лісництва сьогодні отримуємо надзвичайну підтримку від директора ДП «Олександрівський лісгосп» Івана Гапича, а безпосередньо працюємо з лісничим Червоно-Нерубаївського лісництва Олександром Чернобаєм.
Школа має музей історії, лісову та мистецьку галереї. В останній представлені роботи майстринь нашого села, з портретів у галереї дивляться на нас наші видатні земляки: Гнат і Терентій Юри, Анатолій Авдієвський. Років 10 тому Анатолій Тимофійович, керівник академічного народного хору ім. Григорія Верьовки, приїздив до Підлісного, а у нашій школі дав імпровізований концерт. Наша гарна акустика та неймовірні голоси дали таку хвилю відчуттів, що у присутніх бігли шкірою мурахи. І досі усі згадують той концерт.
На навчанні за кордоном я була тричі. 2009 року за американською програмою USAID 1 місяць провела у Сіетлі, де ми займалися питаннями екологічного виховання молоді. 2011 року за сприяння Програми розвитку ООН побувала у Данії за напрямком «Представлення інтересів і захист прав вразливих верств населення». До речі, саме там я побачила у школах скляні двері. Поставивши у 2009 році прозорі двері у нашій школі, ми вирішили питання відкритості, комунікативності. Хоча у школах району скляні двері лише у нас. Усі отримані у цих поїздках знання впроваджую у своїй школі. Зокрема щодо першої теми, то постійно на уроках наголошую на екологічній культурі, а щодо другої — по приїзді разом з педагогами нашої школи створила у школі психологічний центр взаємодопомоги: психолог працює зі старшокласниками, яким довіряють діти (за результатами тестування), а ті у свою чергу працюють з молодшими товаришами. Складно говорити про кількісні показники таких нововведень у роботі… Певний період був такий час, що ми напевне знали, що наші учні не курять, зараз знаємо, що факти паління знов з’явилися, хоча наша робота не припинялася. Багато чинників. Ми не єдині, хто впливає на ситуацію та від цього не працюємо менше. Ніхто не знає, коли проросте посіяне одного разу зерня.
І ось нещодавній мій досвід — наукова школа для педагогічних працівників на базі експериментальної лабораторії «ХLAB», яка тривала 29 жовтня – 5 листопада у Німеччині, місто Геттінген (Нижня Саксонія). Це інший напрям моєї діяльності, який стосується сучасних наукових досліджень. Слід пояснити, що Геттінгенський університет імені Георга Августа, який заснований 1734 року, — вищий навчальний заклад, що вважається одним із найпрестижніших у країні та світі. Сорок п’ять лауреатів Нобелівської премії, які навчалися або викладали тут, визначні особи з колишніх студентів заслужено здобули для університету місце в історії: письменники брати Грімм, канцлер Німеччини Отто фон Бісмарк, соціолог Макс Вебер, біолог і патолог українець Ілля Мечников та інші. При зазначеному університеті діє Геттінгенська академія наук, яка є науково-дослідним і експертним центром. Саме тут я і провела 5 насичених днів у складі української групи з 12 осіб. З учителів загальноосвітніх шкіл була я одна, інші мої колеги — викладачі Малої академії наук України, президентом якої є Станіслав Довгий. Його син, народний депутат України Олесь Довгий, який теж чимало опікується у своїй діяльності питаннями освітньої галузі, перебуваючи на окрузі, відвідав нашу школу та побачив наші нагороди і стиль роботи, якими був вражений і захоплений. Цього року я брала участь у районному конкурсі робіт вчителів біології, і моя робота виявилася найкращою. Тож попередні досягнення та цьогорічна чергова перемога стали перепусткою до участі у роботі наукової школи. Якщо коротко, то ми займалися виділенням й переміщенням ДНК та вивчали органи зору, у тому числі й таку оптичну ілюзію як обман зору. Окрім того, що тепер моє викладання біології стане значно іншим і дозволить старшокласникам отримати серйозні знання, що підвищить їх конкурентоспроможність при вступі до вишів, у моїх планах запросити моїх нових товаришів — хіміків-аналітиків провести заняття для дітей у нашій школі.
А «Вісник Кіровоградщини» може додати, що методист навчального центру «МАНУ», науковий співробітник Інституту хімії високомолекулярних сполук НАН України Ірина Бей висловила сподівання, що вона та її колеги-науковці разом з Наталією Чабан спробують розробити спільний курс для дітей, який поєднуватиме як хімію, так і біологію.
Вдалого старту задумам!
