Днями Інна повернулася з Болгарії, де вперше взяла участь у міжнародному конкурсі.

— Інно, поділись з нами своїми успіхами на конкурсі в Болгарії.

— XV Міжнародний ярмарок традиційних ремесел, який відбувся 2-5 вересня, вперше в історії конкурсу презентував іконографію. Фаворитами завжди були майстри з Болгарії, Албанії, Росії, Румунії та України. Це був мій дебют іконописання на рівні учасників з п’яти країн. Від України була одна я. Це дуже відповідально.

Усі нагороди та перші місця цього престижного своєрідного змагання лишились у Болгарії. Я не стала призеркою, але привезла в Україну диплом та відзнаку. Я задоволена, що поїхала, і вважаю, що це був результат, адже у мене виникли нові знайомства.

— Які ікони ти малювала під час конкурсу?

— Я робила дві ікони: болгарську та українську. Образ болгарської визначали
організатори, а українську — обирала сама.

— Коли ти почала захоплюватись саме таким образотворчим мистецтвом?

— Думаю, що покликання це робити у мене виникло з дитинства, коли я почала відвідувати церкву і вдивлялась у ікони. Фахово цим займатися я почала три роки тому, під час навчання у Черкаському художньому технічному коледжі. Ми навчались різним технікам та художнім напрямкам, але саме там я зрозуміла тонкощі іконописання. У мене почало виходити, та й дуже подобалось.

— Ікони дуже індивідуальні витвори мистецтва. Для кого ти їх малюєш?

— Так, цілком згодна. Тому у мене існують три напрямки їхнього життя: я їх дарую людям, малюю спеціально на виставки і виконую замовлення для інших людей.

— Бажаємо тобі, Інно, подальших успіхів!