— Ярославе Анатолійовичу, 16 років діяльності свідчать про щоденну та систематичну роботу. Розкажіть, з чого усе розпочалося та що відбулося протягом цих 16 років у Вашому житті та у житті центру?

Ярослав Шевель: Якщо коротко, то у свої 23 роки я був абсолютно наркозалежним, обкрадав своїх батьків, жорстоко зраджував друзів. 1994 року прийшов до Бога і через усвідомлення життя припинив вживання препаратів. Тоді ж прочитав книгу Девіда Вілкерсона «Хрест і ніж», у якій була розповідь про створення подібного центру, якою загорівся, аби допомогти таким же, як і я. Але через короткий період я знову зірвався на довгих 7 років. Майже півтора року був у реабілітаційному центрі у Кобеляках, зумів себе опанувати, вів там служби (Євангельська церква) і вже нічого у своєму житті змінювати не планував.

Та приїхавши одного разу у Світловодськ, зустрівся зі своїми друзями — Ігорем Заварзіним та Сергієм Салабутіним, які нагадали про мою мрію, бо якраз шукали можливість створення такого центру і людину, яка б ним займалася. Того дня я не міг заснути... І я погодився. Грошей було обмаль, це були пожертви, яким ми знайшли гідне вкладення, придбавши будинок у Глинську.

Зараз центр розширився: маємо 4 будинки окремо для чоловіків і для жінок, Божу хату (храм), сауну, їдальню, трактор, тримаємо дві корови, вирощуємо свиней, курей, на 2 га землі саджаємо кукурудзу і картоплю. Самі печемо хліб, виконуємо фізичну роботу, за якою до нас звертаються сільські і міські жителі. Тобто самі себе забезпечуємо. Маємо добрі стосунки з сусідами та сільським головою Аріфом Різаєвим.

Ми не порушуємо права та свободи реабілітантів, нікого насильно не тримаємо, не примушуємо працювати, у нас не рабовласницький лад, а законні взаємовідносини. Відразу ознайомлюємо зі своїми правилами, яких необхідно дотримуватися: наприклад, не можна без дозволу покидати територію, бо елементарно слід поважати і слухатися старших. Підйом о 6:30, о 7:00 збираємося і читаємо декілька псалмів, потім займаємося звичайними житейськими справами. Декілька попереджень — і ми прощаємося. Несприйняття визначеного способу перебування означає лише одне — неготовність до змін. Але знаю напевне, що одного разу зустрівшись з Богом, людина ніколи не залишиться такою, як раніше. Рано чи пізно посіяні зерна проростають, і починаються зміни душі. Зараз у нас перебуває 13 реабілітантів, взимку зазвичай до 25. Маємо термін — півроку. Його цілком достатньо, щоб життя змінилося, втім нікого не виганяємо, якщо людина ще не наважується покидати стіни центру. У нас не святе місце, ми не шамани, які чаклують, ми вчимо дисципліні, самодисципліні. Перебування безкоштовне, бо, як я казав раніше, маємо господарство, яке нас забезпечує. Проте не відмовляємося від пожертв, якщо люди готові їх дати. Але в основному до нас звертаються батьки, яких змучили й обікрали їхні ж власні діти, котрих тепер за останні кошти вони привезли у надії на змінення ситуації, тому про які пожертви може йти мова.

За 16 років діяльності через центр пройшли близько 800 чоловік. І тих, хто був один день, і тих, хто пройшов піврічний курс реабілітації. Географія звернень: Горішні Плавні, Знам’янка, Кременчук, Світловодськ, рідше Львів, Одеса, Харків, Мелітополь. Даємо притулок усім, хто його потребує, у тому числі безхатченкам. З упевненістю можу сказати, що більше 100 чоловік отримали нове життя. Якщо міряти матеріальними мірками, то багато з них стали успішними підприємцями, мають пристойний бізнес, їздять на авто, одружені і виховують дітей. Інші не так забезпечені матеріально, але однозначно їхнє життя стало багатим сім’ями, стосунками з рідними і друзями. Словом, кожен побудував нове життя як захотів сам, але безперечно воно прекрасне у порівнянні з тим, коли людина лежала під парканом, завдаючи невимовного болю собі та рідним і близьким. На цьогорічний день народження у квітні з’їхалося 100 чоловік з різних куточків України. Ми варили кашу, спілкувалися, ділилися історіями й новими ідеями.

Не тільки я, а й мої батьки отримали нове життя, коли моя доля повністю змінилася, коли у мене з’явилися дружина, з якою ми радіємо нашим 5 дітям, які живуть своїм насиченим життям. Наприклад, нещодавно вийшла заміж наша старша донька, менші радують своїми успіхами: син — у боксі, донька — у велоспорті. У нас звичайне життя, фокусів у ньому не відбувається — я не бачив Бога, та вірю у нього, бо він приніс у моє життя саме життя.

Контактна інформація центру:
с.Глинськ, вул.Чкалова, 28
Тел.: (098) 832 00 10 (Ярослав Шевель).

Тетяна Юганова