Директор музею Оксана Лутай нагадала школярам, що історія народної вишивки в Україні сягає своїм корінням у глибину століть. Дані археологічних розкопок і свідчення мандрівників та літописців підтверджують, що вишивання як вид мистецтва в Україні існує здавна.

Вишивкою, за свідченням Геродота, був прикрашений одяг скіфів. Знайдені на Черкащині срібні бляшки з фігурками чоловіків, які датуються VІст., при дослідженні показали ідентичність не лише одягу, а й вишивки українського народного костюма XVIII-XIX ст. Арабський мандрівник Х ст.н.е. у своїх розповідях про русів зазначає, що вони носили вишитий одяг. На жаль, пам`ятки української вишивки збереглись лише за останні кілька століть, але й цього достатньо, щоб виявити, що елементи символіки орнаментів української вишивки співпадають з орнаментами, які прикрашали посуд давніх мешканців території України доби неоліту, трипільської культури.

Майстриня-вишивальниця Раїса Айвазовська розповіла учням, що вишивки, передаючи характерні ознаки місцевості, відрізняються одна від одної орнаментом, виконанням і гамою кольорів. Техніка виконання робіт деяких наших майстринь специфічна, не притаманна нашому регіону, адже живуть у нас, крім українців, росіяни, молдовани, білоруси та ін. національності.

Разом з майстринями Юлією Корнієнко, Олександрою Сметаною та Раїсою Айвазовською школярі вчилися спочатку планувати малюнок на тканині, а потім вишивати свої перші візерунки.

Такі заходи із залученням школярів сприяють збереженню українських національних традицій та популяризації декоративно-ужиткового мистецтва у районі.