«Світоч»: 21 рік у вихорі танцю
- 27 квітня 2017, 15:08
29 квітня, за рішенням ЮНЕСКО, в день народження французького балетмейстера Новера, з 1982 року відзначається Міжнародний день танцю. З вересня 1993 року його святкує Власівський дитячий зразковий хореографічний колектив сектору дитячої творчості Будинку культури Власівської селищної ради м.Світловодск — «Світоч».
Ідея створення та власне саме створення колективу належить непосидючій та енергійній Аллі Іванівні Педько, яка сама родом з Кропивницького.
— Незважаючи на те, що за спеціальністю вона інженер-механік, та за покликом душі — хореограф, бо займатися танцями розпочала з п’яти років у балетній студії, а з другого класу танцювала у відомому ансамблі «Пролісок» Анатолія Короткова. Навчаючись у КІСМІ, улюблену справу не полишала, виступаючи у театрі музкомедії, потім у ансамблі пісні і танцю «Весна». Разом з чоловіком — світловодцем — приїхали до Світловодська, де з 1985 року 5 років працювала інженером-конструктором головного заводу виробничого «Об’єднання Дніпроенергобудпром», та поклик душі узяв гору, і у вересні 1993 року був створений колектив «Світоч», якому вже у лютому 1996 року присвоєно звання зразкового.
До 2003 року Алла Педько була керівником і хореографом колективу, а потім передала ансамбль у руки нового балетмейстера — доньки Анни Коваленко, залишившись його художнім керівником, певною мірою продюсеркою, постановницею народних танців, віддавши сучасну хореографію доньці. З 2006 року вона член Національної хореографічної спілки України, а також депутат Власівської селищної ради. А 2016 року колектив святкував своє 20-річчя. До речі, зараз у ньому займаються і 2 онуки Алли Іванівни.
«Коли я задумувала святкування ювілею колективу, сама не очікувала, що воно виявиться таким масштабним — каже в інтерв’ю «Віснику Кіровоградщини» Алла Педько. — Концерт тривав більше двох годин. Але й не це головне. Справжнім надбанням стало те, що на сцену вийшли наші випускники різних років. А ще зворушливіше, що багато з них вийшли зі своїми власними дітьми, які зараз займаються у «Світочі». Географічно це були ті, хто на даний час живе у Власівці та Світловодську, адже для репетицій нам знадобилося більше двох місяців, щоб прийти до відповідного рівня. Але найбільш завзяті приїздили і з Кременчука. А двоє дівчат приїхали з Києва, і за два тижні тренувань нам з ними вдалося відновити танець «Одна калина».
Дуже складно порахувати кількість наших учнів за 20 років. Напевне можна сказати, що на даний час їх у трьох вікових групах — 90. А взагалі я говорю так: 90% дітей нашого селища займалися у «Світочі» — хто 2 дні, хто 2 роки, а хто й 20 років. Більша частина — дівчата, та мої окремі слова про хлопців. Так, їх небагато, але ті, хто залишаються, мають сильний характер і справжній хист. Це лише на перший погляд танці є ніжним та легким заняттям. Але жодного руху не вийде без пристойної фізичної підготовки, тренованого вестибулярного апарату та витривалості.
У репертуарі колективу больше 30 хореографічних постановок: танці народів світу, сучасна пластика, демі-класика. Маємо чимало нагород, серед яких, наприклад, І місця на конкурсах «Барвистий віночок», м.Дніпро (2010 рік); «Академконцерт», м.Київ (2011); «Ранкова зірка», м.Албена, Болгарія (2012). Із найсвіжіших — 4 березня цього року ми привезли кубок Полтавської області за народний танець «Веселуха». У нас завжди надзвичайно насичений графік виступів. Виступаємо на усіх селищних заходах до кожного зі свят, із задоволенням радуємо світловодських глядачів.
Надзвичайно пишаємося нашими випускниками. Так, Тетяна Винниченко веде дитячий хореографічний колектив у Мінську, Анастасія Макарук — у Кременчуці, Віта Іняткіна — у Кореї.
А ще я особисто дуже рада за свою доньку, у даному випадку не як мати, а як керівник. Анна розвивається і росте на моїх очах, як хореограф. Вона відчуває свою професію. Кидає сама собі виклики і пробує себе як танцівниця у різних жанрах та на різних рівнях. Вона теж пройшла школу Анатолія Короткова, а потім отримала вищу освіту за спеціальністю хореографія та англійська мова».
«За вдачею я дуже непосидюча натура — зізнається Анна Коваленко. — Спробувала себе у безлічі професій, та викладання не залишала. І зараз все більше розумію, що танці — це моя справа. Мені дуже пощастило, з будь-яким професійним питанням я звертаюся не до Google, а до мами. Але й майстер-класи та семінари з цікавістю відвідую».
«Ми вдячні своєму наставнику Анатолію Короткову, нашим талановитим учням та їх батькам, на чиї плечі лягають фінансові питання, нашому меценату Михайлу Литвиненку та селищному голові Анатолію Бабаченку», — каже Алла Педько.
— Алло Іванівно, у чому Ваше джерело натхнення?
— У постійному пошуку і самоосвіті. Завжди уважно спостерігаю, вчу цьому дітей. Ще вчу думати про ті смисли, які бажаєш вкласти в танець, розкривати душу через рух. Це знаходить відгук у дітях, про що і свідчить наш нещодавній ювілей та незмінні аплодисменти після наших виступів.
— Незважаючи на те, що за спеціальністю вона інженер-механік, та за покликом душі — хореограф, бо займатися танцями розпочала з п’яти років у балетній студії, а з другого класу танцювала у відомому ансамблі «Пролісок» Анатолія Короткова. Навчаючись у КІСМІ, улюблену справу не полишала, виступаючи у театрі музкомедії, потім у ансамблі пісні і танцю «Весна». Разом з чоловіком — світловодцем — приїхали до Світловодська, де з 1985 року 5 років працювала інженером-конструктором головного заводу виробничого «Об’єднання Дніпроенергобудпром», та поклик душі узяв гору, і у вересні 1993 року був створений колектив «Світоч», якому вже у лютому 1996 року присвоєно звання зразкового.
До 2003 року Алла Педько була керівником і хореографом колективу, а потім передала ансамбль у руки нового балетмейстера — доньки Анни Коваленко, залишившись його художнім керівником, певною мірою продюсеркою, постановницею народних танців, віддавши сучасну хореографію доньці. З 2006 року вона член Національної хореографічної спілки України, а також депутат Власівської селищної ради. А 2016 року колектив святкував своє 20-річчя. До речі, зараз у ньому займаються і 2 онуки Алли Іванівни.
«Коли я задумувала святкування ювілею колективу, сама не очікувала, що воно виявиться таким масштабним — каже в інтерв’ю «Віснику Кіровоградщини» Алла Педько. — Концерт тривав більше двох годин. Але й не це головне. Справжнім надбанням стало те, що на сцену вийшли наші випускники різних років. А ще зворушливіше, що багато з них вийшли зі своїми власними дітьми, які зараз займаються у «Світочі». Географічно це були ті, хто на даний час живе у Власівці та Світловодську, адже для репетицій нам знадобилося більше двох місяців, щоб прийти до відповідного рівня. Але найбільш завзяті приїздили і з Кременчука. А двоє дівчат приїхали з Києва, і за два тижні тренувань нам з ними вдалося відновити танець «Одна калина».
Дуже складно порахувати кількість наших учнів за 20 років. Напевне можна сказати, що на даний час їх у трьох вікових групах — 90. А взагалі я говорю так: 90% дітей нашого селища займалися у «Світочі» — хто 2 дні, хто 2 роки, а хто й 20 років. Більша частина — дівчата, та мої окремі слова про хлопців. Так, їх небагато, але ті, хто залишаються, мають сильний характер і справжній хист. Це лише на перший погляд танці є ніжним та легким заняттям. Але жодного руху не вийде без пристойної фізичної підготовки, тренованого вестибулярного апарату та витривалості.
У репертуарі колективу больше 30 хореографічних постановок: танці народів світу, сучасна пластика, демі-класика. Маємо чимало нагород, серед яких, наприклад, І місця на конкурсах «Барвистий віночок», м.Дніпро (2010 рік); «Академконцерт», м.Київ (2011); «Ранкова зірка», м.Албена, Болгарія (2012). Із найсвіжіших — 4 березня цього року ми привезли кубок Полтавської області за народний танець «Веселуха». У нас завжди надзвичайно насичений графік виступів. Виступаємо на усіх селищних заходах до кожного зі свят, із задоволенням радуємо світловодських глядачів.
Надзвичайно пишаємося нашими випускниками. Так, Тетяна Винниченко веде дитячий хореографічний колектив у Мінську, Анастасія Макарук — у Кременчуці, Віта Іняткіна — у Кореї.
А ще я особисто дуже рада за свою доньку, у даному випадку не як мати, а як керівник. Анна розвивається і росте на моїх очах, як хореограф. Вона відчуває свою професію. Кидає сама собі виклики і пробує себе як танцівниця у різних жанрах та на різних рівнях. Вона теж пройшла школу Анатолія Короткова, а потім отримала вищу освіту за спеціальністю хореографія та англійська мова».
«За вдачею я дуже непосидюча натура — зізнається Анна Коваленко. — Спробувала себе у безлічі професій, та викладання не залишала. І зараз все більше розумію, що танці — це моя справа. Мені дуже пощастило, з будь-яким професійним питанням я звертаюся не до Google, а до мами. Але й майстер-класи та семінари з цікавістю відвідую».
«Ми вдячні своєму наставнику Анатолію Короткову, нашим талановитим учням та їх батькам, на чиї плечі лягають фінансові питання, нашому меценату Михайлу Литвиненку та селищному голові Анатолію Бабаченку», — каже Алла Педько.
— Алло Іванівно, у чому Ваше джерело натхнення?
— У постійному пошуку і самоосвіті. Завжди уважно спостерігаю, вчу цьому дітей. Ще вчу думати про ті смисли, які бажаєш вкласти в танець, розкривати душу через рух. Це знаходить відгук у дітях, про що і свідчить наш нещодавній ювілей та незмінні аплодисменти після наших виступів.
