Разом з працівниками районного краєзнавчого музею присутні перегорнули одну із маловідомих широкому загалу сторінку нашої багатостраждальної Батьківщини і дізналися більше про Українську революцію 1917-1922 років та про постаті відомих земляків, які були учасниками цих подій і залишили слід в історії нашого народу.

Маршрут розпочався з ознайомлення з виставкою «На бій за волю України», організованої у районному музеї, а потім учасники заходу вирушили по трасі Київ-Донецьк до оповитого славою села Цибулеве. Кілометраж маршруту складає 60 кілометрів і триває від 3 до 4 годин.

Під час подорожі методист відділу культури і туризму Олександр Подкопайло розповів про початок революції та її головні етапи: «Боротьба за державність України наприкінці 1917—1920 pp. відбувалася в умовах запеклого внутрішнього протистояння та іноземної інтервенції. У цій боротьбі можна виділити кілька етапів.

На першому етапі національну революцію очолювала Центральна Рада. У листопаді 1917 p. було проголошено Українську Народну Республі-ку (УНР). Другий етап — це правління з кінця квітня 1918 p. гетьманщини в умовах окупації України австрійськими та німець¬кими військами. Третій етап – утворення ЗУНР. Майже паралельно з утворенням ЗУНР на більшій частині України, починаючи з листопада 1918 p., проходило відновлення УНР на чолі з Директорією і об'єднання її з ЗУНР. Це також був визначний етап в національно-державному будівництві.

На жаль, наприкінці 1920 — на початку 1921 p. процес національного держа¬вного відродження був перерваний перемогою радянсь¬ких збройних сил, встановленням радянської влади на більшій частині України та окупацією західноукраїнських регіонів Польщею, Румунією, Чехословаччиною…».

Директор музею Оксана Лутай наголосила, що Україна в ті часи стала краєм, яким було легко заволодіти, але неможливо управляти. У період Гетьманщини по всій Україні виникли сотні отаманів з їхніми партизанськими загонами, пройнятими неокозацьким анархізмом. Одні схилялися на бік націоналістів, інші підтримували більшовиків, ще інші не раз перекидалися з боку на бік, і всіх найбільше турбувало те, як оборонити інтереси своїх сіл та околиць. Оксана Олександрівна також розповіла про двох наймогутніших партизанських ватажків, які базувалися в південних степах – Нестора Махна та Матвія Григор’єва, славних лісових лицарів того часу Мефодія Голика-Залізняка, Іларіона Завгороднього, Пилипа Хмару та багатьох інших, імена яких золотими літерами вписані в історію Чорноліських дібров і навколишніх населених пунктів.

Про свого славного земляка отамана Миколу Кібця-Бондаренка та його родину розповів місцевий краєзнавець, господар зеленої садиби «Гайдамацька Січ» Володимир Вознюк, який зустрів нас у центрі села та провів до місця схрону місцевих повстанців. Ремонтні роботи по відновлюванню схрону Володимир Анатолійович провів разом з однодумцями.



Відвідали також учасники семінару і зелену садибу – духовний заповідник «Гайдамацька Січ» (як називає її сам господар). Поет і краєзнавець Володимир Вознюк на своєму подвір’ї створив справжній музей предметів побуту українців кінця ХІХ початку ХХ століття , зібрав безліч фрагментів посуду жителів прадавньої Скіфії. Розповіді про численні стоянки скіфських та черняхівських племен захопили гостей. За розвиток зеленого туризму , пропаганду української народної культури Вознюк В.А. нагороджений грамотами Кабінету Міністрів України, управління культури облдержадміністрації, відділу культури райдержадміністрації.

А потів вирушили до Козацької криниці скуштувати цілющої джерельної води та покласти квіти до могили дружини і маленького сина славного цибулівського отамана Кібця-Бондаренка, замордованих більшовиками.

Заступник голови Знам’янської районної державної адміністрації Олена Грінчак зауважила, що створення даного маршруту сприятиме розвитку туризму у нашому районі та відкриє нову, раніше замовчувану сторінку історії Чорнолісся.

Під час нашої подорожі ми розповіли, звичайно, не все і не про всіх наших земляків. Та це й не дивно, бо кожен з них для нас – як не прочитана книга. Але ми впевнені, що доля кожного з них заслуговує глибокої поваги, про неї повинні знати люди.