У їхніх руках і сонячні зайчики, і життя людей
- 23 березня 2017, 12:01
Щорічно 23 березня за ініціативою Всесвітньої метеорологічної організації під егідою ООН проводиться Всесвітній день метеорології, або Всесвітній метеорологічний день (не плутати з Днем працівників гідрометеорологічної служби України — прим. авт.), у якому бере участь 191 країна. Кожного року він присвячується певній темі, за якою проводяться відповідні просвітницькі заходи. Тема 2017 року — «Розуміння хмар».
На Кіровоградщині вивчають клімат 6 метеостанцій (міста Бобринець, Гайворон, Долинська, Знам’янка, Новомиргород, Помічна) та авіаметеостанція (м.Кропивницький). У Світловодську діє єдина в області гідрометеорологічна обсерваторія. Сьогодні наша розповідь про її відділ гідрометпрогнозів у складі 10 чоловік, який очолює Алла Торжевська, і сектор метеоспостережень та інформації, у якому працює 7 фахівців на чолі з Аллою Дяченко.
Ми потрапили на метеомайданчик, коли актинометрист Валентина Потаніна саме знімала показники актинометра. Для цього прилад слід налаштувати так, аби від нього відбився сонячний промінь, тобто зловити сонячного зайчика (Актинометрія вивчає процеси сонячного, земного й атмосферного випромінювання — прим. авт.). Вона пояснила, що згідно з інструкцією усі виміри проводяться суворо у визначений час, потім компонуються, шифруються та передаються до Українського гідрометцентру, м.Київ, адже майданчик має прив’язку до міжнародної метеорологічної мережі. Дані повинні подаватися без винятків цілодобово кожні три години. За будь-якої погоди, навіть коли з неба сипле град, фахівець виходить працювати з приладами. Крім того, коли погодні умови погіршуються, наприклад знижується видимість, дані подаються й поза графіком, а явище ведуть до його закінчення.
За освітою Валентина Макарівна технік-метеоролог, закінчила Херсонський гідрометеорологічний технікум, за розподілом потрапила до Мурманського управління гідрометслужби, за три роки перевелася на Знам’янську метеостанцію, а у Світловодську працює з 2000 року. За час її роботи значно змінився якісний склад приладів вимірювання метеоумов: якщо раніше вони були механічні, то зараз більшість приєднана до самописців, а деякі вже власне електронні. На запитання, як вони ставляться до народного гумору про помилки гідрометцентру, Валентина Потаніна та метеоролог Ірина Савіна дружно пояснили, що їхні професії полягають у безпосередніх спостереженнях за погодними явищами, а прогнозами займаються у відділі гідрометпрогнозів.
У відділі гідрометпрогнозів нам пощастило поспілкуватися з Аллою Торжевською та Яною Мельниченко.
Алла Торжевська:
— Нашу роботу можна порівняти з роботою медика, де кожну хвилину може статися що завгодно, адже погода насправді — явище непередбачуване. До того ж, у світі постійно змінюється клімат, негативні екологічні явища не сприяють будь-якій стабільності. До речі, слово синоптик розповсюджене на території колишнього СРСР, у світі ця професія називається динамічний метеоролог.
Яна Мельниченко:
— Аналітика — ось основа нашої професії, хто не вміє робити аналітику, йому тут робити нічого. Треба читати усю карту, адже на ній усе знаходиться у постійному русі. Тому прогноз — це ніщо інше як передбачення, атмосфера не є чимось застиглим, вона рухома. Наприклад, прогнозуючи рух циклону, використовують основні 3 правила, за якими він рухається. Прогноз зроблено, та циклон пішов по-іншому, адже він вирішив, що йому хочеться йти в бік найменшого вітру, а це є четвертим, менш вірогідним, але не менш дієвим правилом.
Алла Торжевська:
— Наш відділ спеціалізується на складанні прогнозів по 6 водосховищах Дніпровського каскаду. Іншими словами, що ми єдині, хто цим займається, більше ніхто не перевіряє складені дані, як-то кажуть, ніякої страховки. З-поміж інших нашими прогнозами користуються підприємства річкового флоту.
Яна Мельниченко:
— Коли капітан приймає рішення виходити у шторм, то йому немає більше на що покладатися, як на правильність наших розрахунків, адже перевищення висоти хвилі на 10 см через неправильно визначену силу вітру вартуватиме життя людей. Тому ми завжди на зв’язку з нашими суднами, які просять підтвердити той чи інший прогноз. Черговий синоптик ставить свій підпис під зведенням, яке надає замовнику, називає своє прізвище капітану. Коли погода гарна, прогноз не такий важливий, а ось коли вона погана… Ми чекаємо повернення судів з рейсу як усі ті, хто залишається на березі.
Алла Торжевська:
— У розмові знайомі часто запитують, чи використовуємо ми у роботі народні прикмети. Однозначно ні. Такі запитання свідчать лише про те, що люди не розуміють специфіки нашої роботи, а це в основному розрахунки. Інша справа, що ми використовуємо певні природні ознаки, які лягли в основу цих прикмет, та й це буває не так часто. Так само ставимося й до жартів у наш бік.
Не усі знають, що ми видаємо довідки населенню та підприємствам про небезпечні явища, коли, наприклад, вітром зірвало дах на будинку.
Яна Мельниченко:
— Не вважаю свою професію надзвичайною. Скоріше рідкісною. Колись у Києві просто серед вулиці я познайомилася з дівчиною, чоловік якої виявився синоптиком. Коли вона розповіла йому, що зустріла теж синоптика, він попросив розшукати мене, адже людей цієї професії одиниці. З того часу ми куми.
А ми бажаємо цим фахівцям і усім нам гарної погоди!
Ми потрапили на метеомайданчик, коли актинометрист Валентина Потаніна саме знімала показники актинометра. Для цього прилад слід налаштувати так, аби від нього відбився сонячний промінь, тобто зловити сонячного зайчика (Актинометрія вивчає процеси сонячного, земного й атмосферного випромінювання — прим. авт.). Вона пояснила, що згідно з інструкцією усі виміри проводяться суворо у визначений час, потім компонуються, шифруються та передаються до Українського гідрометцентру, м.Київ, адже майданчик має прив’язку до міжнародної метеорологічної мережі. Дані повинні подаватися без винятків цілодобово кожні три години. За будь-якої погоди, навіть коли з неба сипле град, фахівець виходить працювати з приладами. Крім того, коли погодні умови погіршуються, наприклад знижується видимість, дані подаються й поза графіком, а явище ведуть до його закінчення.
За освітою Валентина Макарівна технік-метеоролог, закінчила Херсонський гідрометеорологічний технікум, за розподілом потрапила до Мурманського управління гідрометслужби, за три роки перевелася на Знам’янську метеостанцію, а у Світловодську працює з 2000 року. За час її роботи значно змінився якісний склад приладів вимірювання метеоумов: якщо раніше вони були механічні, то зараз більшість приєднана до самописців, а деякі вже власне електронні. На запитання, як вони ставляться до народного гумору про помилки гідрометцентру, Валентина Потаніна та метеоролог Ірина Савіна дружно пояснили, що їхні професії полягають у безпосередніх спостереженнях за погодними явищами, а прогнозами займаються у відділі гідрометпрогнозів.
У відділі гідрометпрогнозів нам пощастило поспілкуватися з Аллою Торжевською та Яною Мельниченко.
Алла Торжевська:
— Нашу роботу можна порівняти з роботою медика, де кожну хвилину може статися що завгодно, адже погода насправді — явище непередбачуване. До того ж, у світі постійно змінюється клімат, негативні екологічні явища не сприяють будь-якій стабільності. До речі, слово синоптик розповсюджене на території колишнього СРСР, у світі ця професія називається динамічний метеоролог.
Яна Мельниченко:
— Аналітика — ось основа нашої професії, хто не вміє робити аналітику, йому тут робити нічого. Треба читати усю карту, адже на ній усе знаходиться у постійному русі. Тому прогноз — це ніщо інше як передбачення, атмосфера не є чимось застиглим, вона рухома. Наприклад, прогнозуючи рух циклону, використовують основні 3 правила, за якими він рухається. Прогноз зроблено, та циклон пішов по-іншому, адже він вирішив, що йому хочеться йти в бік найменшого вітру, а це є четвертим, менш вірогідним, але не менш дієвим правилом.
Алла Торжевська:
— Наш відділ спеціалізується на складанні прогнозів по 6 водосховищах Дніпровського каскаду. Іншими словами, що ми єдині, хто цим займається, більше ніхто не перевіряє складені дані, як-то кажуть, ніякої страховки. З-поміж інших нашими прогнозами користуються підприємства річкового флоту.
Яна Мельниченко:
— Коли капітан приймає рішення виходити у шторм, то йому немає більше на що покладатися, як на правильність наших розрахунків, адже перевищення висоти хвилі на 10 см через неправильно визначену силу вітру вартуватиме життя людей. Тому ми завжди на зв’язку з нашими суднами, які просять підтвердити той чи інший прогноз. Черговий синоптик ставить свій підпис під зведенням, яке надає замовнику, називає своє прізвище капітану. Коли погода гарна, прогноз не такий важливий, а ось коли вона погана… Ми чекаємо повернення судів з рейсу як усі ті, хто залишається на березі.
Алла Торжевська:
— У розмові знайомі часто запитують, чи використовуємо ми у роботі народні прикмети. Однозначно ні. Такі запитання свідчать лише про те, що люди не розуміють специфіки нашої роботи, а це в основному розрахунки. Інша справа, що ми використовуємо певні природні ознаки, які лягли в основу цих прикмет, та й це буває не так часто. Так само ставимося й до жартів у наш бік.
Не усі знають, що ми видаємо довідки населенню та підприємствам про небезпечні явища, коли, наприклад, вітром зірвало дах на будинку.
Яна Мельниченко:
— Не вважаю свою професію надзвичайною. Скоріше рідкісною. Колись у Києві просто серед вулиці я познайомилася з дівчиною, чоловік якої виявився синоптиком. Коли вона розповіла йому, що зустріла теж синоптика, він попросив розшукати мене, адже людей цієї професії одиниці. З того часу ми куми.
А ми бажаємо цим фахівцям і усім нам гарної погоди!
