«Міфи» щодо державної служби зайнятості
- 27 січня 2017, 15:24
Незважаючи на те, що в Україні реально збільшується безробіття, певна частина громадян, які залишились без роботи, та роботодавці, які шукають працівників, не поспішають звертатися за допомогою до Державної служби зайнятості, послуговуючись міфами про неї. А чи відповідають ці міфи дійсності – зараз перевіримо.
Міф 1. Служба зайнятості зобов’язана працевлаштовувати безробітних
Це одне з найпоширеніших, але хибних уявлень. Якщо розібратися детальніше, то дійсність проста: Державна служба зайнятості України по відношенню до осіб, які приходять до неї з метою пошуку роботи, є тільки посередником між ними і роботодавцями, які шукають найманих працівників. Якоїсь «своєї», «власної» роботи, на яку СЗ зобов’язана працевлаштовувати громадян у нас немає, адже ми не є виробництвом і платних послуг не надаємо. Безперечно, у нас бувають вакансії в середині самої служби. Але, звісно, їх кількість, м’яко кажучи, не задовольнить всіх шукачів роботи.
Завданням служби зайнятості є створення сучасного сервісного майданчику, де зустрічаються шукач роботи і роботодавець, який потребує робітника.
Ми не «шукаємо роботу», а «сприяємо пошуку», «організовуємо», «проводимо», «беремо участь». Тобто, докладаємо багато зусиль для працевлаштування безробітного, але відповідальність за власну професійну реалізацію в рівній мірі лежить й на самій особі. Без зусиль самої людини позитивного результату не буде!
Міф 2. Служба зайнятості тільки виплачує гроші безробітним і більше нічого не робить («виплатна каса»)
Оскільки в Україні діють принципи державного соціального страхування (як і всій Європі!), тобто із настанням страхового випадку застрахована особа має право на отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття. Проте виплата допомоги по безробіттю не є головним або першочерговим завданням служби зайнятості.
Серед активних інструментів сприяння зайнятості – послуги щодо пошуку підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, в т.ч. і за допомогою актуальної бази вакансій в межах України; організація тимчасового працевлаштування завдяки громадським та іншим роботам тимчасового характеру; організація професійної підготовки або перепідготовки з метою підвищення конкурентоспроможності шукачів роботи; профорієнтаційні послуги. Центри зайнятості також підтримують підприємницьку ініціативу серед безробітних. Зокрема, сприяють започаткування ними власної справи, і при необхідності надають знання щодо ефективного ведення малого бізнесу.
Служба зайнятості – це структура, яка застосовує в своїй роботі європейські методи та прийоми сприяння зайнятості безробітних, не обмежуючи їх права вибору. Створено потужний банк, як актуальних, так і перспективних вакансій, якими може користуватися кожен, хто бажає знайти собі роботу. Знову ж таки, все залежить від бажання працювати самого безробітного, його розуміння - щоб краще жити треба працювати.
Міф 3. На думку певної частини роботодавців, на обліку в центрі переважно перебувають особи, які не бажають працювати
Для цього міфу безперечно є підґрунтя. Дійсно, переважна кількість шукачів роботи не бажає працювати… Не бажає працювати без гідної заробітної плати, належних умов праці та гарантованого соцпакету.
Але реалії сьогодення такі, що лише 2% заявлених роботодавцями вакансій, мають заробітну плату вище 4 тисяч гривень.
Один з головних меседжів фахівців служби зайнятості у мотивації безробітних до роботи: «Працювати в наш час краще, ніж бути безробітним»! Центрами зайнятості організовуються профінформаційні та профорієнтаційні заходи, ярмарки вакансій, професіографічні екскурсії, презентації роботодавця тощо. Тобто, створюється мотиваційне підгрунтя, як посередника між шукачем роботи та працедавцем. Але позитивного результату не можливо досягти без розуміння, що мотивацію до праці повинен забезпечувати роботодавець.
Міф 4. Служба зайнятості марно витрачає кошти (на фінансування підприємців, які за допомогою служби зайнятості започатковують власний бізнес, та на будівництво «палаців» центрів зайнятості)
Оскільки конкуренція на ринку праці зростає, досить значна група людей не бачить свого майбутнього в якості найманих працівників і прагне започаткувати власну справу. Служба зайнятості намагається підтримати цю тенденцію, оскільки основу економічної могутності розвинених країн у світі складають представники саме малого та середнього бізнесу. До того ж, найуспішніші з них стають роботодавцями, що, власне, і є кінцевою метою діяльності служби у цьому напрямку: економіку країни в силах розбудовувати тільки бізнес, що розвивається.
Слід зазначити, що кошти, які вони отримують – одноразова виплата допомоги по безробіттю на організацію власної справи – не є коштами державного бюджету. Сума, яку одноразово отримує підприємець-початківець, складається із залишку річного розміру допомоги по безробіттю, які б він отримав би за період перебування на обліку служби зайнятості як безробітний із страхового Фонду на випадок безробіття. Іншими словами, держава тут нічого не втрачає. А навпаки отримує новостворене робоче місце та надходження податків та зборів до бюджету та соціальних страхових фондів.
Тепер щодо будівництва «палаців». Майже 20 років тому за підтримки правління Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (до якого входять представники Всеукраїнських профспілкових організацій та спілок професійних об’єднань роботодавців на національному рівні) прийнято рішення щодо підвищення якості обслуговування клієнтів. Важливими завданнями цього рішення були ліквідація у центрах зайнятості черг та доведення норм обслуговування клієнтів до європейських стандартів.
Це було питання не стільки фінансової можливості, скільки вправного менеджменту. Тобто, важливим є створити умови, за яких людина буде себе відчувати саме людиною, бачити, що держава піклується про неї.
Сьогодні, при найменшій частці в структурі єдиного внеску у порівнянні з іншими фондами соціального страхування в Україні, служба зайнятості стала чи не єдиною у державі сервісною службою європейського рівня, яка постійно впроваджує прогресивні форми і методи сприяння зайнятості населення, а також створила потужну матеріально-технічну базу. Крім того служба зайнятості фактично одна має потужний всеукраїнський електронний ресурс – ЄІАС(.NET), за допомогою якого адмініструється вся робота спеціалістів ДСЗ, і яка, в т.ч., містить повний реєстр осіб, які звернулися до ДСЗ. Саме це дозволяє громадянам України отримувати послуги не тільки за місцем реєстрації, але й за місцем проживання.
А тепер просто по пам’яті, з власного досвіду, згадайте – в якій державній чи комунальній установі ви були в останнє і як вас там обслуговували? На чию користь порівняння, думаю, питання риторичне, чи не так?
Міф 5. Служба зайнятості – це бюрократична, низько ефективна державна установа.
Безумовно, Державна служба зайнятості України не може бути небюрократичною системою, оскільки її роботу регулюють безліч законів, постанов КМУ і багато інших розпорядчих документів. І шквал цих паперів згори за останні 3 роки не зменшився! Попри це, ми намагаємось йти у ногу із часом: розробляємо інноваційні проекти, беремо участь у пілотних проектах з створення консалтингових центрів та бізнес-інкубаторів, на відео-хостингу YouTube створили банк відео-резюме та відео-вакансій – втілюємо новітні технології, в т.ч. і в обслуговуванні клієнтів нашої служби – утримуємо марку сервісної служби європейського рівня.
При розборі попередніх 4-х міфів ми детально розповіли про зміст нашої роботи. А чи відповідає дійсності цей – п’ятий міф – судити вам!
Це одне з найпоширеніших, але хибних уявлень. Якщо розібратися детальніше, то дійсність проста: Державна служба зайнятості України по відношенню до осіб, які приходять до неї з метою пошуку роботи, є тільки посередником між ними і роботодавцями, які шукають найманих працівників. Якоїсь «своєї», «власної» роботи, на яку СЗ зобов’язана працевлаштовувати громадян у нас немає, адже ми не є виробництвом і платних послуг не надаємо. Безперечно, у нас бувають вакансії в середині самої служби. Але, звісно, їх кількість, м’яко кажучи, не задовольнить всіх шукачів роботи.
Завданням служби зайнятості є створення сучасного сервісного майданчику, де зустрічаються шукач роботи і роботодавець, який потребує робітника.
Ми не «шукаємо роботу», а «сприяємо пошуку», «організовуємо», «проводимо», «беремо участь». Тобто, докладаємо багато зусиль для працевлаштування безробітного, але відповідальність за власну професійну реалізацію в рівній мірі лежить й на самій особі. Без зусиль самої людини позитивного результату не буде!
Міф 2. Служба зайнятості тільки виплачує гроші безробітним і більше нічого не робить («виплатна каса»)
Оскільки в Україні діють принципи державного соціального страхування (як і всій Європі!), тобто із настанням страхового випадку застрахована особа має право на отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття. Проте виплата допомоги по безробіттю не є головним або першочерговим завданням служби зайнятості.
Серед активних інструментів сприяння зайнятості – послуги щодо пошуку підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, в т.ч. і за допомогою актуальної бази вакансій в межах України; організація тимчасового працевлаштування завдяки громадським та іншим роботам тимчасового характеру; організація професійної підготовки або перепідготовки з метою підвищення конкурентоспроможності шукачів роботи; профорієнтаційні послуги. Центри зайнятості також підтримують підприємницьку ініціативу серед безробітних. Зокрема, сприяють започаткування ними власної справи, і при необхідності надають знання щодо ефективного ведення малого бізнесу.
Служба зайнятості – це структура, яка застосовує в своїй роботі європейські методи та прийоми сприяння зайнятості безробітних, не обмежуючи їх права вибору. Створено потужний банк, як актуальних, так і перспективних вакансій, якими може користуватися кожен, хто бажає знайти собі роботу. Знову ж таки, все залежить від бажання працювати самого безробітного, його розуміння - щоб краще жити треба працювати.
Міф 3. На думку певної частини роботодавців, на обліку в центрі переважно перебувають особи, які не бажають працювати
Для цього міфу безперечно є підґрунтя. Дійсно, переважна кількість шукачів роботи не бажає працювати… Не бажає працювати без гідної заробітної плати, належних умов праці та гарантованого соцпакету.
Але реалії сьогодення такі, що лише 2% заявлених роботодавцями вакансій, мають заробітну плату вище 4 тисяч гривень.
Один з головних меседжів фахівців служби зайнятості у мотивації безробітних до роботи: «Працювати в наш час краще, ніж бути безробітним»! Центрами зайнятості організовуються профінформаційні та профорієнтаційні заходи, ярмарки вакансій, професіографічні екскурсії, презентації роботодавця тощо. Тобто, створюється мотиваційне підгрунтя, як посередника між шукачем роботи та працедавцем. Але позитивного результату не можливо досягти без розуміння, що мотивацію до праці повинен забезпечувати роботодавець.
Міф 4. Служба зайнятості марно витрачає кошти (на фінансування підприємців, які за допомогою служби зайнятості започатковують власний бізнес, та на будівництво «палаців» центрів зайнятості)
Оскільки конкуренція на ринку праці зростає, досить значна група людей не бачить свого майбутнього в якості найманих працівників і прагне започаткувати власну справу. Служба зайнятості намагається підтримати цю тенденцію, оскільки основу економічної могутності розвинених країн у світі складають представники саме малого та середнього бізнесу. До того ж, найуспішніші з них стають роботодавцями, що, власне, і є кінцевою метою діяльності служби у цьому напрямку: економіку країни в силах розбудовувати тільки бізнес, що розвивається.
Слід зазначити, що кошти, які вони отримують – одноразова виплата допомоги по безробіттю на організацію власної справи – не є коштами державного бюджету. Сума, яку одноразово отримує підприємець-початківець, складається із залишку річного розміру допомоги по безробіттю, які б він отримав би за період перебування на обліку служби зайнятості як безробітний із страхового Фонду на випадок безробіття. Іншими словами, держава тут нічого не втрачає. А навпаки отримує новостворене робоче місце та надходження податків та зборів до бюджету та соціальних страхових фондів.
Тепер щодо будівництва «палаців». Майже 20 років тому за підтримки правління Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (до якого входять представники Всеукраїнських профспілкових організацій та спілок професійних об’єднань роботодавців на національному рівні) прийнято рішення щодо підвищення якості обслуговування клієнтів. Важливими завданнями цього рішення були ліквідація у центрах зайнятості черг та доведення норм обслуговування клієнтів до європейських стандартів.
Це було питання не стільки фінансової можливості, скільки вправного менеджменту. Тобто, важливим є створити умови, за яких людина буде себе відчувати саме людиною, бачити, що держава піклується про неї.
Сьогодні, при найменшій частці в структурі єдиного внеску у порівнянні з іншими фондами соціального страхування в Україні, служба зайнятості стала чи не єдиною у державі сервісною службою європейського рівня, яка постійно впроваджує прогресивні форми і методи сприяння зайнятості населення, а також створила потужну матеріально-технічну базу. Крім того служба зайнятості фактично одна має потужний всеукраїнський електронний ресурс – ЄІАС(.NET), за допомогою якого адмініструється вся робота спеціалістів ДСЗ, і яка, в т.ч., містить повний реєстр осіб, які звернулися до ДСЗ. Саме це дозволяє громадянам України отримувати послуги не тільки за місцем реєстрації, але й за місцем проживання.
А тепер просто по пам’яті, з власного досвіду, згадайте – в якій державній чи комунальній установі ви були в останнє і як вас там обслуговували? На чию користь порівняння, думаю, питання риторичне, чи не так?
Міф 5. Служба зайнятості – це бюрократична, низько ефективна державна установа.
Безумовно, Державна служба зайнятості України не може бути небюрократичною системою, оскільки її роботу регулюють безліч законів, постанов КМУ і багато інших розпорядчих документів. І шквал цих паперів згори за останні 3 роки не зменшився! Попри це, ми намагаємось йти у ногу із часом: розробляємо інноваційні проекти, беремо участь у пілотних проектах з створення консалтингових центрів та бізнес-інкубаторів, на відео-хостингу YouTube створили банк відео-резюме та відео-вакансій – втілюємо новітні технології, в т.ч. і в обслуговуванні клієнтів нашої служби – утримуємо марку сервісної служби європейського рівня.
При розборі попередніх 4-х міфів ми детально розповіли про зміст нашої роботи. А чи відповідає дійсності цей – п’ятий міф – судити вам!
