Фотографом від Бога називають не тільки у нашому селищі, а й в районі Владислава Павловича Овчаренка. Вже всі звикли його бачити у різних куточках Онуфріївщини: на важливих заходах, в організаціях, на підприємствах, на концертах і святах. Як завжди – із фотоапаратом на грудях. Тепер, коли Владислав Павлович став нештатним співробітником газети «Вісник Кіровоградщини», з його дописами та фотографіями може познайомитися вся область. А завдяки сину, Олександру Овчаренку, сайт Інтернету «Онуфріївські вісті» дає можливість будь-кому із різних куточків планети побачити своїх рідних і знайомих на світлинах, зроблених Владиславом Павловичем, та дізнатися про новини в Онуфріївському районі.

Минулого тижня (17 листопада) у сімействі Овчаренків сталася визначна подія: діти та онуки вітали батька, Владислава Павловича Овчаренка, із його життєвим ювілеєм – 75-літтям із дня народження.

Народився Владислав Павлович Овчаренко на хуторі Піддеригінське Онуфріївського району у 1941 році. Батько, Овчаренко Павло Семофанович, працював колгоспним бухгалтером, мати, Євгенія Паньківна, - сільським учителем. Родина Овчаренків виховала трьох дітей – двох синів і доньку. Владислав був найстаршим. Війну не пам’ятає. У чотирирічного малюка в пам’яті залишився 1945 рік, коли чоловіки-односельчани поверталися у військовому вбранні із війни. Одні раділи їхньому поверненню, інші плакали, бо багато односельчан не повернулося. Післявоєнне диинство було холодним, голодним і босоногим. Ласощами для дітлахів були квіти акації, коріння різних рослин, особливо подобалися корені очерету та лепехи. Запам’яталися Владиславу Павловичу поїздки до бабусі (маминої мами) в Успенку, яка жила біля плавнів. З тамтешніми хлопцями ходили у плавні, ловили рибу, якої було тоді дуже багато, рвали щавель, дику цибулю. Справжнім святом для малечі був час, коли достигали шовковиця та горох, іноді ватага хлопчаків робила набіги на колгоспний баштан. Ріс Владислав допитливим і непосидючим. З фотомистецтвом познайомився ще до школи від батька, у якого фотоапарат був старого випуску, на штативі. Мріяв хлопчик про власний фотоапарат. Ціле літо вирощував теля, а восени здав і нарешті мрія здійснилася: купив собі новенький ФЕД-2.

У школі вчився добре. Найбільше подобалися уроки фізики. Після школи вирішив здобувати вищу освіту, але без стажу чи довідки про військову службу вступити на навчання не вдалося. Пропрацювавши 2 роки нарешті вступив до Мелітопольського сільськогосподарського інституту. Тут у вільний час почав серйозно займатися радіосправою. Із деталей збирав приймачі, в 1963 році склав телевізор, потім радіостанцію. З дружиною-красунею познайомився Владислав Павлович на ІІ курсі інституту (вона навчалася в педагогічному), а вже на ІV побралися. Після закінчення навчання приїхав працювати в Онуфріївський район, влаштувався інженером у Павлиське РТП, дружина - в Онуфріївську школу вчителем. Жили в Онуфріївці. На роботу в Павлиш доводилося їздити мотоциклом.

Простудився, захворів. Після затяжної хвороби довелося тимчасово не працювати, згодом запросили в Онуфріївську школу вчителем виробничого навчання. Тут пропрацював 15 років. Для школярів вів гурток радіотехніків. Його вихованці займали призові місця з радіоспорту, у 80-х роках стали чемпіонами України серед шкільних радіостанцій. Неодноразово учні виборювали призові місця і на змаганнях юних механізаторів. Згодом Владислав Павлович перейшов працювати фотографом у Будинок побуту (2роки), потім 8 років працював у Павлиському колгоспному музеї. Разом із дружиною Людмилою Григорівною виростили двох синів – Олега (1967 р.н.) та Олександра (1975 р.н.). Має Владислав Павлович вже п’ять онуків. Жаль тільки, що бабусі Люди вже немає поруч з ними.

Нині Владислав Павлович Овчаренко знаходиться на заслуженому відпочинку (пенсіонер-підприємець), але спокій йому, мабуть, тільки сниться. Кожен день у нього, можна сказати, розписаний по годинах, і скрізь намагається встигнути. Майже жодного заняття не пропустив він в Університеті третього віку, що вже четвертий рік діє при Онуфріївському територіальному центрі. Про кожне заняття у нього є фотозвіт на сайті «Онуфріївські вісті». Люблять його і чекають на нього завжди слухачі Університету. Адже часто Владислав Павлович приходить на заняття з гармошкою, а ще у нього неабияке почуття гумору, тож від пісень і жартів у всіх студентів піднімається настрій.

Щороку в літній період слухачі Університету організовують екскурсії в природу – відпочивають на острові місцевого парку. Владислав Павлович не тільки казанок для каші чи юшки привезе, він кожного разу якусь цікаву бувальщину розкаже чи історію із життя графської сім’ї, яка колись тут проживала. Владислав Павлович Овчаренко часто є ініціатором цікавих заходів, що проводяться в Онуфріївському територіальному центрі, надає поради при складанні плану роботи Університету. Слухачі Університету шанують і поважають його, завжди радо спілкуються при зустрічі.

Шановний Владиславе Павловичу! Прийміть найщиріші привітання і найкращі побажання з нагоди Вашого ювілейного дня народження. Бажаємо Вам життєвої енергії ще на багато років, живіть щасливо, бережіть здоров’я. Нехай у Вашому домі завжди панують мир і злагода, у серці — доброта, а в справах — мудрість та виваженість.