Затишно і тепло
- 28 січня 2016, 16:23
Цибулівська загальноосвітня школа – це затишний сільський навчальний заклад, де кожна класна кімната відображає наполегливу працю вчителів та майстерність їхніх рук.
Зроблено все, щоб учням було комфортно та зручно, щоб спонукало до жаги знань.
На сьогодні в школі навчаються 127 учнів усіх трьох ступенів. Працює хореографічний гурток, вихованці якого виступають на районних заходах та урочистостях. Також є студія художнього співу. Як висловився директор школи, Григорій Чередніченко: «Від їхнього співу мурашки по тілу.» Щодо спорту – працює секції з футболу та настільного тенісу. На жаль, школа єдина в районі, де відсутній спортивний зал. Але цей факт не стає перешкодою для учнів школи бути гарними спортсменами. Заклад має сучасне футбольне поле, хоча поки що воно без належного покриття. У школі є таке незвичайне місце, як літній амфітеатр, де проводяться різні концерти та заходи. Шкода, але за словами Григорія Петровича, все частіше діти залишають школу після дев’ятого класу, щоб отримати середню професійну освіту. Тому, наприклад, в цьому навчальному році набрали десятий клас, який складається лише з трьох осіб на індивідуальній формі навчання. Звичайно, цей факт є сумним, але приводом для багатьох роздумів.
Школа в Цибулево – це один з двох освітніх закладів району, який має котельні в підвальному приміщенні. Друга – це Дмитрівська ЗШ І-ІІІ ступенів № 1. Але за новим розпорядженням КМ, котельні не повинні знаходитися в підвальному приміщенні навчального закладу. Що робити, коли така перебудова потребує чималих коштів?!
Розповідає Григорій Петрович: «Наша школа має три котельні: в підвальному приміщенні в корпусі №1 (1-6 класі), в корпусі №2 (7-11) та в будівлі, де знаходиться бібліотека та танцювальний зал. В тому, що котельня в підвалі приміщення, є свої плюси: під час отеплення тепло йде безпосередньо вгору, чим прискорює нагрівання будівлі. Також слід зрозуміти, що котельні такого зразка передбачають відсутність насосів, які гучно працюють та використовують електроенергію. Проектна документація для оновлення системи коштує немалих грошей.»
Українські села завжди були стрижнем нашої країни. Тому, сподіваємося, прийдуть такі часи, коли будемо писати про прогресивність сільської місцевості, а не про перешкоди для її розвитку.
На сьогодні в школі навчаються 127 учнів усіх трьох ступенів. Працює хореографічний гурток, вихованці якого виступають на районних заходах та урочистостях. Також є студія художнього співу. Як висловився директор школи, Григорій Чередніченко: «Від їхнього співу мурашки по тілу.» Щодо спорту – працює секції з футболу та настільного тенісу. На жаль, школа єдина в районі, де відсутній спортивний зал. Але цей факт не стає перешкодою для учнів школи бути гарними спортсменами. Заклад має сучасне футбольне поле, хоча поки що воно без належного покриття. У школі є таке незвичайне місце, як літній амфітеатр, де проводяться різні концерти та заходи. Шкода, але за словами Григорія Петровича, все частіше діти залишають школу після дев’ятого класу, щоб отримати середню професійну освіту. Тому, наприклад, в цьому навчальному році набрали десятий клас, який складається лише з трьох осіб на індивідуальній формі навчання. Звичайно, цей факт є сумним, але приводом для багатьох роздумів.
Школа в Цибулево – це один з двох освітніх закладів району, який має котельні в підвальному приміщенні. Друга – це Дмитрівська ЗШ І-ІІІ ступенів № 1. Але за новим розпорядженням КМ, котельні не повинні знаходитися в підвальному приміщенні навчального закладу. Що робити, коли така перебудова потребує чималих коштів?!
Розповідає Григорій Петрович: «Наша школа має три котельні: в підвальному приміщенні в корпусі №1 (1-6 класі), в корпусі №2 (7-11) та в будівлі, де знаходиться бібліотека та танцювальний зал. В тому, що котельня в підвалі приміщення, є свої плюси: під час отеплення тепло йде безпосередньо вгору, чим прискорює нагрівання будівлі. Також слід зрозуміти, що котельні такого зразка передбачають відсутність насосів, які гучно працюють та використовують електроенергію. Проектна документація для оновлення системи коштує немалих грошей.»
Українські села завжди були стрижнем нашої країни. Тому, сподіваємося, прийдуть такі часи, коли будемо писати про прогресивність сільської місцевості, а не про перешкоди для її розвитку.
