Василь Сильвестрович Стрижак народився 24 січня 1916 року в селищі Петрове Петрівського району в селянській сім’ї. В зв’язку з колективізацією і голодом покинув рідне село і в 1933 році навчався в місті Кривому Розі в училищі на бурильника гірничої промисловості. По закінченню училища працював на шахті за отриманою спеціальністю.

В грудні 1938 року був призваний до лав Червоної Армії, службу проходив в місті Саки в Криму червоногвардійцем 705 авіабази. Коли розпочалася війна, в 1941 році авіабазу евакуювали в місто Чкалов Московської області. Так, як командирів в військах було недостатньо, червоноармійця Стрижака В.С. в лютому 1941 року відкомандирували навчатись в Тюменське піхотне училище. В званні молодшого лейтенанта у березні 1943 року молодий командир був направлений для подальшого проходження служби в місто Свердловськ. Після підвищення кваліфікації, атестований як командир стрілецької роти.

З жовтня 1943 року по березень 1944 року воював на 2-му Білоруському фронті 17 Гвардійської дивізії в 52 стрілковому полку командиром стрілецької роти. Визволяв населені пункти, які знаходяться між Словаччиною та Вітебськом. В одному з боїв рота захопила в полон німецький штаб, за що бійці роти й були представлені до державних нагород. В тому числі і командир роти Василь Сильвестрович Стрижак, який був нагороджений орденом Червоної Зірки.

За словами ветерана, воювали в основному з гвинтівками, так як автоматичної зброї було дуже мало. Правда під час наступу допомагали солдатам знамениті «Катюші». В зимовий час, якщо було затишшя на фронті, спали на соснових гілках, кухня підходила один раз в день, коли була можливість поїсти між боями. Не дивлячись на труднощі, бійці з гідністю виконували свій обов’язок і били фашистів та приближали День Перемоги.

За час перебування на фронті Василь Сильвестрович був два рази поранений. Після другого поранення переніс декілька операцій в головному госпіталі в Москві, де стояло питання ампутації ноги, але дякуючи лікарям ногу вдалося врятувати. Після всіх операцій був направлений в місто Кисловодськ Ставропольського краю, де продовжив лікування.

По завершенню лікування повернувся додому в селище Петрове. Працювати з такою інвалідністю було дуже тяжко, але кругом була розруха і потрібно було будувати нове життя. В 1969 році переїхав в селище Новгородку на постійне проживання. Працював в районному військовому комісаріаті статистом. З 1971 року пенсіонер.

За бойові заслуги перед Батьківщиною Василь Сильвестрович нагороджений орденами Червоної Зірки, Вітчизняної війни І ступеня, Богдана Хмельницького ІІІ ступеня та багатьма медалями.

Після смерті дружини постійно доглядає і опікується батьком син Володимир.

Саме в цей ювілейний день прийшли привітати Василя Сильвестровича голова районної ради Олександр Горбенко, перший заступник голови райдержадміністрації Сергій Краснюк, селищний голова Олександр Сириця, голова селищної ветеранської організації Віктор Михайлов, представники районної ради ветеранів України Іван Орел, Василь Гринько, Наталія Дзюба, працівники та ветерани ПТУ № 36 під керівництвом директора Олега Вєтрова.



Гості побажали ювіляру міцного здоров'я, довгих років життя, надійної підтримки з боку рідних, вручили йому квіти, подарунки та відзнаку Президента України – медаль "70 років визволення України від фашистських загарбників".