Рибні консерви для фронту з Деріївки
- 15 грудня 2023, 10:09
Володимир Цубера і його дружина Анна із села Деріївки Онуфріївської селищної ради Олександрійського району понад 11 років виготовляли рибні консерви. Мали постійних замовників у громаді. Із початком повномасштабного вторгнення понад дві з половиню тисячі банок рибних консервів та каш із м’ясом передали для українського війська, частину коштів від продажу також вносили на підтримку Сил оборони.
Через нездужання дружини подружжя три місяці тому виїхало на проживання в Німеччину. Пан Володимир працює далекобійником, пані Анна проходить терапію. Їхній молодший син військовослужбовець Ярослав отримав другу надскладну контузію на фронті, тож, хоч лікування для військового безоплатне, батьки допомагали фінансово в окремих питаннях і завжди з ним на зв’язку.
Далі — розповідь Володимира Цубери.
Я майже усе своє трудове життя працював механізатором у місцевому колгоспі, а вийшов на пенсію — заскучав. Тому й виникла ідея виготовляти консерви з риби. Бо я рибалка, люблю риболовлю, а моя дружина все життя кухарювала, донедавна готувала в Деріївському ліцеї. Тож і об’єднали обидва наші вподобання в єдиній справі.
Коли був молодший, ходив на Дніпро з вудкою сам, останнім часом рибу закуповували. Готували консерви в автоклаві. Це була тушонка з трьох сортів: тарані, густери й карася. Із товстолоба робили тефтелі. Готували на замовлення: карася, товстолоба консервували в маслі чи томаті. Дружина вміє це смажити і приправляти за власними рецептами, аби було смачно.
Продукцію я возив на базар в Онуфріївку, Млинок, Успенку, у нас в Деріївці забирали односельці.
Мали достатньо багато постійних клієнтів. Що вторгували, ділили: частину грошей вкладали в закупку риби, частину віддавали на збори для Сил оборони, частину залишали на собі прожиття.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення Росії в Україну, задумалися: як два пенсіонери можуть допомогти нашій армії. І зрозуміли, що тими ж консервами. За рік діяльності спеціально зробили для наших захисників і захисниць дві з половиною тисячі банок рибних консервів та консервованих каш із свининою та курятиною.
Скільки встигали наготувати до чергової відправки, зазвичай 50-60 банок, передавали через волонтерку Тетяну Лимонченко з Павлиша, через депутата Онуфріївської селищної ради, який зараз на фронті, Олеся Демчука, через односельців-військовослужбовців, які приїжджають у відпустку. І сам возив вироблене на Білгородський напрямок, де стояли українські блокпости.
Три місяці тому, 28 серпня, нам довелося виїхати на проживання в Німеччину. Дружина має проблеми із суглобами, треба системна терапія. Я працюю далекобійником, вона поки лікується.
Наш молодший син Ярослав Цубера у листопаді минулого року був мобілізований до українського війська. Нещодавно отримав дві надскладні контузії. Лікувався у місті Дніпрі, в Онуфріївській лікарні, зараз відновлюється вдома, після чого знову повернеться на фронт. Лікування було безоплатним, та ми як батьки допомагали синові грошима для окремих потреб. Кожен день із ним на зв’язку. Бажаємо йому якнайшвидшого одужання, а Україні — перемоги.
Далі — розповідь Володимира Цубери.
Я майже усе своє трудове життя працював механізатором у місцевому колгоспі, а вийшов на пенсію — заскучав. Тому й виникла ідея виготовляти консерви з риби. Бо я рибалка, люблю риболовлю, а моя дружина все життя кухарювала, донедавна готувала в Деріївському ліцеї. Тож і об’єднали обидва наші вподобання в єдиній справі.
Коли був молодший, ходив на Дніпро з вудкою сам, останнім часом рибу закуповували. Готували консерви в автоклаві. Це була тушонка з трьох сортів: тарані, густери й карася. Із товстолоба робили тефтелі. Готували на замовлення: карася, товстолоба консервували в маслі чи томаті. Дружина вміє це смажити і приправляти за власними рецептами, аби було смачно.
Продукцію я возив на базар в Онуфріївку, Млинок, Успенку, у нас в Деріївці забирали односельці.
Мали достатньо багато постійних клієнтів. Що вторгували, ділили: частину грошей вкладали в закупку риби, частину віддавали на збори для Сил оборони, частину залишали на собі прожиття.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення Росії в Україну, задумалися: як два пенсіонери можуть допомогти нашій армії. І зрозуміли, що тими ж консервами. За рік діяльності спеціально зробили для наших захисників і захисниць дві з половиною тисячі банок рибних консервів та консервованих каш із свининою та курятиною.
Скільки встигали наготувати до чергової відправки, зазвичай 50-60 банок, передавали через волонтерку Тетяну Лимонченко з Павлиша, через депутата Онуфріївської селищної ради, який зараз на фронті, Олеся Демчука, через односельців-військовослужбовців, які приїжджають у відпустку. І сам возив вироблене на Білгородський напрямок, де стояли українські блокпости.
Три місяці тому, 28 серпня, нам довелося виїхати на проживання в Німеччину. Дружина має проблеми із суглобами, треба системна терапія. Я працюю далекобійником, вона поки лікується.
Наш молодший син Ярослав Цубера у листопаді минулого року був мобілізований до українського війська. Нещодавно отримав дві надскладні контузії. Лікувався у місті Дніпрі, в Онуфріївській лікарні, зараз відновлюється вдома, після чого знову повернеться на фронт. Лікування було безоплатним, та ми як батьки допомагали синові грошима для окремих потреб. Кожен день із ним на зв’язку. Бажаємо йому якнайшвидшого одужання, а Україні — перемоги.
