Церква святих Косьми і Даміана

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

З ХVІІІ до початку ХХ століття село називалося Салькова. Таке найменування воно отримало від свого засновника, пастуха Салька, який першим поселився у цій місцевості.

Першими жителями були селяни. Але коли с.Салькова стало власністю поміщика Підгорського, то він переселив селян у сусідні села Могильне і Завалля, а з цих населених пунктів переселив у Салькову шляхту — одноосібників і віддав їм в оренду орну землю, сінокоси і пасовища.

Перший храм на честь святих безсеребреників Косьми і Даміана збудували у 1783 році на кошти парафіян.

Через те, що церква була тісною і низькою, у 1897 році її розібрали і з придатного матеріалу збудували усипальню на цвинтарі. А в селі з’явився новий храм, який спорудили завдяки наполегливості священника А.Брадучана.

Благодійні кошти на будівництво у сумі 4 тисяч карбованців надав селянин Дмитро Максименюк та парафіяни. Священик Брадучан поклопотав, щоб у 1892 році в селі була відкрита церковно-парафіяльна школа.

У роки більшовицького тоталітарного режиму православний храм закрили, куполи зняли.

У будівлі церкви відкрили клуб, з часом перепрофілювали на радгоспний склад для зберігання бурякового насіння. У роки перебудови почали створювати музей хліба, зібравши тут старовинні предмети для випічки хліба, одяг селян минулих років і навіть затягли... трактор «Універсал».

Громада брала участь у релігійних обрядах у пристосованому молитовному будинку аж до кінця 80-х років ХХ століття. У 1988 році завдяки наполегливості протоієрея Анатолія Козачука та вірян храм повернули громаді. Тепер, як і має бути, тут проводять богослужіння.

Храмове свято відзначають 14 листопада — у день святих безсеребреників Косьми і Даміана, які були лікарями в Римській імперії і лікували людей безкоштовно усе своє земне життя.

СЬОГОДЕННЯ

Церква є пам’яткою архітектури місцевого значення.

У церкві планують встановити куполи і дзвони, як це було первісно.

ЦІКАВІ ФАКТИ

Коли храм закривали, сальківчани розібрали ікони по домівках, а коли будівлю нарешті знову передали під храм, ікони повернули. Збереглися тут і книги церковнослов’янською мовою 40-50 років ХІХ століття.

У селі багато представників католицької віри (сюди переселяли поляків-однодворців), багато православних, є храм свідків Ієгови, та усі вони живуть дружно.

ЯК ДІСТАТИСЯ

Дістатися до Салькового можна власним авто та рейсовим автобусом Кропивницький–Гайворон.

Благочинний протоієрей Роман Формазюк, протоієрей Микола Малетич







Тетяна Юганова
У тексті використані дані з книги Олексія Павличука «Православні храми Гайворонщини»
Дякуємо за допомогу у підготовці матеріалу настоятелю храму
протоієрею Миколі Малетичу та Маргариті Сусол

Фото: Богдан Дроздов