с.Бірки, Олександрівський район Кіровоградської області
Путівник Кіровоградщини / Туристичні об’єкти / Сакральні

Свято-Миколаївська церква

Свято-Миколаївська церква — пам’ятка архітектури місцевого значення. Ця дерев’яна церква середини ХІХ століття — одне з сакральних місць краю. Цей храм, а ще церква в селі Іванівці на початок 1890-х років залишились єдиними діючими на весь Олександрівський район. Мабуть тому, що на його престолі до того у різний час молились за нас, грішних, три священнослужителя, які згодом стали святими.
с.Бірки, Олександрівський район Кіровоградської області,
В архітектурі храму відчувається вплив класицизму. У ньому збереглись первісні лаштунки інтер’єру, окрасою якого є дерев’яний, у три яруси, різьблений іконостас, виконаний у стилі класицизму. Із західного боку до споруди прилягає триярусна дзвіниця, яка є вертикальною домінантою композиції церкви.

Цей храм часто відвідують туристи. До Свято-Миколаївської церкви пролягло кілька туристичних маршрутів з обласного центру і з Черкащини. Їм навіть дозволяють піднятись крутими сходами на дзвіницю.

І справді гарне місце. Поруч сосновий ліс, а неподалік — річка Тясмин. Та й сама церква вражає охайністю, благоустроєм території. Біля храму є колодязь з дуже смачною водою. Жителі Олександрівки часто приїздять сюди з бідонами, щоб наповнити ємності цілющою рідиною, освяченою місцевим священиком.

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА:

Про давньоруське місто Боровий (Бор¬ град), яке деякі дослідники розміщують на Тясмині в районі нинішнього села Бірок, в одному давньому рукописі написали: «О красен ти, Борград, Со твоими золотыми Храмными банями, Со высокими вежами...».

«Церква дерев’яна в ім’я святителя Миколи до 1858 року знаходилася на галявині, вкритій сипучим піском, і через цю незручність того ж року була перенесена на нинішнє місце. (…) Про колишню церкву відомо, що вона була побудована 1737 року на місці ще давнішої. Між мешканцями села існує переказ, що на піщаних кучугурах, де й дотепер вгадуються ознаки жител, існувало колись місто, в якому було аж сім церков. Та в перше нашестя татар (ХІІІ століття) вони були спалені. Тільки найближча до річки церква, на тому місці, де стояв розібраний у 1858 році храм, збереглася після татарського спустошення», — так описує історію храму дослідник позаминулого століття Лаврентій Похилевич.

Про давність церкви у Бірках свідчить і той факт, що священиком тут був Антоній Саперович, рукоположений в Молдові, можливо у ХVІІ столітті, коли Бірками володів гетьман Богдан Хмельницький. Міг привезти того священика з Молдови і його син Юрій, якого у 1670-х роках турки називали «князь Молдавії і гетьман війська Запорізького».

У ХVІІІ столітті поляки схиляли церков¬ ну громаду перейти в уніатство, але це їм не вдалось. Місцеві гайдамаки отримували у церкві благословення на боротьбу за волю українського народу.

Встояла Свято-Миколаївська церква і в атеїстичні часи.

За всю свою довгу історію храм був недіючим тільки з кінця тридцятих років ми¬ нулого століття до початку 1944 року.

ЦІКАВІ ФАКТИ:

Бірківський храм дуже схожий на зруй¬ новану дерев’яну Михайлівську церкву в козацькому Суботові. Чи не споруджувались обидві церкви за подібним проектом?

Біля Свято-Миколаївської церкви є могили священиків, які очолювали тут парафію. Один з них — митрофорний протоієрей Йосип (Горбатенко) працював у храмі з 1947 по 1991 рік.

На престолі Бірківської церкви правили службу Божу кілька священнослужителів, які пізніше канонізовані православною церк¬ вою. На початку минулого століття настоя¬ телем храму був Харлампій Фіньковський — страждалець за віру Христову, священномученик Черкаський, розстріляний в 1938 році. В 1915 році у церкві здійснив Божественну літургію майбутній схиархієпископ, а тоді — архієпископ Антоній (Абашидзе), який свого часу вчив у духовній семінарії Йосипа Джугашвілі (Сталіна).

У Бірках в 90-х роках минулого століття був ієреєм Микола (Трубін) — той самий, який похований у Кропивницькому і до могили якого не заростає людська стежина, бо й після смерті батюшка, з промислу Божого, творить дива.

На дзвіниці Свято-Миколаївського храму знаходиться 6 дзвонів. Всі п’ять старих дзвонів мають дату виготовлення: 1776, 1814, 1816, 1865, 1878 роки. Деякі дзвони важать понад 100 кілограмів кожен. Два великих дзвони, що були колись пошкодженими, відреставровані в 2000 році під керівництвом художника-реставратора, уродженця Бірок Віктора Кірмана.

На хресних ходах у СвятоМиколаївській церкві використовують хоругви і хрести, подаровані храмові в 1913 році на честь 300-ліття царського дому Романових. У будні їх виставлено у церкві. Цікаво, що на вхідних дверях храму й досі використовується замок кінця ХІХ — початку ХХ століття. І працює замок, незважаючи на свій більш ніж столітній вік, справно і надійно. Церква обслуговує і капличку біля в’їзду у Бірки з боку автомагістралі Миколаїв — Кіровоград — Олександрівка. Бірківська церква — єдиний сільський храм Кіровоградщини, який видає свою газету. «Божа Іскра» розповсюджується безкоштовно.

Має храм і власний сайт: bozha-iskra.at.ua.

Кілька олійних зображень храму, розбірний макет церкви, відбитки давніх зображень з церковних дзвонів зберігається в Олександрівському районному краєзнавчому музеї.

СЬОГОДЕННЯ ПАМ’ЯТКИ АРХІТЕКТУРИ:

Завдяки зусиллям нинішнього настоятеля храму митрофорного протоієрея Володимира (Сошина) давня церква отримала другу молодість. Добрі люди допомогли коштами на встановлення у церкві електроопалення, на прокладання асфальтованих доріжок, на добротний паркан, колодязь, купальню, оновлення куполів. Та й такі хрести з підсвічуванням на церковних банях не у всіх і міських храмах побачите!

ЯК ДІСТАТИСЯ:

До Бірок можна доїхати, як електропоїздом зі Знам’янки, так і рейсовим автобусом Кіровоград — Олександрівка (через Омельгород) з автовокзалу №2 обласного центру. Потрапивши у село, кожен вам покаже, як дійти до церкви. Інформацію про Свято-Миколаївську церкву можна отримати в Олександрівському районному краєзнавчому музеї або безпосередньо у храмі.

Контактні телефони: (05242) 3-27-39 (районний краєзнавчий музей), (067) 49-30- 955 (настоятель храму).

Василь Білошапка, директор Олександрівського районного краєзнавчого музею