Свято-Богоявленський жіночий монастир — місце особливої благодаті та чудес

Мені особисто довелося побувати тут лише одного разу, але враження від побаченого залишилися незабутні — і від тихої краси цього незвичайного місця, і від відчутого особливого піднесення в душі, і від спілкування з його настоятельницею, ігуменею Феофанією — надзвичайно світлою, приємною і привітною жінкою.

Одразу кинулася в очі охайність території храму, розташованого на пагорбі, з якого відкриваються надзвичайно гарні мальовничі краєвиди, і море квітів на подвір’ї монастиря. Особливе враження справив і сам монастирський храм — невеликий за розмірами, з якоюсь надзвичайно домашньою, родинною атмосферою.

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА:

За історичними даними, село Диківка було засноване у першій половині XVIII століття, на місці зимівника козака Дикого, який служив у Миргородському полку. Перша згадка про село Диківка датована 1742 роком.
Історія ж монастирського храму ведеться з другої половини XVIII століття, коли сербським військом, під командуванням генерал-поручика, сербського полковника Івана Самойловича Хорвата, на цьому місці був споруджений кам’яний храм. Він мав доволі оригінальну форму — восьмикінцевий хрест з прямою нижньою поперечиною.

За радянських часів храм був суттєво перебудований і переобладнаний, і використовувався як приміщення лікарні. У той час була перекрита і його куполоподібна стеля, що можна побачити й зараз.

Приміщення храму перетворилися на палати для хворих. Але і у той час, як стверджують місцеві жителі, навіть коли церква не працювала, відчувалася її особлива енергетика, завдяки якій зцілювалися навіть тяжкохворі пацієнти лікарні.

У 1996 році, завдяки старанням архімандрита (тоді ієромонаха) Ігнатія, православний храм у Диківці відновив свою роботу, а вже у 1997 році на його базі, за пропозицією тодішнього архієпископа Кіровоградського і Олександрійського Василія, було відкрито Свято-Богоявленський жіночий монастир. Відповідне рішення було прийняте Священним Синодом Української Православної Церкви.
Настоятельницею обителі, за благословенням Високопреосвященного Василія, було призначено ігуменю Феофанію.

СЬОГОДЕННЯ ХРАМУ:

Ігуменя Феофанія і сьогодні є настоятельницею Диківського Свято-Богоявленського монастиря. Завдяки її клопотанням його база значно зміцніла і розширилась, а вся його територія має гарний, охайний і привабливий вигляд.
Для насельниць тут облаштований житловий корпус і трапезна, у 2004 році збудовано готель для паломників та житло для священика, побудовано низку господарських споруд, а в 2006-2010 роках зведено дзвіницю.
Монахині та послушниці, які проходять послух у монастирі, займаються господарюванням: доглядають худобу, вирощують сільськогосподарські культури.

ЦІКАВІ ФАКТИ ТА ЛЕГЕНДИ:

Існує припущення, що Свято-Богоявленський храм у Диківці правитель Нової Сербії, генерал-поручик Іван Хорват, збудував спеціально для свого духовного наставника, архімандрита Сафронія, який прибув сюди із Сербії разом з ченцями. Але на той час Диківка була дуже гомінким і гамірним селом, тут кипіла торгівля і вирувало життя, адже повз нього проходив головний шлях з Кременчука на
Кропивницький (тоді Єлисаветград), і дуже скоро стало зрозуміло, що це місце – не для ченців, які звикли до тиші і усамітнення.

Тож, архімандрит Сафроній, разом з монахами, вирішив знайти спокій у лісовому масиві, розташованому неподалік, де спеціально для них були збудовані приміщення ігуменського і братського корпусу монастиря. На жаль, до наших часів ці будівлі не збереглися, а саме їх існування залишається місцевою легендою.

Інша легенда – церковні піснопіння. Як стверджують місцеві жителі, у часи, коли храм не працював, а у його приміщенні знаходилися лікарняні палати, вночі неодноразово лунали церковні співи, які чули пацієнти лікарні.

НЕПОЯСНЕНІ ДИВА:

Віруючі впевнені, що ікони, які знаходяться у Свято-Богоявленському монастирському храмі, можуть творити дива. Йдеться про ікону Святого Миколая Мирлікійського Чудотворця та зображення Пресвятої Богородиці з Богомладенцем. Головне – звертатися до них з вірою, надією та щирою молитвою.

ПОЧАТОК БОГОСЛУЖІНЬ:

Богослужіння у монастирському храмі здійснюються щоденно. Ранкова літургія розпочинається о 8 годині, а вечірня – о 17:00. Тож, бажаючі відвідати монастир та помолитися разом із сестрами, мають змогу це зробити в зазначений час. У монастирі завжди раді віруючим.

ЯК ДІСТАТИСЯ:

Монастир розташований у 20 кілометрах від міста Знам’янка Кіровоградської області. Дістатися сюди можна як рейсовим автобусом, так і власним автотранспортом.

Так, з Кропивницького сюди можна дістатися трасою Е50, повз Суботці та Знам’янку Другу. У Знам’янці доведеться з’їхати з європейського автошляху, повернувши на Дмитрівку, а за 12 кілометрів звернути на Диківку.