Село Талова Балка, Світловодський район Кіровоградської області
Спасо-Преображенський храм (1806)
Унікальна пам’ятка архітектури, духовності знаходиться у невеличкому селі Талова Балка, що поблизу Озер.
Село Талова Балка, Світловодський район Кіровоградської області,
Цей старовинний храм, розташований на мальовничому пагорбі над невеличким озером – місце дійсно особливе. Коли потрапляєш до нього, виникає неймовірне хвилююче відчуття від дотику до чогось величного і таємничого. Тут ніби зупинився час, а усі проблеми і метушня сьогодення відступають на задній план, відкриваючи серце дійсно важливому, значному і особливому.
Храм є важливим пам'ятником архітектури XIX сторіччя, і, без сумнівів, однією з кращих архітектурних пам'яток Кіровоградщини. Він має історичну цінність і охороняється державою. Щоправда, ще кілька років тому цей важливий історичний і архітектурний об’єкт знаходився у повному запустінні і швидко руйнувався.
Багато років велися розмови про необхідність його реконструкції, але лише у травні 2014 року, завдяки добровільним пожертвам та зусиллям Архімандрита Серафима, розпочалися роботи з відновлення храму. Наразі тут встановлені нові вікна, проведена реставрація стін та покрівлі, відремонтовано дзвіницю, ведуться внутрішні роботи.
А восени 2015 року над храмом велично засяяли малий і великий куполи, вінчаючи старовинну церкву золотим Хрестом, символом перемоги віри, любові і добра.
Та головне – сьогодні тут лунають молитви, здійснюються Божественні літургії, проводяться православні обряди Хрещення та вінчання. Храм наповнився життям.
Історична довідка:
Храм був закладений 19 травня 1803 року і побудований доволі швидко, усього за три роки, на кошти Федора Артемовича Боровського – славетного генерал-майора, першого землевласника с. Талова Балка.
Федір Артемович Боровський був людиною гідною, сміливою і мужньою, про що свідчать його бойові нагороди та високі звання. Соратник Румянцева, Суворова та Кутузова, він ніс бойову службу у 1760-1790 роках і брав участь в усіх кампаніях цього часу, які проводилися під керівництвом Олександра Суворова.
Під час бойових дій в 1794 року в Польщі, полковник Федір Боровський був бригадиром Ольвіопольського гусарського полку і був нагороджений орденом Святого Георгія IV ст., а також орденом Святого Володимира II ст. «За хоробрі і мужні подвиги, надані в битві при Мачині». А з 1795 йому присвоєно звання генерал-майора.
Наприкінці 1797 року, вже після його відходу у відставку, сталися неприємні події в житті славетного командира, які він витримав з гідністю – Боровського незаконно звинуватили у справі полковника Нікоріци, а у березні 1798 року вдруге заарештували, приписавши йому незаконні розтрати і розбазарювання майна. Під час слідства Боровський тримався гідно, заявивши, що не бажає помсти своєму начальнику, сподіваючись, що «князь Багратіон та відчує все на совісті своїй і так виправиться».
Ретельно проведене розслідування довело повну невинність бойового командира – комісія визнала донесення шефа полку генерал-майора князя Багратіона на ім'я Павла І, як свідомо неправдивими. У жовтні 1798 року Боровського звільнили з-під арешту. На підставі іменного указу Павла І, йому було дозволено носити мундир. Тож, ім’я і честь бойового командира були збережені.
Останні роки життя славетний генерал-майор провів у своєму маєтку в Таловій Балці. Саме тут, на отриманих ним рангових землях, він розпочав будівництво першого кам’яного храму Олександрійського повіту.
За ствердженням архітекторів, храм у Таловій Балці був побудований за проектом Родіона Казакова і має свого «близнюка» – це храм мучениці Варвари, побудований у Москві в 1804 році. Спасо-Преображенський храм був побудований на 2 роки пізніше. Його урочисте освячення відбулось 12 лютого 1806 року.
На жаль, сам засновник храму не дожив до цього часу, тож будівництво продовжив його брат, Іван Артемович Боровський, а Федір Артемович був похований в склепі, що знаходився під храмом. За свідченням істориків, на ньому був наступний напис: «Боровський Федір Артемович, генерал-майор, народився 20 квітня 1746 року помер 14 березня 1805 року о 3 годині пополудні. Боже милостивий, упокій душу Раба твого. Цей пам'ятник спорудив в знак любові рідний брат покійного Іван Артемович Боровський 1805 року у вересні».
Після смерті Федора і його брата Івана Боровських весь їх капітал і землі дісталися у спадок їх племінникам – Семену Панасовичу Челобітчікову та Ксенії Панасівні Чумпаловій.
Богослужіння у Спасо-Преображенський храмі тривали до 1920-х років. Згодом церква була перетворена радянською владою на склад. Але її стіни вистояли без належного нагляду кілька десятиріч – напевне, завдяки тому, що були викладені з допомогою вапняного розчину і яєчного жовтка. Частково збереглися і старовинні фрески з зображеннями чотирьох євангелістів та ліпнина. На жаль, мощі Федора Боровського не збереглися, адже у 90-ті роки минулого сторіччя склеп, у якому він був похований, зруйнували і пограбували.
Легенди і таємниці:
Місцеві жителі розповідають, що церква настільки глибока, наскільки і висока, адже під нею є підземелля. Про це свідчать й архівні документи. Існує припущення, що під землею розташовані ходи з системою лампадного освітлення, які ведуть до озера. Але наукові дослідження підземелля не проводилися, тож ця таємниця так і лишається нерозгаданою.
Цікавою є і легенда щодо утворення назви самого села – Талова Балка. Існує припущення, що ця назва походить від словосполучення «Тилова балка», адже саме це місце послужило тилом для Богдана Хмельницького, коли гетьман наступав на Жовті Води із Суботців.
Як дістатися:
Село Талова Балка знаходиться на відстані 120 км від Кіровограда. Аби дістатися до цього незвичайного місця, треба проїхати через Знам'янку і Олександрію, а далі доїхати до села Олексіївка і повернути на село Озера. Звідти до святині – усього 7 кілометрів. Шлях до церкви вам покаже знак, розташований за Озерами.
.
Храм є важливим пам'ятником архітектури XIX сторіччя, і, без сумнівів, однією з кращих архітектурних пам'яток Кіровоградщини. Він має історичну цінність і охороняється державою. Щоправда, ще кілька років тому цей важливий історичний і архітектурний об’єкт знаходився у повному запустінні і швидко руйнувався.
Багато років велися розмови про необхідність його реконструкції, але лише у травні 2014 року, завдяки добровільним пожертвам та зусиллям Архімандрита Серафима, розпочалися роботи з відновлення храму. Наразі тут встановлені нові вікна, проведена реставрація стін та покрівлі, відремонтовано дзвіницю, ведуться внутрішні роботи.
А восени 2015 року над храмом велично засяяли малий і великий куполи, вінчаючи старовинну церкву золотим Хрестом, символом перемоги віри, любові і добра.
Та головне – сьогодні тут лунають молитви, здійснюються Божественні літургії, проводяться православні обряди Хрещення та вінчання. Храм наповнився життям.
Історична довідка:
Храм був закладений 19 травня 1803 року і побудований доволі швидко, усього за три роки, на кошти Федора Артемовича Боровського – славетного генерал-майора, першого землевласника с. Талова Балка.
Федір Артемович Боровський був людиною гідною, сміливою і мужньою, про що свідчать його бойові нагороди та високі звання. Соратник Румянцева, Суворова та Кутузова, він ніс бойову службу у 1760-1790 роках і брав участь в усіх кампаніях цього часу, які проводилися під керівництвом Олександра Суворова.
Під час бойових дій в 1794 року в Польщі, полковник Федір Боровський був бригадиром Ольвіопольського гусарського полку і був нагороджений орденом Святого Георгія IV ст., а також орденом Святого Володимира II ст. «За хоробрі і мужні подвиги, надані в битві при Мачині». А з 1795 йому присвоєно звання генерал-майора.
Наприкінці 1797 року, вже після його відходу у відставку, сталися неприємні події в житті славетного командира, які він витримав з гідністю – Боровського незаконно звинуватили у справі полковника Нікоріци, а у березні 1798 року вдруге заарештували, приписавши йому незаконні розтрати і розбазарювання майна. Під час слідства Боровський тримався гідно, заявивши, що не бажає помсти своєму начальнику, сподіваючись, що «князь Багратіон та відчує все на совісті своїй і так виправиться».
Ретельно проведене розслідування довело повну невинність бойового командира – комісія визнала донесення шефа полку генерал-майора князя Багратіона на ім'я Павла І, як свідомо неправдивими. У жовтні 1798 року Боровського звільнили з-під арешту. На підставі іменного указу Павла І, йому було дозволено носити мундир. Тож, ім’я і честь бойового командира були збережені.
Останні роки життя славетний генерал-майор провів у своєму маєтку в Таловій Балці. Саме тут, на отриманих ним рангових землях, він розпочав будівництво першого кам’яного храму Олександрійського повіту.
За ствердженням архітекторів, храм у Таловій Балці був побудований за проектом Родіона Казакова і має свого «близнюка» – це храм мучениці Варвари, побудований у Москві в 1804 році. Спасо-Преображенський храм був побудований на 2 роки пізніше. Його урочисте освячення відбулось 12 лютого 1806 року.
На жаль, сам засновник храму не дожив до цього часу, тож будівництво продовжив його брат, Іван Артемович Боровський, а Федір Артемович був похований в склепі, що знаходився під храмом. За свідченням істориків, на ньому був наступний напис: «Боровський Федір Артемович, генерал-майор, народився 20 квітня 1746 року помер 14 березня 1805 року о 3 годині пополудні. Боже милостивий, упокій душу Раба твого. Цей пам'ятник спорудив в знак любові рідний брат покійного Іван Артемович Боровський 1805 року у вересні».
Після смерті Федора і його брата Івана Боровських весь їх капітал і землі дісталися у спадок їх племінникам – Семену Панасовичу Челобітчікову та Ксенії Панасівні Чумпаловій.
Богослужіння у Спасо-Преображенський храмі тривали до 1920-х років. Згодом церква була перетворена радянською владою на склад. Але її стіни вистояли без належного нагляду кілька десятиріч – напевне, завдяки тому, що були викладені з допомогою вапняного розчину і яєчного жовтка. Частково збереглися і старовинні фрески з зображеннями чотирьох євангелістів та ліпнина. На жаль, мощі Федора Боровського не збереглися, адже у 90-ті роки минулого сторіччя склеп, у якому він був похований, зруйнували і пограбували.
Легенди і таємниці:
Місцеві жителі розповідають, що церква настільки глибока, наскільки і висока, адже під нею є підземелля. Про це свідчать й архівні документи. Існує припущення, що під землею розташовані ходи з системою лампадного освітлення, які ведуть до озера. Але наукові дослідження підземелля не проводилися, тож ця таємниця так і лишається нерозгаданою.
Цікавою є і легенда щодо утворення назви самого села – Талова Балка. Існує припущення, що ця назва походить від словосполучення «Тилова балка», адже саме це місце послужило тилом для Богдана Хмельницького, коли гетьман наступав на Жовті Води із Суботців.
Як дістатися:
Село Талова Балка знаходиться на відстані 120 км від Кіровограда. Аби дістатися до цього незвичайного місця, треба проїхати через Знам'янку і Олександрію, а далі доїхати до села Олексіївка і повернути на село Озера. Звідти до святині – усього 7 кілометрів. Шлях до церкви вам покаже знак, розташований за Озерами.
.
