Місто Бобринець Кропивницького району Кіровоградської області
Братська могила полеглих за визволення Бобринця
16 березня жителі Бобринця збираються у центральному парку міста біля братської могили, де покояться ті, хто визволяв місто від нацистів, щоб вшанувати їх пам’ять та пам’ять земляків, що полягли на фронтах Другої світової війни.
Місто Бобринець Кропивницького району Кіровоградської області,
ІСТОРИЧНА ДОВІДКА
6 серпня 1941 року чорна ніч окупації дісталася Бобринця, саме в цей день місто було захоплене нацистською Німеччиною та більше двох років перебувало під гнітом окупантів.
Бобринець хоч і невеличке містечко, але було тоді багатолюдне, в ньому вирувало життя. Три семирічки, дві середні школи, училище та технікум були переповнені учнями і студентами. Щовечора на широких вулицях міста, в парках було багато веселої, гомінкої молоді. У кожному будинку панував мир і злагода. Здавалося, що ніщо цьому не завадить, та раптом… З великого радіоприймача, який був встановлений на розі вулиць Базарна (Комсомольська) і Миколаївська (Леніна) прозвучали страшні слова. Війна… І все налагоджене життя летить шкереберть.
З перших днів війни на фронт пішли більше 10 тисяч бобринчан. Місто ніби вимерло, вулиці стали безлюдними. Тільки нацисти та зрадники, що пішли на них працювати, гасали по домівках, відбираючи у мирних жителів одяг, харчі та інші речі.
У Бобринці встановили «новий» порядок, відшліфований з німецькою педантичністю. Жителям міста видавали німецькі паспорти «Ausweis». На всіх перехрестях вулиць були розміщені розпорядження «За порушення смерть». Каральні загони затримували людей на вулицях, у будинках, саджали до в’язниць, знущалися, катували, вішали. Школи були зачинені, діти не навчалися. У будівлі колишнього повітового училища, де нині знаходиться міський центр дитячої та юнацької творчості, розміщувався гебітскомісаріат, у будівлі суду була жандармерія, у будівлі колишньої повітової ратуші розташовувалося гестапо, а будівля сучасної поліклініки перетворилася на в’язницю, яка була вщент забита радянськими людьми.
Два роки і сім місяців Бобринець був окупованим містом. За цей час тут бачили чимало трагічних сцен, коли молодь забирали до Німеччини, а їхні батьки непритомніли, як на очах дружини розстріляли її чоловіка — єврея і їхніх вісьмох малолітніх дітей…
Та все ж наступив довгоочікуваний час: 16 березня 1944 року стрілецькі дивізії 57-ї армії Третього українського фронту визволили Бобринець.
…Весна 1944 була пізньою. Сніг розтоптав чорноземи, ноги ув’язали по самі кісточки у багнюці, на річці ще іскрився лід… Та це не зашкодило 93-й стрілецькій дивізії на чолі з Аполоном Яковичем Крузою вести бій за Бобринець.
Вечір 15 березня. Передові підрозділи 51-го полку підійшли до мосту через річку Сугоклію на Кіровоградському шосе. Міст був підірваний. Коли бійці підійшли до річки, їх було обстріляно з протилежного берега. Погода стояла гірше нікуди, йшов сніг, був сильний вітер. Надвечір він перетворився в справжню заметіль.
Вранці 16 березня о 5:30 зав’язався бій за визволення Бобринця… Особливо сильним він був у центральній частині міста біля собору. І вже о 14-й годині опір ворожих військ було зломлено. Лише на південно-західній околиці нацисти чинили опір, але й там воїни 93-ї дивізії успішно тіснили їх, зменшували живу силу і техніку.
У боях за визволення міста Бобринця загинуло 47 воїнів Радянської Армії, які поховані в братській могилі у центральному парку міста. З них 29 відомих і 18 невідомих. У 1955 році згідно з рішенням виконкому міської ради на братській могилі встановлено пам’ятник, виготовлений Полтавською художньо-виробничою майстернею. Пам’ятник у вигляді фігури воїна в повний зріст, на плечі накинута плащ-палатка, у правій руці воїна — вінок, у лівій — каска. На постаменті дошка з написом «Вечная слава героям, павшим в боях за нашу родину». Площа навколо пам’ятника викладена тротуарною плиткою, по боках розташовані гранітні плити, на яких викарбувані прізвища похованих, біля підніжжя пам’ятника — вічний вогонь у вигляді зірки.
Нащадки вдячні бобринчанам, які воювали у Другій світовій, це, зокрема, і Герої Радянського Союзу Андрій Федорович Іванченко, Денис Матвійович Осадчий, Іван Степанович Індик, Василь Васильович Порик, Володимир Федорович Сербулов, Іван Хрисанфович Календюк, Аркадій Федорович Ковачевич, Михайло Якович Потьомкін та Василь Іванович Харитонов — кавалер трьох бойових орденів Слави, що прирівнюється до звання Героя Радянського Союзу. Загалом близько 5500 тисяч бобринчан — учасників бойових дій Другої світової війни були нагороджені орденами та медалями.
СЬОГОДЕННЯ
Щорічно 16 березня, збираючись біля братської могили, бобринчани вшановують подвиг своїх земляків і тих, хто поліг у бою за Бобринець.
Бобринецький міський краєзнавчий музей імені Миколи Смоленчука запрошує всіх охочих відвідати тематичну екскурсію, яка більш детально розповідає про події Другої світової війни на території Бобринця.
ЯК ДІСТАТИСЯ
Бобринець знаходиться за 53 км на південь від Кропивницького у бік Миколаєва. Майже щогодини з обласного центру у напрямку Бобринця відправляються рейсові автобуси: Кропивницький–Златопілля, Кропивницький–Кетрисанівка, Черкаси–Миколаїв, Кропивницький–Бобринець, Олександрія–Бобринець, Кропивницький–Павлогірківка та інші.
Адреса музею: Кіровоградська обл., Кропивницький район, м. Бобринець, вул. Миколаївська, 78.
Директорка Бобринецького
міського краєзнавчого музею
ім. М. Смоленчука Руслана Ісакова,
Тетяна Юганова
6 серпня 1941 року чорна ніч окупації дісталася Бобринця, саме в цей день місто було захоплене нацистською Німеччиною та більше двох років перебувало під гнітом окупантів.
Бобринець хоч і невеличке містечко, але було тоді багатолюдне, в ньому вирувало життя. Три семирічки, дві середні школи, училище та технікум були переповнені учнями і студентами. Щовечора на широких вулицях міста, в парках було багато веселої, гомінкої молоді. У кожному будинку панував мир і злагода. Здавалося, що ніщо цьому не завадить, та раптом… З великого радіоприймача, який був встановлений на розі вулиць Базарна (Комсомольська) і Миколаївська (Леніна) прозвучали страшні слова. Війна… І все налагоджене життя летить шкереберть.
З перших днів війни на фронт пішли більше 10 тисяч бобринчан. Місто ніби вимерло, вулиці стали безлюдними. Тільки нацисти та зрадники, що пішли на них працювати, гасали по домівках, відбираючи у мирних жителів одяг, харчі та інші речі.
У Бобринці встановили «новий» порядок, відшліфований з німецькою педантичністю. Жителям міста видавали німецькі паспорти «Ausweis». На всіх перехрестях вулиць були розміщені розпорядження «За порушення смерть». Каральні загони затримували людей на вулицях, у будинках, саджали до в’язниць, знущалися, катували, вішали. Школи були зачинені, діти не навчалися. У будівлі колишнього повітового училища, де нині знаходиться міський центр дитячої та юнацької творчості, розміщувався гебітскомісаріат, у будівлі суду була жандармерія, у будівлі колишньої повітової ратуші розташовувалося гестапо, а будівля сучасної поліклініки перетворилася на в’язницю, яка була вщент забита радянськими людьми.
Два роки і сім місяців Бобринець був окупованим містом. За цей час тут бачили чимало трагічних сцен, коли молодь забирали до Німеччини, а їхні батьки непритомніли, як на очах дружини розстріляли її чоловіка — єврея і їхніх вісьмох малолітніх дітей…
Та все ж наступив довгоочікуваний час: 16 березня 1944 року стрілецькі дивізії 57-ї армії Третього українського фронту визволили Бобринець.
…Весна 1944 була пізньою. Сніг розтоптав чорноземи, ноги ув’язали по самі кісточки у багнюці, на річці ще іскрився лід… Та це не зашкодило 93-й стрілецькій дивізії на чолі з Аполоном Яковичем Крузою вести бій за Бобринець.
Вечір 15 березня. Передові підрозділи 51-го полку підійшли до мосту через річку Сугоклію на Кіровоградському шосе. Міст був підірваний. Коли бійці підійшли до річки, їх було обстріляно з протилежного берега. Погода стояла гірше нікуди, йшов сніг, був сильний вітер. Надвечір він перетворився в справжню заметіль.
Вранці 16 березня о 5:30 зав’язався бій за визволення Бобринця… Особливо сильним він був у центральній частині міста біля собору. І вже о 14-й годині опір ворожих військ було зломлено. Лише на південно-західній околиці нацисти чинили опір, але й там воїни 93-ї дивізії успішно тіснили їх, зменшували живу силу і техніку.
У боях за визволення міста Бобринця загинуло 47 воїнів Радянської Армії, які поховані в братській могилі у центральному парку міста. З них 29 відомих і 18 невідомих. У 1955 році згідно з рішенням виконкому міської ради на братській могилі встановлено пам’ятник, виготовлений Полтавською художньо-виробничою майстернею. Пам’ятник у вигляді фігури воїна в повний зріст, на плечі накинута плащ-палатка, у правій руці воїна — вінок, у лівій — каска. На постаменті дошка з написом «Вечная слава героям, павшим в боях за нашу родину». Площа навколо пам’ятника викладена тротуарною плиткою, по боках розташовані гранітні плити, на яких викарбувані прізвища похованих, біля підніжжя пам’ятника — вічний вогонь у вигляді зірки.
Нащадки вдячні бобринчанам, які воювали у Другій світовій, це, зокрема, і Герої Радянського Союзу Андрій Федорович Іванченко, Денис Матвійович Осадчий, Іван Степанович Індик, Василь Васильович Порик, Володимир Федорович Сербулов, Іван Хрисанфович Календюк, Аркадій Федорович Ковачевич, Михайло Якович Потьомкін та Василь Іванович Харитонов — кавалер трьох бойових орденів Слави, що прирівнюється до звання Героя Радянського Союзу. Загалом близько 5500 тисяч бобринчан — учасників бойових дій Другої світової війни були нагороджені орденами та медалями.
СЬОГОДЕННЯ
Щорічно 16 березня, збираючись біля братської могили, бобринчани вшановують подвиг своїх земляків і тих, хто поліг у бою за Бобринець.
Бобринецький міський краєзнавчий музей імені Миколи Смоленчука запрошує всіх охочих відвідати тематичну екскурсію, яка більш детально розповідає про події Другої світової війни на території Бобринця.
ЯК ДІСТАТИСЯ
Бобринець знаходиться за 53 км на південь від Кропивницького у бік Миколаєва. Майже щогодини з обласного центру у напрямку Бобринця відправляються рейсові автобуси: Кропивницький–Златопілля, Кропивницький–Кетрисанівка, Черкаси–Миколаїв, Кропивницький–Бобринець, Олександрія–Бобринець, Кропивницький–Павлогірківка та інші.
Адреса музею: Кіровоградська обл., Кропивницький район, м. Бобринець, вул. Миколаївська, 78.
Директорка Бобринецького
міського краєзнавчого музею
ім. М. Смоленчука Руслана Ісакова,
Тетяна Юганова
