Село Тарасівка Новгородківського району
Меморіальний комплекс загиблим у Другій світовій війні
Меморіал — братська могила і пам’ятник загиблим односельчанам — стоїть у центрі села. Не так часто, як раніше, але й зараз вже онуки й правнуки загиблих при-ходять до трагічного місця, щоб вшанувати пам’ять своїх рідних.
Село Тарасівка Новгородківського району,
ІСТОРИЧНА ДОВІДКА
Село було окуповане фашистськими військами 5 серпня 1941 року. Тарасівці усіма силами допомагали у звільненні від фашистських окупантів. Макар Бурмака, Ольга Бурмака, Іван Макаренко, Йосип Середа, Кирило Карпушин, Трохим Карпушин, Євдоким Стародубцев, Микола Єрьомін, Яків Єрьомін, які належали до підпільно-диверсійного загону, 23 грудня 1943 року були закатовані гітлерівцями у кіровоградській в’язниці. Допомагали здавати місцевих активістів і поліцаї.
Село звільнили 6 січня 1944 року бійці 81-ї гвардійської стрілецької дивізії ІІ Українського фронту. На території населеного пункту великих боїв не було: основні події відбувалися в степу за селом.
За спогадами старожилів, роботи з формування братської могили розпочали після того, як фронт відійшов далі, — через два тижні, тож тіла стали втрачати свій первісний вигляд. Здебільшого переносили фрагменти людськи тіл: руки та ноги.
Первинно були офіційні дані про похованих 336 воїнів, з них 99 невідомих. На сьогодні військкомат надав списки, в яких особи 34 невідомих встановлено. Сільська рада вже виготовила плити з викарбуваними прізвищами, щоб вони стали доступні загалу.
У 1980 році у Тарасівці відбулося перепоховання, коли до центральної братської могили перенесли одиночне поховання, що розміщувалося на території цього населеного пункту.
У селах Тарасівської сільської ради братських могил немає, є одиночні поховання: одне в Козирівці і чотири в Ольгівці. Над ними встановили нові обеліски.
Зараз ми бачимо, що меморіал стоїть біля сільського Будинку культури. Але на по-чатку ХХ століття на цьому місці діяли церква, зруйнована у 30-і роки, і сільське кладовище. Так що первинно братська могила була на кладовищі, як це і мало бути. Та у радянські часи на фундаменті церкви звели клуб, на кладовищі розбили волейбольний та баскетбольний майданчики, а братську могилу залишили. У 60-х роках над братською могилою встановили невеликий пам’ятник.
180 тарасівців воювало на фронтах Другої світової війни, з них 112 загинули. У пам’ять про них встановили дві стели, на яких розмістили їхні фотографії. Близько двох років тому до сільської ради звернулися з проханням вшанувати пам’ять свого предка, який народився у Тарасівці, але до війни виї-хав із села, і розмістити на стелі його фотографію, що було виконано.
СЬОГОДЕННЯ
До 90-х років до місця поховання рідних у Тарасівку приїжджало багато родичів, які зазвичай прибували двома великими автобусами. В останні роки таких візитів стало мало. Два роки тому на адресу сільської ради прийшов лист з Єревана. Писали вже онуки загиблого, перейнявши естафету від своїх батьків. Працівники сільської ради сфотографували пам’ятник і плиту з прізвищем їхнього предка і відправили фото до Вірменії, щоб хоч у такий віртуальний спосіб продовжувати зберігати пам’ять. Тепер щороку Тарасівка і Єреван вітають одне одного з 9 Травня.
Меморіал знаходиться під опікою сільської ради і місцевої школи.
Минулого року сільська рада провела реконструкцію меморіального комплексу.
ЯК ДІСТАТИСЯ
Добратися до Тарасівки можна на власному транспорті.
Тетяна Юганова
Фото: Богдан Дроздов
Дякуємо за допомогу у підготовці матеріалу Олександрові Ярижку
Село було окуповане фашистськими військами 5 серпня 1941 року. Тарасівці усіма силами допомагали у звільненні від фашистських окупантів. Макар Бурмака, Ольга Бурмака, Іван Макаренко, Йосип Середа, Кирило Карпушин, Трохим Карпушин, Євдоким Стародубцев, Микола Єрьомін, Яків Єрьомін, які належали до підпільно-диверсійного загону, 23 грудня 1943 року були закатовані гітлерівцями у кіровоградській в’язниці. Допомагали здавати місцевих активістів і поліцаї.
Село звільнили 6 січня 1944 року бійці 81-ї гвардійської стрілецької дивізії ІІ Українського фронту. На території населеного пункту великих боїв не було: основні події відбувалися в степу за селом.
За спогадами старожилів, роботи з формування братської могили розпочали після того, як фронт відійшов далі, — через два тижні, тож тіла стали втрачати свій первісний вигляд. Здебільшого переносили фрагменти людськи тіл: руки та ноги.
Первинно були офіційні дані про похованих 336 воїнів, з них 99 невідомих. На сьогодні військкомат надав списки, в яких особи 34 невідомих встановлено. Сільська рада вже виготовила плити з викарбуваними прізвищами, щоб вони стали доступні загалу.
У 1980 році у Тарасівці відбулося перепоховання, коли до центральної братської могили перенесли одиночне поховання, що розміщувалося на території цього населеного пункту.
У селах Тарасівської сільської ради братських могил немає, є одиночні поховання: одне в Козирівці і чотири в Ольгівці. Над ними встановили нові обеліски.
Зараз ми бачимо, що меморіал стоїть біля сільського Будинку культури. Але на по-чатку ХХ століття на цьому місці діяли церква, зруйнована у 30-і роки, і сільське кладовище. Так що первинно братська могила була на кладовищі, як це і мало бути. Та у радянські часи на фундаменті церкви звели клуб, на кладовищі розбили волейбольний та баскетбольний майданчики, а братську могилу залишили. У 60-х роках над братською могилою встановили невеликий пам’ятник.
180 тарасівців воювало на фронтах Другої світової війни, з них 112 загинули. У пам’ять про них встановили дві стели, на яких розмістили їхні фотографії. Близько двох років тому до сільської ради звернулися з проханням вшанувати пам’ять свого предка, який народився у Тарасівці, але до війни виї-хав із села, і розмістити на стелі його фотографію, що було виконано.
СЬОГОДЕННЯ
До 90-х років до місця поховання рідних у Тарасівку приїжджало багато родичів, які зазвичай прибували двома великими автобусами. В останні роки таких візитів стало мало. Два роки тому на адресу сільської ради прийшов лист з Єревана. Писали вже онуки загиблого, перейнявши естафету від своїх батьків. Працівники сільської ради сфотографували пам’ятник і плиту з прізвищем їхнього предка і відправили фото до Вірменії, щоб хоч у такий віртуальний спосіб продовжувати зберігати пам’ять. Тепер щороку Тарасівка і Єреван вітають одне одного з 9 Травня.
Меморіал знаходиться під опікою сільської ради і місцевої школи.
Минулого року сільська рада провела реконструкцію меморіального комплексу.
ЯК ДІСТАТИСЯ
Добратися до Тарасівки можна на власному транспорті.
Тетяна Юганова
Фото: Богдан Дроздов
Дякуємо за допомогу у підготовці матеріалу Олександрові Ярижку
